Постанова № 3634203, 18.12.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-495/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2008 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Шинкар Т.І.,

при секретарі Фейдаш Х.М.,

за участю представника позивача Перепелятнікової Т.Б., представника відповідача Максимович Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу Державного підприємства МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень ДШ у м. Львові № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року, № 902320/1/19755 від 25.11.2005 року та № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2006 року Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу Державного підприємства МО України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» звернувся з адміністративним позовом у господарський суд Львівської області до Державної податкової інспекції у м. Львові, просив визнати частково недійсними податкові повідомленя-рішеня ДШ у м. Львові № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року, № 902320/1/19755 від 25.11.2005 року та № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, щоДержавне підприємство МО України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (далі -ДП МО України «Львівський БТРЗ»), не має зобовязань щодо сплати податку на землю за IVквартал 2004 року, оскільки у відповідності до ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» та ст. 75 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» позивач звільнений від сплати земельного податку, тому у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобовязання позивачу у IVкварталі 2004 року.

Заявою від 16.03.2006 року прокурор змінив підставу адміністративного позову та уточнив позовні вимоги, просить суд визнати протиправним рішення ДШ у м. Львові в частині нарахування до сплати позивачем за IVквартал 2004 року податкового зобовязання за платежем «плата за землю» і штрафних санкцій на загальну суму 360 737,20 грн., з яких основний платіж складає 180368,60 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 180368,60 грн., а також визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДШ у м. Львові № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IVквартал 2004 року до сплати позивачем податкового зобовязання за платежем «плата за землю» і штрафних санкцій всього на суму 360 737, 20 грн., з яких основний платіж складає 180368,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції складають 180368,60 грн.

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 14 травня 2008 року касаційну скаргу військового прокурора задоволено частково, постанову господарського суду Львівської області від 17.06.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Згідно листа господарського суду Львівської області від 14.07.2008 року справу направлено до Львівського окружного адміністративного суду.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги та подану 15.03.2006 року письмову заяву про зміну підстав адміністративного позову і уточнення позовних вимог підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, окрім того під час нового судового розгляду представник позивача в судовому засіданні 18.12.2008 року подала заяву про зменшення позовних вимог, та просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IVквартал 2004 року податкового зобовязання за платежем «плата за землю» на суму 360 737, 20 грн. і штрафних санкцій на суму 360 737, 20 грн., з яких основний платіж складає 180368,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції складають 180368,60 грн.

Відповідач подав на адресу суду пояснення на позовну заяву. Заперечення обґрунтовують тим, що ДП МО України «Львівський БТР»відсутній в переліку, затвердженому згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 838 «Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 2004 році». Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 14 Закону України «Про збройні сили України», згідно якого земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та звільняються від сплати всіх видів податків, є безпідставним, оскільки даний Закон не відноситься до Законів України про оподаткування.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях, просить відмовити у задоволенні позову та уточнень до нього .

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Бюджетним Кодексом України (далі Кодекс), Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" № 1344-ІУ від 27.11.2003 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №1344), Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1997 року № 2535-ХП з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №2535), Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII з наступними змінами та доповненням (далі-Закон №1251), Законом України «Про збройні сили України» № 1934ХІІ від 06.12.1991 року з наступними хзмінами ( далі Закон №1934).

Судом встановлено, що військова частина А1565 правонаступником якого з 01.11.2004 року, на підставі Наказу Оборони України №28 від 26.06.2003 року України №Д-115/1/016 від 30.12.2003 року, є позивач - ДП МО України «Львівський БТРЗ», була створена як державне підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству Оборони України, метою діяльності якої був ремонт військової техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, за укладеними в належному порядку договорами для інших вітчизняних і зарубіжних замовників та інша діяльність, яка не суперечила законодавству України і передбачена Статутом підприємства. Майно частини було закріплене за нею на праві повного господарського відання і відносилось до державної власності.

Окрім того, у постійному користуванні в/частини А1565 (на даний час - ДП МО України «Львівський БТРЗ»), як в 2003 році, так і в 2004 році, перебували і надалі перебувають земельні ділянки загальною площею 745 701 м2., з яких: 542009 м2. використовується для виробничих потреб, 193728 кв.м. - як траса про бігових випробувань техніки та 9964 м2 для обслуговування профілакторію, про що свідчать відповідні державні акти на право постійного користування землею.

Судом встановлено, що згідно договорів оренди нежитлових приміщень загальною площею 548 м2 переданих третім особам, позивачем сплачувався за спірний період земельний податок.

Відповідачем на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року проведено планову документальну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 05.09.2005 року №94/23-2/07985602. На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2005 року № 902320/0/15262, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок в розмірі 980 252,14 грн. (490 126,07грн.- основний платіж та 490 126,07 грн. - штрафні (фінансові ) санкції).

В ході апеляційного оскарження податкового повідомлення - рішення ДПА у Львівській області своїм Рішенням про результати розгляду повторних скарг від 03.02.2006р. за № 1357/10/25-005 скасовує податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові № 902320/6/15262 від 15.09.2005 року (від 25.11.2005 року № 902320/1/19735 в частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 7 3акону №2181, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишає без змін.

