Рішення № 36344766, 24.12.2013, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1757/2013

Справа № 537/6264/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., при секретарі - Таранець Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову вказала, що у відповідності до рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності задоволено і визнано дійсним договір купівлі - продажу від 03 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ «Ап» та приміщень на першому поверсі літ «А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095; визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ « А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 січня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за даним позовом, що дозволило ОСОБА_2 зареєструвати право власності на об»єкт нерухомості. При цьому, вона до участі у справі судом першої інстанції залучена не була, незважаючи на те, що прийняте судом рішення впливає на її права і обов»язки, оскільки нерухоме майно, що являлось предметом спору було придбано ОСОБА_3 в період перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, тобто являлось спільною власністю подружжя. Вона подавала апеляційну і касаційну скарги на зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивуючи скарги тим, що рішеннями вирішено питання про її права і обов»язки як співвласника майна. Крім того, суд невірно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст. 220 ЦК України та не врахував вимоги п.13 Постанови Пленуму ВСУ за № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якого « Вирішуючи спір про визнання правочину , який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов»язується з державної реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав і обов»язків сторін». Також, зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в контексті ст.114 ЦПК України, оскільки зазначена справа повинна бути розглянута за місцем знаходження нерухомого майна, тобто Крюківським районним судом м. Кременчука. В подальшому, Постановою Верховного Суду України від 19 червня 2013 року її касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 січня 2013 року скасовано та направлено справу на новий касаційний розгляд. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 липня 2013 року скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року, справу передано на новий розгляд суду першої інстанції. Таким чином, в результаті скасування правовстановлюючого документу - рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2012 року, нерухоме майно: нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ «Ап» та приміщень на першому поверсі літ «А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095 має бути витребуване у Відповідача. На день подання позову даний об»єкт нерухомості проданий ОСОБА_2 приватному підприємству «Технобудсервіс ТМ». Враховуючи викладене прохає суд визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину нерухомого майна : нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ «А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095. Витребувати з незаконного володіння приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» нерухоме майно : нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ «А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» нерухоме майно: нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ « А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095 та зобов»язати Реєстраційну службу Кременчуцького міського управління юстиції ( м. Кременчук, вул. Жовтнева, 27) внести про це запис до Державного реєстру прав.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат за угодою ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги і прохала їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові. При цьому вказала, що позивач давала згоду на укладання нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу майна, а не на визнання права власності за покупцем - ОСОБА_2 через рішення суду. При цьому, недодержання істотних умов договору, в тому числі його нотаріальне посвідчення та відповідно державну реєстрацію і порушило її права щодо цього майна.

Представник відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі і надав пояснення, аналогічні поясненням представника відповідача - приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» Гонтаря В.М.

Представник відповідача - Приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» - представник за довіреністю - Гонтар В.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі і пояснив, що позивач висуває взаємосуперчливі вимоги, а саме визнання права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння, та як відповідно до ст.387 ЦК України, на яку посилається позивач як на обґрунтування своїх вимог, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, позов може бути пред»явлений лише власником майна і лише тоді, коли відповідач незаконно заволодів ним і таким чином йог право власності повинно вже існувати на момент звернення з такою вимогою до суду, що відповідно повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами. Заявляючи вимогу про визнання права власності на спірне майно з посиланням на ст.392 ЦК України позивач позиціонує себе вже не як власник майна, а як особа, яка тільки хоче довести своє право власності на спірне майно. Аналогічним чином, є суперечності у вимозі про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного майна та у вимозі про витребування всього майна, тобто витребування і того майна, право на яке не заявлялось. Стаття 388 ЦК України містить вичерпний перелік підстав, за яких власник майна може право витребувати його від добросовісного набувача, головною ознакою яких є відсутність волі власника майна або особи, яка це майно зберігала на його відчуження. Однак, позивачем була надана беззаперечна згода на відчуження спірного майна.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, але належним чином був повідомлений про місце і час слухання справи шляхом отримання в суді судової повстки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, клопотання представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, встановив наступне:

2 липня 2012 року між ОСОБА_2 (надалі - Покупець) та ОСОБА_3 (надалі - Продавець) було укладено попередній договір купівлі - продажу нежитлового приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ «Ап» та приміщень на першому поверсі літ «А» загальною площею 280,8 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1574.

Згідно даного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»залися не пізніше 3 липня 2012 року укласти договір купівлі - продажу даного нежитлового приміщення. Тоді ж між ними було досягнуто згоди щодо ціни продажу предмета договору, а саме ціна продажу зазначена сторонами попереднього договору в розмірі 1640000,00 грн., з яких 1000000.00 грн. зараховується покупцем на кредитний рахунок ПАТ « Ерсте банк», відкритий на ім»я продавця, з метою погашення заборгованості за договором іпотеки, а 640000,00 грн. покупець передає продавцю готівкою.

02 липня 2012 року на виконання вищевказаного попереднього договору покупець за згодою продавця сплатив 1000000,00 грн. на користь ПАТ «Ерсте банк» за добровільний продаж предмету застави - спірного нежитлового приміщення, що підтверджується квитанцією № 14 від 02.07.2012 року та не оспорювалось сторонами по справі.

