Постанова № 36341026, 26.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року № 810/6894/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2013 № 0001282201/224, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 25167,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12584, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкової накладної сформовано податковий кредит. Як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ним податкового законодавства з підстав визнання нікчемної угоди, укладеної між його контрагентом - ПП «Унісон Дизайн» з ТОВ «Агроснаб», яке було основним постачальником контрагента позивача в період, у який мали місце спірні правовідносини. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Унісон Дизайн» з підстав її безтоварності. Так, відповідачем наголошено, що у ході перевірки ПП «Унісон Дизайн» встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням та ненадання документів до перевірки. Відповідачем зауважено, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам та не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по виконанню робіт. Окрім того, відповідачем наголошено, що контрагент позивача мав взаємовідносини з ТОВ «Агроснаб», яке за матеріалами перевірки має ознаки фіктивності, а тому правочини, укладені між ПП «Унісон Дизайн» та «Агроснаб» є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.

Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Унісон Дизайн» за вересень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.08.2013 № 138/220/05509659 (надалі - акт перевірки).

Під час перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198. пункту 200.1 статті 200 та пунктів 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 25167,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується, зокрема, на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірки його контрагента, а саме: акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.01.2013 № 165/2240/34795572 про неможливість проведення перевірки ПП «Унісон Дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період -червень, вересень, жовтень 2012 року.

При цьому, як то вбачається зі змісту акту перевірки, причиною неможливості проведення перевірки стало незнаходження за юридичною адресою платника податків та його посадових осіб.

Окрім того перевіряючими зазначено, що за даними інформації АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» основним постачальником ПП «Унісон Дизайн» за період червень, вересень, жовтень 2012 року було ТОВ «Агроснаб», яке за даними акту перевірки Лівобережної МДПІ Дніпропетровської області ДПС не знаходиться за юридичною адресою.

Так, вищевказаним актом перевірки контрагента позивача встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки у ході перевірок встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань та не підтверджено господарських операцій, здійснених ПП «Унісон Дизайн» з ТОВ «Агроснаб».

Також висновок податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та його ПП «Унісон Дизайн» ґрунтується на тому, що надані позивачем до перевірки первинно-бухгалтерські документи щодо правочину є недостатнім документальним підтвердженням використання отриманих за угодою послуг у власній господарській діяльності та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0001282201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 25167,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 12584, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем були подані заперечення та скарга, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін, а скарга - без задоволення.

В той же час, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що 17.09.2012 між позивачем ПП «Унісон Дизайн» укладено договір підряду № 17-09/1907/36/0912 на виконання робіт по влаштуванню щебеневої та гранітно-пильової основи (а.с.59).

За умовами договору виконавець (ПП «Унісон Дизайн») за завданням замовника (ПАТ «Київський КПК) зобов'язується виконати будівельні роботи, а саме влаштування щебеневої та гранітно-пильової основи. Факт отримання послуг підтверджується актом виконаних будівельних робіт.

Так, на виконання вищевказаних умов договору у вересні 2012 року між позивачем та ПП «Унісон Дизайн» підписано акт форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та довідку форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Поряд із цим, ПП «Унісон Дизайн» виписано на адресу позивача рахунок-фактуру від 17.09.12 № 358 та належним чином оформлену податкову накладну від 19.09.2012 № 99 на загальну суму 151000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25166,67 грн.) (а.с.71).

Загальна вартість послуг, отриманих позивачем від ПП «Унісон Дизайн», становить 151000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25166,67 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та платіжним дорученням № 26885 від 19.09.2012 року.

Суд зауважує, що вищевказані документи було надано позивачем під час перевірки та досліджено перевіряючими, що відображено в акті перевірки позивача. Копії вищевказаних документів наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по зазначеній вище податковій накладній у розмірі 25166,67 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2012 року, що відображено у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість.

Як то встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідачем наголошується на порушенні податкового законодавства у частині формування податкового кредиту за операціями, які, на думку відповідача, підтверджені первинно-бухгалтерськими документами, що оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не дає можливості встановити їх зв'язок із господарською діяльністю позивача. На підставі цього відповідач дійшов висновку про відсутність реального отримання позивачем послуг від ПП «Унісон Дизайн». При цьому відповідачем не стверджується про нікчемність укладеної між позивачем та ПП «Унісон Дизайн» угоди, а наголошується на порушенні податкового законодавства у частині формування податкового кредиту за операцією, яка, на думку відповідача, є «безтоварною».

