Рішення № 36343825, 25.12.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9729/13-ц

Провадження № 2/395/3240/2013

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю ОСОБА_1, її представника та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2, про розірвання кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

Позивач 03.10.2013 року звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи який зазначав, що 14.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» і громадянкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2608/0508/71-026, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по 13.05.2031 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» став новим кредитором у зазначених зобов'язаннях. Тому ПАТ «Дельта Банк» має право вимоги до боржників за кредитним договором №2608/0508/71-026. Відповідно до даного договору, відповідач зобов'язувався погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно договору, проценти за користування Кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. У випадку порушення умов кредитного договору вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлялася в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.

Крім того, для забезпечення виконання умов договору з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 14.05.2008 року, згідно якого останній поручився за виконання основним боржником кредитного зобов'язання, та несе солідарну відповідальність з боржником. Досудове врегулювання спору не дало бажаних результатів.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 506 637,42 грн.00 коп. та судові витрати в солідарному порядку.

03.12.2013 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з тим, що у мотивувальній частині позовної заяви не вірно вказано розрахунок заборгованості, а вказано лише прострочена сума заборгованості за кредитним договором від 14.05.2008 року. Згідно змісту уточнень до позову, представник позивача зазначала, що заборгованість за кредитним договором складається із: тіло кредиту 440 17 доларів США 38 центів, що в гривневому еквіваленті становить 351 830 грн. 92 коп.; відсотки 19 367 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті становить 154 806 грн. 51 коп. З них прострочена заборгованість по кредитному договору: тіло кредиту 464 доларів США 14 центів, що в гривневому еквіваленті становить 3 709 грн. 87 коп.; відсотки 19 073 доларів США 10 центів, що в гривневому еквіваленті становить 152 451 грн. 29 коп., тому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 385 доларів США 14 центів, що в гривневому еквівалентів становить 506 637 (п'ятсот шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 42 коп. та судові витрати.

23.12.2013 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву, в якій просить розірвати кредитний договір № 2608/0508/71-026 від 14.05.2008 року та звільнити позивача від сплати судового збору, зважаючи на Закон України «Про захист прав споживачів» та неналежним виконанням банком умов договору.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року у задоволенні клопотання представника третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_2 про зупинення провадження в цивільній справі - відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, обставини вказані у позові підтвердив та просив слухати справу у його відсутність.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Клопотань про перенесення розгляду справи не надходило. а тому розгляд справи проводився за його відсутності, оскільки останній не повідомив суд про поважність причин своєї неявки.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника та проти задоволення позовних вимог заперечила, зважаючи на те, що в ануїтентний платіж складається з тіла кредиту і відсотків, які нараховані з порушення умов договору.

Представник відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3 первісні позовні вимоги не визнав в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів, оскільки відповідно до п.3.1.1 кредитного договору №2608/0508/71-026 від 14.05.2008 року, позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п.3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів - 1592 долари США. 04.07.2011 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №2608/0508/71-026 від 14.05.2008 року, де у пункті 4 сторони домовились внести зміни до пункту 3.1.1 Кредитного договору, а саме - позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п.3.2 цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 492,52 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 14 числа кожного місяця. На виконання зобов'язань відповідач ОСОБА_1 щомісячно вносила платежі в розмірі, який зафіксований в договорі про внесення змін. Але позивач безпідставно змінив розмір щомісячного платежу та порушив її майнові інтереси, оскільки дохід останньої не дозволяє сплачувати в розмірі зазначеному у кредитному договорі. Крім того вважає, що необхідно припинити договір поруки у зв'язку із зміною зобов'язань так як поручителя без його згоди відбулося підвищення процентної ставки і відсутні докази про повідомлення щодо не виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 Тому вважає, що заборгованість по процентам виникла у наслідок порушення позивачем істотних умов договору. Зустрічну позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши пояснення відповідача та представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником є ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2608/0508/71-026, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по 13.05.2031 року(а.с.11-16).

В забезпечення виконання вимог кредитного договору, 14.05.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2608/0508/71-026-Р-1(а.с.30-31).

