Рішення № 36342350, 25.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2013 Справа № 901/3963/13За позовом Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 68 304,98 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача не з'явився,

Від відповідача Глушаков М.О., довіреність № 11/239 від 13.11.2013, представник;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Конотопський арматурний завод» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення суми заборгованості в розмірі 139 340,00 грн., пені за несвоєчасні розрахунки в розмірі 32 356,52 грн., 3 % річних в розмірі 6 662,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору поставки

№ 1400 від 23.12.2011 в частині оплати поставленого на адресу відповідача товару та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу та статтю 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 03.12.2013 порушено провадження у справі та в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано сторони надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Відповідач явку свого представника у судове засідання призначене на 16.12.2013 не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

У зв'язку з клопотанням відповідача, ухвалою господарського суд Автономної Республіки Крим від 16.12.2013 слухання справи у прядку статті 77 Господарського процесуального кодексу країни відкладено на 25.12.2013.

У засіданні суду 25.12.2013 представник позивача не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.12.2013 підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, заперечував проти проведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій, проте письмового відзиву на позов не надав.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2011 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір поставки № 1400 (а. с. 9-10), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар відповідно до специфікації: задвижка перфораційна ЗП-150*35 у кількості 2 штук за ціною за одиницю товару 99 725,00 грн. на загальну суму 239 340,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 60 днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Сума договору становить 239 340,00 грн., у тому числі ПДВ - 39 890,00 грн., що встановлено сторонами в пункті 4.1 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 7.1.1 Договору визначений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар; а згідно пункту 7.1.2 договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявки відповідача № 04/2-28 від 16.01.2012 та на виконання умов Договору, позивачем поставлено товар на загальну суму

239 340,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі від 12.03.2012 (а.с. 13), та рахунком-фактурою № 00024 від 12.03.2012 (а. с. 12).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства на зазначеному Акті приймання-передачі та рахунку-фактурі.

За твердженням позивача, відповідач у порушення умов Договору, отриманий товар сплатив частково - 12.04.2012 в розмірі 100 000,00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 139 340,00 грн.

Несплата відповідачем вартості товару в повному обсязі стала приводом для звернення Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» до Господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, прийнявши від позивача товар, відповідач повинен був сплатити його вартість, що останнім не зроблено, у зв'язку з чим вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача вартості такого товару є обґрунтованими, при цьому розмір заборгованості підтверджується наявними у справі матеріалами.

Доказів сплати заборгованості в сумі 139 340,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення 139 340,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 6 662,18 грн. 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3% річних, який проведено за період 11.04.2012 по 11.11.2013, розмір якого становить 6 662,18 грн.

Однак суд не може погодитись з наведеним позивачем розрахунком, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось відповідно до пункту 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Позивач стверджує, що оплату за поставлений 12.03.2012 товар, з урахуванням пункту 4.2 Договору, відповідач повинен був сплатити до 12.04.2012, при цьому останнім днем своєчасного виконання зобов'язання, позивач вважає 11.04.2012 та саме з цієї дати проводить розрахунок 3% річних.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач має право нарахування штрафних санкцій починаючи саме з 12.04.2012.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, розмір 3 % річних за період 13.04.2012 по 13.11.2013 становить 6 619,60 грн. та саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасні розрахунки в розмірі 32 356,52 грн.

Суд вважає, що дані вимоги також підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Як визначили сторони пунктом 8.3 Договору - у разі несвоєчасного проведення кінцевого розрахунку за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, а кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 11.04.2012 по 13.11.2013 в розмірі 32 356,52 грн.

Однак, як визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вимог діючого законодавства, пеня за прострочення виконання зобов'язань повинна нараховуватися за період 13.04.2013-13.11.2013 (183 дні), та її розмір, відповідно до проведеного судом розрахунку, складає 9 769,07 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 25.12.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 26.12.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000; р/р 260020014162 у філії АТ «Укрексимбанк» в АР Крим, МФО 324786, ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» (вул. Вирівська, 60, м. Конотоп, Сумська область, 41612; ідентифікаційний код 00218331)

139 340,00 грн. заборгованості, 6 619,60 грн. 3 % річних, 9 769,07 грн. пені та 3 114,56 грн. судового зору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті частині позову відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас