Рішення № 36342363, 16.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2685/13

За позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Березнякова І.В. - довіреність № 01-36/131-0601 від 15.07.2013 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 21.10.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №10/82 від 22.05.2012р., укладений між сторонами; виселити ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передати приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення ФОП ОСОБА_1 умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 10/82 від 22.05.2012р. Як стверджує позивач, відповідач, в порушення пунктів 4.1., 4.8., 4.9 договору, використовує орендоване приміщення не за профілем, передавши його без дозволу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в суборенду ФОП ОСОБА_4 для використання в якості підсобних та складських приміщень, а також бухгалтерії магазину "Пятачок", що підтверджується актами обстеження, а також, в порушення підпункту "е" пункту 4.2. договору, не застрахував орендоване приміщення та не надав позивачу копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання.

Ухвалою суду від 07.10.2013р. було порушено провадження у справі №916/2685/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.12.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2013р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.62-63).

Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що акти обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 15.01.2013р. та 10.09.2013р. не є належними доказами, оскільки вони складені зацікавленою особою в односторонньому порядку (за участю представника позивача та балансоутримувача), є формальними, без відображення реального стану. Так, відповідач вказує, що позивачем не враховано право власності ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення, загальною площею 220,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та те, що саме частина цього приміщення була передана в оренду, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 05.09.2011р.

Представник відповідача також зазначає, що орендоване приміщення в суборенду ФОП ОСОБА_4 не передавалось, оскільки ФОП ОСОБА_1 в оренду було передано частину належного йому на праві власності нежитлового приміщення, площею 139 кв.м., ФОП ОСОБА_5, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 1.09.2013р.

Крім того, у судовому засіданні 13.11.2013р. представник відповідача зазначив, що на даний момент приміщення застраховане, що підтверджується договором добровільного страхування майна серії 212-01 №123/450/13/1327 від 18.10.2013р. У цьому ж судовому засіданні представником відповідача було також зазначено, що орендоване приміщення взагалі не використовується, у зв'язку з відсутністю необхідного персоналу для надання побутових послуг, натомість орендна плата сплачується вчасно.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів держави, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради ґрунтуються на факті порушення відповідачем умов договору оренди в частині використання відповідачем орендованого приміщення за профілем, а також страхування орендованого приміщення.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, 22.05.2012р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10/82 (а.с.10-13), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1. договору). Строк дії договору оренди встановлено з 22.05.2012р. по 22.04.2015р. (п.1.3. договору).

Проаналізувавши укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір, суд доходить висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вказані у п.1.1. приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення пункту побутових послуг (ремонт побутових приладів).

Крім того, відповідно до. 4.8. договору Орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням Орендодавця.

Відповідно до п. 4.9. договору орендар не має права без згоди Орендодавця передавати приміщення у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього приміщення будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

Зазначеним обов'язкам орендаря кореспондує право орендодавця, встановлене п.5.5 договору, достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, зокрема передбачених п.4.1., п.4.8., п.4.9. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у підтвердження своїх доводів щодо використання відповідачем орендованого приміщення не за профілем та, фактично, передачу його у суборенду, посилається на акти обстеження нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17, 18, 76).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд критично відноситься до зазначених актів, оскільки вони складені лише за участю представників позивача та зам. директора КП "ЖКС "Пересипський", без участі відповідача або інших незацікавлених у наслідках розгляду справи осіб. При цьому, зам. директора КП "ЖКС "Пересипський" Мельниченко С.А. не може вважаться незацікавленою особою, оскільки КП "ЖКС "Пересипський" є балансоутримувачем орендованого приміщення. Крім того, припущення щодо передачі орендованого приміщення в суборенду ФОП ОСОБА_4, зазначені в акті обстеження нежитлового приміщення від 10.09.2013р., також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки жодним чином не підтверджені.

За таких обставин, суд доходить висновку щодо недоведеності позивачем факту використання відповідачем орендованого приміщення не за профілем, а також передачі приміщення у суборенду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 18 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до умов договору.

Крім того, пунктом 5.3. договору передбачено, що Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням.

При цьому, наявність права на відмову від договору, зафіксоване у ньому, жодним чином не позбавляє позивача права вимагати розірвання договору з цих підстав у судовому порядку. Більш того, п.7.3 договору також передбачена можливість розірвання договору при тривалому (більше трьох місяців) невикористанні орендарем наданих йому приміщень.

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні 27.11.2013р., в якому здійснювалася технічна фіксація, представником відповідача було зазначено, що орендоване приміщення приблизно півроку не використовується. Крім того, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, жодним чином не спростовано доводи позивача щодо невикористання приміщення за профілем, встановленим у п.4.1 договору.

Крім того, суд зазначає, що згідно підпункту "е" пункту 4.2. договору протягом дії договору Орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначену у пункту 1.1. цього договору, та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією із істотних умов договору оренди.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, орендоване приміщення було застраховане ФОП ОСОБА_1 за договором добровільного страхування майна МО №1209642 від 30.05.2012р. на строк з 31.05.2012р. по 30.05.2013р. (а.с.78-83).

Отже, строк дії зазначеного договору страхування закінчився ще 30.05.2013р., проте новий договір страхування (а.с.43) відповідачем було укладено лише 18.10.2013р., вже після звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі №916/2685/13.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вже було зазначено судом, п.5.5 договору передбачено право орендодавця достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених п.4.1., п.4.2. абз "а", "г", "е", "л", "м", п.4.3., п.4.8., п.4.9., п.4.13. цього договору.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення судом факту невикористання орендованого приміщення за профілем, а також те, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, об'єкт оренди застраховано не було, суд доходить висновку щодо наявності встановлених законом та договором підстав для його розірвання. При цьому, страхування майна після порушення провадження у справі, а також сплата орендної плати при невикористанні майна за профілем не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за недотримання умов договору.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги Департаменту про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 22.05.2012р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об'єкту оренди - нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вимоги позивача про виселення відповідача та передачу зазначеного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти у повному обсязі на відповідача згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №10/82 від 22.05.2012р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1).

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595).

Стягувачем за наказом є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) витати по сплаті судового збору у сумі 2 294 /дві тисячі двісті дев'яносто чотири/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.