04.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитний договір №2608/0508/71-026, від 14.05.2008 року. Відповідно до якого розмір строкової заборгованості за кредит ом, що відображена на рахунку позичальника складає 44 924 доларів США 10 центів. Крім того сторони домовились про внесення змін до абзацу 1 пункту 3.1.1. кредитного договору, а саме позичальник здійснює погашення по кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів ануїтетні платежі або ануїтет ний платіж) у сумі 491 доларів США 52 центи у чітко встановлений цим договором термін 14 числа кожного місяця, (а.с.17-18).

05.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитний договір №2608/0508/71-026, від 14.05.2008 року. Відповідно до якого починаючи з 10.08.2011 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів ануїтетні платежі або ануїтет ний платіж) у сумі 492 доларів США 54 центи у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с.19-27).

25.05.2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» уклали договір купівлі продажу відступлення прав вимоги. Згідно даного договору додається додаток, що складає його невід'ємну частину, а саме: форма реєстру боржників. Відповідно до виписки з додатку №1 до договору купівлі продажу позивач набув право грошової вимоги по кредитному договору №2608/0508/71-026, який був укладений з відповідачем ОСОБА_1 14.05.2008 року, (а.с.39-46).

При цьому ОСОБА_1 під час укладення даного договору участі не приймала, та повідомлень про перехід права вимог не отримувала.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору кредиту.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог законодавства (ст. 526 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

В даному випадку умови були визначені укладеним в письмовій формі договором, який знаходиться в матеріалах справи. В ньому обумовлена сума позики, строк її повернення, проценти за користування договору та штрафні санкції, які наступають за невиконання умов договору.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються в договорі.

Представник відповідачів за первісним позовом в судовому засіданні визнав наявність основного боргу, однак останній не погоджується щодо нарахованої позивачем суми процентів за користування грошовими коштами.

З цього приводу, суд враховує те, що відповідно до розрахунку заборгованості, позивач здійснив розрахунок процентів за користування кредитними коштами виходячи з відсоткової ставки 11,9%. Відповідач користувався вказаними грошима з моменту передачі 14.05.2008 року та до вказаної позивачем дати 16.09.2013 року. При цьому право звернення до суду позивача з позовом передбачено діючим законодавством, в тому числі і до закінчення терміну його дії щодо стягнення виниклої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такими законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, зокрема, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України»

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.п. 10-11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідно до договору про внесення змін та доповнень до кредитний договір №2608/0508/71-026, який укладений 05.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 в якому зазначено, що починаючи з 10.08.2011 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (ануїтетні платежі або ануїтет ний платіж) у сумі 492 доларів США 54 центи у встановлений термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору, але з наданого позивачем розрахунку заборгованість не можливо встановити як проводився розрахунок заборгованості.

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язання, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов?язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДельтаБанк» після підписання 25.05.2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами зазначені вимоги закону стосовно надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов?язанні не виконав, докази цьому матеріалі справи не містять. Своїм правом надати відповідні пояснення та докази щодо цього при розгляді справи не скористався. Будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання представник позивача не з'явився.

Надані позивачем листи - досудові вимоги від 30.04.2013 року на ім'я відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором від 14.05.2008 року (без будь-яких додатків) доказами, переходу до нового кредитора прав у зобов?язанні в розумінні ст. 517 ЦК України не являються. За змістом, вказані листи є претензіями про сплату боргу та надіслані на ім'я боржників майже через рік після укладання договору купівлі-продажу прав вимоги.

Аналогічної позиції дотримався апеляційний суд Київської області при розгляді справи №359/3884/13-ц (22-ц/780/4667/13), відображеної в рішенні суду апеляційної інстанції від 21.10.2013 року.

За таких обставин, відповідно до положень ч.2 ст.517 ЦК України боржник вправі був не виконувати свої кредитні зобов?язання перед новим кредитором - ПАТ «ДельтаБанк», а у позивача (нового кредитора), в свою чергу, відсутні підстави для стягнення заборгованості станом на вересень 2013 року.

