Постанова № 3634561, 08.04.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-1619/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача ­­ Заболотного Р.Л. (дов. №74 від 22.09.2008 р.)

представника відповідача ­ Карпина Я.С. (дов. №14028/9/10-008 від 14.05.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Навчально-виробничого підприємства "Міраж МЛО" до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” звернулось до Господарського суду Львівської області з вищезазначеним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 09.06.2008 року №0001352302/0/16857 та №000/1342302/0/16856. Листом господарського суду Львівської області матеріали адміністративного позову Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки безпідставно та необґрунтовано встановлено порушення ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви просить позовзадоволити.

Відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова у запереченні на адміністративний позов вважає, що орган державної податкової служби діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, вважає, що оскільки постановою господарського суду Львівської області від 27.02.2008 р. у справі №3/381А, яка набрала законної сили в порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, в задоволенні позовних вимог ДПІ у Залізничному районі м. Львова відмовлено з огляду на те, що оспорюваний правочин є нікчемним в силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається, позивачем порушено вимоги ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що вказує на правомірність нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Представник відповідача в судовому засіданні надав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено виїзну позапланову документальну перевірку Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” (ЄДРПОУ 30649947) Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ “Сарнимясопром” за період березень та липень 2004 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова складено акт від 27.05.2008 р. №960/23-2/30649947, на підставі якого 09.06.2008 р. винесено податкові повідомлення-рішення №000/1342302/0/16856, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 81676,40 грн., в тому числі: основний платіж 62828,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 18848,40 грн., та №0001352302/0/16857, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 86416,00 грн., в тому числі: основний платіж 78560,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 7856,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по операціях з ТзОВ “Сарнимясопрм” в І та ІІІ кварталах 2004 року на загальну суму 314239,10 грн., в тому числі по періодах: І кв.2004 року 107347,50 грн.; ІІІ кв.2004 року 206891,60 грн.

Крім того зазначено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підприємством зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ “Сарнимясопром” в сумі 62827,82 грн., в тому числі по періодах: березень 2004 року 21469,50 грн., липень 2004 року 41358,32 грн.

Такі висновки акту перевірки базуються на тому, що згідно з постановою господарського суду Львівської області від 27.02.2008 р. у справі №3/381А за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” та до ТзОВ “Сарнимясопром” про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло на підставі усної угоди, та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 Господарського кодексуУкраїни, в задоволенні позовних вимог ДПІ у Залізничному районі м. Львова відмовлено в звязку з тим, що оспорюваний правочин є нікчемним в силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається.

З листа ДПІ у Залізничному районі м. Львова вбачається від 03.04.2008 р. №10733/8/15-226 вбачається, що позивач був поінформований про можливість подати уточнюючі декларації (розрахунки) з податку на прибуток та податку на додану вартість, в яких відобразити зменшення валових витрат та податковий кредит по господарських операціях з ТзОВ “Сарнимясопром” за відповідний період.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р. (акт від 25.02.2005 р. №216/23-2/30649947), за наслідками якої встановлено, що вказане підприємство мало господарські взаємовідносини з ТзОВ “Сарнимясопром”.

На запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова Сарненська МДПІ листами від 17.01.2007 р. №464/23-103 та від 05.07.2007 р. №4897/23-103 повідомила, що ТзОВ “Сарнимясопром” в березні та липні 2004 року не мало господарсько-правових взаємовідносин з Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО”.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова в порядку ст.207 ГК України звернулась із адміністративним позовом до господарського суду Львівської області про визнання недійсним господарського зобовязання, яке виникло між ТзОВ “Сарнимясопром” та Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО” на підставі усної угоди, та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Постановою господарського суду Львівської області від 27.02.2008 р. у справі №3/381А в задоволенні позовних вимог ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” та до ТзОВ “Сарнимясопром” відмовлено з огляду на те що даний правочин є нікчемним в силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається.

Вищевказаною постановою господарського суду встановлено, що у березні та липні 2004 року ТзОВ “Сарнимясопром” жодних господарських операцій з Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО” не мало, що підтверджується поданими ТзОВ “Сарнимясопром” на огляд суду оригіналами накладних, зареєстрованих під номерами, які не відповідають копіям накладних, долучених ДПІ у Залізничному районі м. Львова до матеріалів справи, книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг), в якій не зафіксовано господарських операцій по наданих позивачем накладних. ТзОВ “Сарнимясопром” подано до матеріалів справи лист Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області №67/1718/ від 21.12.2007 р., яким підтверджуються ті обставини, що 21.01.2004 р. товариству був виданий дозвіл за №000506 на виготовлення нової печатки, а 13.02.2004 р. стара печатка була здана для знищення в райвідділ, про що була виписана квитанція за №000201 від 16.02.2004 р. Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО” не подано суду жодних доказів того, що господарські операції з ТзОВ “Сарнимясопром” у березні та липні 2004 року відбулися, зокрема не подано доказів оплати придбаних товарів, довіреностей на отримання товарів, видаткових накладних, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Дана постанова в порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили, позивачем не представлено доказів оскарження даної постанови в апеляційному порядку.

У відповідності до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, у відповідності до ч.4 ст.258 Цивільного кодексуУкраїни, позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення валових витрат на суму 314239,10 грн. та відповідно заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 78560,00 грн. є правомірними, а вимоги позивача в даній частині необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1,п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно заниження податкового зобовязання з цього податку на суму 62827,82 грн є правомірними, а вимоги позивача в даній частині необґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2009 р.