У зв'язку з цим ДПІ у м.Львові приймає нове податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006р. № 902320/2/2044 (на підставі акту перевірки від 05.09.2005 року № 94/23-2/07985602 та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 03.02.2006р. за № 135710/25-005), яким визначає суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок в розмірі 735 189,11 грн. (490 126,07 грн. - основний платіж та 245 063,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В Акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем ст. 2 та ст. 14 Закон №2535, та ст. 75 Закону №1344 за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, в результаті чого занижено податкове зобов'язання із сплати земельного податку на суму 490 126,07 грн., а саме: IVкв. 2004 року - 180 368,60 грн.; І кв. 2005 року - 309 757,47 грн.

Згідно з п.19 ч.1 ст. 2 Кодексу доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справлянні яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Зі змісту п.3 ч.1 ст.4 Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини

Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.

Згідно ст. 14 Закону № 1934 - земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати всіх видів податків.Перелік зазначених підприємств з визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. У цьому ж Законі зазначено, що земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, у тому числі - надані в оренду земельні ділянки або земельні ділянки під будівлями (спорудами), наданими в оренду третім особам, обкладаються земельним податком у встановленому порядку.

Статтею 2 Закон №1251 передбачено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.Зміни і доповнення до цього Закону, інших Законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (основних платежів), механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Будь-які податки і збори (обовязкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

В статті 2 Закон №2535 зазначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Згідно Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, та що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим законом. Окрім того ст. 7 вказаного Закону передбачено, що встановлені ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків. Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління Збройних Сил України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку.

Військова частина А1565 на даний час - ДП МО України «Львівський БТРЗ» у 2001-2002 роках внесено в перелік Постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств Міністерства Оборони та органів і установ виконання покарань, що звільняються від сплати земельного податку" та звільнене від сплати земельного податку.

З метою включення до переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 2003 та 2004 роках, в/ч А1565 правонаступник якої є позивач неодноразово зверталась до Голови Львівської міської ради, в Управління природних ресурсів та регулювання земельних відноси даної міськради, а також до Голови Львівської обласної ради за погодженням цільового використання і розмірів земельної ділянки, яка звільняється від сплати земельного податку, однак з вини останніх розміри даної земельної ділянки своєчасно погоджені не були.

Саме про спонукання Львівської міської ради щодо погодження розмірів і цільового використання земельних ділянок в/ч А1565 (ДП МО України «Львівський БТРЗ») 16.04.2004 року військовим прокурором Західного регіону України було подано позов до господарського суду Львівської області, який своїм рішенням від 22 вересня 2004 року зобов'язав Львівську міську раду вчинити вищевказані дії, а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004 року, вищевказане рішення суду від залишено без змін.

Оскільки Львівською міською радою своєчасно не було погоджено розміри і цільове використання земельних ділянок, що перебувають в користуванні в/частини А1565 (ДП МО України «Львівський БТРЗ»), вона не була внесена у відповідні переліки підприємств, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку і розміри їх земельних ділянок", відповідно у 2003 та 2004 роках .

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-Ш (далі-Закон №2181), податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом чи іншими законами України.

Окрім того, у відповідності до підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 передбачено, що у випадках підтвердження факту наявності «конфлікту інтересів» та суперечності між нормами різних законів, контролюючим органом з 01.04.2001 року приймаються рішення на користь платників податків. Підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 цього ж Закону під конфліктом інтересів розуміється випадок, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно до ст.8 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оскільки Законом №1344 передбачено право позивача на звільнення від сплати земельного податку, а органи місцевого самоврядування неправомірно відмовили у погодженні цільового використання і розмірів земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача, то невнесення його у перелік підприємств, який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України, не може бути підставою, яка свідчить про позбавлення позивача права, передбаченого законом.

Суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» позивач - не є платником земельного податку і вважається таким, що немає податкового зобов'язання, оскільки у 2004 році ДП МО України «Львівський БТРЗ» земельна ділянка площею 745153 м2, за виключенням згідно договорів оренди нежитлових приміщень загальною площею 548 кв. м2, переданих третім особам, за які позивачем сплачувався за спірний період земельний податок, використовувалась за цільовим призначенням, і така звільняється від сплати земельного податку, сума якого складає згідно вищевказаного акту ДПІ у місті Львові.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора та позивача базуються на законі, обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід позов задовольнити та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IVквартал 2004 року податкового зобов'язання за платежем «плата за землю» на суму 360 737, 20 грн. і штрафних санкцій, всього на суму 360 737, 20 грн., з яких основний платіж складає 180368,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції складають 180368,60 грн.

Щодо судових витрат, то такі у відповідності до вимог ст.94 КАС України не належить стягувати з державного бюджету, оскільки прокурором та позивачем не понесені.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IVквартал 2004 року податкового зобов'язання за платежем "плата за землю" на суму 360 737, 20 грн. і штрафних санкцій, всього на суму 360 737, 20 грн., з яких основний платіж складає 180368,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції складають 180368,60 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя /підпис / Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно.

Суддя Шинкар Т.І.

Повний текст Постанови виготовлений 25.12.2008 року.