В той же день на виконання вищевказаного попереднього договору покупець сплатив грошові кошти в сумі 640000,00 грн. продавцю, що підтверджується розпискою продавця від 02.07.2012 року та не оспорювалось сторонами по справі.

При цьому, суд звертає увагу, що 02.07.2012 року позивачем по справі надано згоду на укладення її чоловіком - продавцем на укладання попереднього договору та договору купівлі - пролажу, за яким продати нежитлове приміщення ігрових автоматів, загальною площею 280,8 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1, яке є їхньою спільною сумісною власністю як таке, що придбана в період шлюбу. Вказана заява нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1573.

Суд бере до уваги, що в даній заяві відсутнє будь яке посилання позивача на надання згоди на укладання саме нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу даного нежитлового приміщення, а чітко вказано, що остання надає свою згоду на укладання договорів саме продати дане нежитлове приміщення без будь яких застережень.

Суд звертає увагу, що згідно даної заяви, поділ спільного майна подружжя позивачем та третьої особою не здійснювався . Також, згідно заяви умови попереднього договору, договору купівлі - продажу та ціна продажу об»єкта нерухомості можуть визначатися її чоловіком самостійно та підтверджено, що правочин відповідають інтересам їхньої сім»ї та їхньому спільному волевиявленню.

На виконання умов попереднього договору 3 липня 2012 року між покупцем та продавцем було укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу вищевказаного нежитлового приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ « А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095, що підтверджується вищевказаним договором, згідно п.5 якого сторони домовились укласти нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу приміщення в строк до 09 липня 2012 року, що не оспорювалось сторонами по справі.

Таким чином, між продавцем та покупцем були досягнуті всі істотні умови договору купівлі - продажу, в тому числі ціна договору, умови сплати коштів, тощо, і відбулося часткове фактичне виконання даних істотних умов, а саме покупцем в повному обсязі сплачено вартість нежитлового приміщення.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані істотні умови не оспорювались позивачем по даній справі.

Посилання представника позивача, що позивач давала згоду на укладення нотаріально посвідченого договору а не у простій письмовій формі є безпідставними, так як даний договір не був посвідчений нотаріально з причини ненадання продавцем оригіналу правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі - продажу даного нежитлового приміщення, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 24.07.2008 року за реєстровим № 10613.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що майно на час укладання договору купівлі - продажу знаходилося під забороною відчуження, так як покупець звертався до ПАТ «Ерсте банк», у якого дане нежитлове приміщення перебувало в іпотеці із заявою про надання згоди на добровільний продаж зазначеного приміщення за ціною 1000000,00 грн., шляхом сплати зазначеної суми на користь ПАТ «Ерсте банк» і останній надав згоду на добровільну реалізацію даного приміщення, що належало продавцю шляхом сплати зазначеної суми на користь ПАТ «Ерсте банк» і вважає їх необґрунтованими і безпідставними.

При цьому, суд звертає увагу, що істотна умова договору, а саме сплата покупцем за приміщення 1000000,00 грн. саме на кредитний рахунок відкритий на ім»я продавця, з метою погашення заборгованості останнього перед банком за договором іпотеки, як і розписка продавця про отримання грошових коштів в сумі 640000,00 грн. не оспорювалось сторонами як при розгляді справи в суді першої інстанції при попередньому розгляді справи, апеляційної та касаційної інстанцій, так і при даному розгляді справи.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відсутність нотаріального посвідчення даного письмового договору купівлі - продажу від 3 липня 2012 року сталося саме з вини продавця і таким чином недотримання умов попереднього договору від 2 липня 2012 року та договору купівлі-продажу від 3 липня 2012 року суд вважає ухиленням продавця від виконання умов договору без поважних причин.

При цьому, суд бере до уваги, що при передньому розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в суді першої інстанції, представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.

На підставі рішення суду першої інстанції від 18 липня 2012 року, яке набрало законної сили, було визнано дійсним договір купівлі - продажу від 3 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних приміщень: приміщення підвалу літ « Ап» та приміщень на першому поверсі літ « А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об»єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095 та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказане нежитлове приміщення, відповідно до якого і була проведена державна реєстрація.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 11.01.2013 року спірного нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, ОСОБА_2 - продав, а приватне підприємство «Технобудсервіс ТМ» - купило вказане нежитлове приміщення, відповідно до якого була проведена державна реєстрація права власності нежитлового приміщення за ПП « Технобудсервіс ТМ», що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 6271.

На час розгляду даної справи вказаний договір купівлі - продажу ніким не оспорювався і на даний момент є чинним.

Таким чином, вимога позивача про визнання права власності на ? частину спірного майна та витребування даного спірного майна з незаконного володіння ПП «Технобудсервіс ТМ» та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності ПП «Технобудсервіс ТМ» є безпідставними та необґрунтованими.

Суд враховує, що на час розгляду даної цивільної справи відсутній будь-який спір між позивачем та третьою особою щодо поділу спільного майна подружжя чи визнання за позивачем права власності на ? частину спірного майна.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а саме власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України; ст.ст. 316, 317, 319, 328 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Хіневич