З цього приводу ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що припинила сплату платежів зважаючи на необхідність з?ясування реальної суми заборгованості перед банком, оскільки остання, на її думку, була значно завищеною. Проте банк жодної дії щодо пояснення такої суми заборгованості не вчинив. Про указане свідчать також копії відповідей банку, наданими відповідачем в судовому засіданні 23.12.2013 року.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до позивача з вимогою роз'яснення виниклої суми заборгованості, оскільки при передачі кредитного договору від ПАТ «Сведбанк» її заборгованість станом на 25.05.2012 року складала 53,52 доларів США (а.с. 39).

В свою чергу, в судовому засіданні представник позивача не надав належного розрахунку сум заборгованості за ануїтетними платежами по кредитному договору, з поданих до суду розрахунків, на думку суду, не можливо встановити дійсну суму заборгованості за наявності останньої, зважаючи на відсутність відповідної деталізації та розрахунку заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом. В подальшому представник банку просила розглядати справу за наявними в справі матеріалами.

При вирішенні питання про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя - ОСОБА_2, суд враховує зазначені вище обставини, а також те, що остання редакція договору, яка є договором про внесення змін і доповнень №3 від 05.07.2011 року (а.с. 19-27), не доводилась до відома поручителя ОСОБА_2 Так, як вбачається з договору про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки від 14.05.2008 року, укладеного 04.07.2011 року, останній був ознайомлений із змінами в кредитний договір від 04.07.2011 року, де згідно п.4 ануїтетний платіж ОСОБА_1 складав 491,52 доларів США. Однак в доповненнях до кредитного договору, датованими 05.07.2011 року (викладення нової редакції договору) сума ануїтетного платежу кредитора ОСОБА_1 становить 492,54 долара США. Доказів ознайомлення поручителя з новою редакцією кредитного договору та зміни розміру ануїтетного платежу ОСОБА_1 суду також позивачем не надано.

При вирішенні вимог банку щодо стягнення суми заборгованості з поручителя ОСОБА_2, суд також враховує відсутність доказів його своєчасного повідомлення про перехід права вимоги до ПАТ «ДельтаБанк» від ПАТ «Сведбанк», з яким ОСОБА_2 укладав договір поруки. Відсутні також докази належного повідомлення ОСОБА_2 про невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту, що не відповідає п.4 договору поруки від 14.05.2008 року №2608/0508/71-026-Р-1 (а.с. 30-31).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «ДельтаБанк» задоволенню не підлягають, зважаючи на недоведеність своїх вимог в порядку ст.ст. 58-60 ЦПК України, оскільки суду не надано належних доказів наявності саме указаної в позовній заяві заборгованості, а здійснити розрахунок заборгованості самостійно суд позбавлений можливості зважаючи на ненадання належних розрахунків.

При розгляді зустрічних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до п.п.15,16 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. В даному випадку в п.6 оскаржуваного договору не передбачені обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_1 Крім того, судом не встановлено і інших обставин, що визначені ЦК України, які б свідчили про необхідність розірвання договору.

Посилання позивача на норми Закону України «Про захист права споживачів», як на підставу для розірвання договору, на думку суду, також не є підставою для розірвання договору, а є підставою для застосування санкцій щодо банку чи відповідальності останнього зважаючи на умови укладеного договору.

Тому вимоги ОСОБА_1, на думку суду, є також недоведеними в порядку, визначеному ст.ст. 58-60 ЦПК України. Ненадання відповідей на запити позивача не є підставою для розірвання договору кредиту.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги не ґрунтуються на договорі чи законі, у зв'язку з чим і не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного вище слід відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд вимог ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 3441 грн. 00 коп. віднести на рахунок останнього, що сплатило їх при зверненні до суду.

На підставі викладеного, ст. ст. 11, 16, 516, 517, 526, 527, 533, 536, 610, 611, 625, 651, 652, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2, про розірвання кредитного договору, відмовити.

Судовий збір за розгляд вимог ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 3441 грн. 00 коп. віднести на рахунок останнього, що сплатило їх при зверненні до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний тексту рішення суду виготовлено 25.12.2013 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області С.М.Вознюк