Щодо порушення позивачем формування податкового кредиту по податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як то встановлено судом, позивачем, за рахунок операцій з ПП «Унісон Дизайн», сформовано податковий кредит у сумі 25167,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Між тим, із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного надання послуг за спірною угодою.

Так, позивачем надано до матеріалів справи договір, рахунок-фактуру, податкову накладну, платіжне доручення та акт здачі-приймання робіт, які в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Водночас, з огляду на те, що відповідач стверджує про недостатність документального підтвердження зв'язку господарських операцій позивача із ПП «Унісон Дизайн» із власною господарською діяльністю позивача, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво паперу та картону.

Водночас, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.64), одними із видів діяльності ПП «Унісон Дизайн», за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи.

У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні позивачем надано пояснення, що отримані від контрагента будівельні роботи, щодо влаштування щебеневої та гранітно-пильової основи, використано позивачем виключно у власній господарській діяльності.

Так, представником позивача зазначено, що виробнича територія позивача займає досить велику площу біля 64 гектарів, на якій знаходяться будівлі, виробничі комплекси, проїзди, дороги та спеціальні площадки. Під час здійснення господарської діяльності виникає потреба не лише у модернізації виробничого обладнання, але і в облаштуванні проїздів, доріг та ремонті спеціальних площадок, що знаходяться на території позивача.

З пояснень позивача вбачається, що договір від 17.09.12 № 17-09/1907/36/0912 між позивачем та ПП «Унісон Дизайн» було укладено саме з метою влаштування щебеневої та гранітно-пильової основи під облаштування майданчика для відстою вантажних автомобілів.

Водночас на підтвердження факту виконання контрагентом позивача будівельних робіт, позивачем долучено до матеріалів справи фотокопії території під майданчик для відстою вантажних автомобілів до виконання робіт ПП «Унісон Дизайн» та після.

Як то встановлено судом, факт виконання будівельних робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Таким чином, враховуючи правочин, предметом якого є виконання будівельних робіт, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ПП «Унісон Дизайн» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності зв'язку отриманих робіт від ПП «Унісон Дизайн» із господарською діяльністю позивача, шляхом надання первинних документів та обставин, встановлених у ході судового розгляду справи.

Між тим, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.01.2013 № 165/2240/34795572 про неможливість проведення перевірки ПП «Унісон Дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період - червень, вересень, жовтень 2012 року, з огляду на таке.

Так, зі змісту статті 73 Податкового кодексу України та методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011, вбачається, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку з встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою) складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, з аналізу якого вбачається, що у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства, а проведення звірки є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, оскільки дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки полягають у співставленні даних та перевірці встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України, а також аналізі податкової інформації та документів.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту акту перевірки вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ПП «Унісон Дизайн» із ТОВ «Агроснаб». Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відтак, вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ПП «Унісон Дизайн» для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угоди, укладеної із позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Як вже встановлено судом, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача, яким, зокрема, встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки. З огляду на вказане судом встановлено таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, ураховуючи положення статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність за юридичною адресою ПП «Унісон Дизайн» (а.с.100-101 ).

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до акту перевірки позивача, податковими органами не здійснювалося належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ПП «Унісон Дизайн», не перевірялися наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Підсумовуючи наведене суд зауважує, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Унісон Дизайн». Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження відсутності фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

За таких підстав, ураховуючи відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтвердженими на момент перевірки податковими накладними, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту у розмірі 25167,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїм рішенням відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення досліджених судом господарських операцій позивача із ПП «Унісон Дизайн», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Твердження податкового органу про порушення податкового законодавства у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо правомірності формування податкового кредиту.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.09.2013 № 0001282201/224, за яким публічному акціонерному товариству «Київський картонно-паперовий комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 25167,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12584, 00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код ЄДРПОУ 05509659) сплачений судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.