Постанова № 36340672, 24.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 927/599/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Ковальчук О.О. - за дов.

від відповідача: Полякова О.П. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2013

у справі № 927/599/13 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат»

до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Прилуцький м'ясокомбінат» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі, відповідач) про визнання недійсним рішення № 08-рш від 19.03.2013 адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-05/08-2013 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу (далі, спірне рішення).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2013 у справі № 927/599/13 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19 березня 2013 року № 08-рш по справі № 02-05/08-2013.

Присуджено до стягнення з Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат» 1 147 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить прийняти постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2013 у справі № 927/599/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Приватному акціонерному товариству «Прилуцький м'ясокомбінат» про визнання недійсним рішення № 08-рш від 19.03.2013 адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-05/08-2013 повністю.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 927/599/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 для розгляду апеляційної скарги Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 927/599/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 апеляційну скаргу Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2013.

19.11.2013 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки останнє є обґрунтованим та прийнятим з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

19.11.2013 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.12.2013.

У судовому засіданні, призначеному на 17.12.2013, колегією суддів було оголошено перерву до 24.12.2013.

Представник відповідача у судових засіданнях доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Основні завдання, компетенція, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення Антимонопольного комітету України визначені Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.

Частиною 6 статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб'єктів господарювання, об'єднань пропозиції щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Так, адміністративною колегією Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за власною ініціативою проведено дослідження ринку м'ясних продуктів харчування, за результатами якого розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення від 29.01.2013 № 08-2013/1-р розпочато розгляд справи № 02-05/08-2013 за ознаками вчинення Приватним акціонерним товариством «Прилуцький м'ясокомбінат» порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

У ході такого дослідження відповідачем було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність на ринку ковбасних виробів в межах Чернігівської області, а тому є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач при проведенні дослідження на підставі наданої позивачем інформації про асортимент ковбасних виробів, з'ясував, що підприємством виробляються ковбаси, в тому числі: напівкопчена першого ґатунку «Московська» згідно ТУ У 15.1-30978685-002-2000, ковбаса варено-копчена першого ґатунку «Салямі Столична» згідно ТУ У 15.30579739-006-2003 та ковбаса варена першого сорту «Делікатесна» згідно ТУ У 15.1-32526034-001-2004.

В тексті рішення відповідач з посиланням на Закон України від 22.12.2009 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах фінансової кризи», в якому міститься доручення Кабінету Міністрів України «у місячний строк від дня опублікування цього Закону забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органам и виконавчої влади їх нормативно-правових актів відповідно до цього закону», приходить до висновку, що на момент проведення дослідження та прийняття спірного рішення виробники повинні випускати ковбасні вироби тільки відповідно до вимог національних стандартів (по ДСТУ - традиційні сорти ковбасних виробів), або технічних умов, які приведені у відповідність із вимогами національних стандартів (по ТУ У - з новими рецептурами й новими назвами ковбасних виробів, а також відповідно до показників якості й безпеки ДСТУ).

У зв'язку з чим, як зазначено у тексті рішення, відповідач повинен був переглянути ТУ У 15.1-30978685-002-2000, ТУ У 15.30579739-006-2003, ТУ У 15.1-32526034-001-2004 та привести їх у відповідність до вимог вищезазначених нормативних документів.

Встановивши, що назви ковбас «Московська», «Делікатесна» та «Столична» є традиційними для певних видів ковбас згідно ДСТУ, а саме ДСТУ 4433:2005, ДСТУ 4435:2005, ДСТУ 4591:2006, ДСТУ 4436:2005, ДСТУ 4427:2005, адміністративна колегія Чернігівського обласного територіального відділення АМК України прийшла до висновку, що відповідач присвоїв ковбасним виробам, виготовленим за ТУ У, які не приведені у відповідність до вимог вищезазначених ДСТУ, традиційні назви, а в окремому випадку («Салямі Столична») використав загальновідому назву у словосполученні з іншим словом, що заборонено стандартами, та переніс традиційні найменування з одного виду продукції на інший.

У спірному рішенні відповідач також зазначає, що позивач не привів вищезазначені технічні умови у відповідність до вимог національних стандартів; ковбаси, що виготовляються позивачем, мають назви ковбас, віднесених до традиційного асортименту, що суперечить приписам затверджених ДСТУ, внаслідок чого, як зазначено у тексті рішення, позивачем поширюються відомості стосовно назв ковбасних виробів, які можуть утворювати у потенційного споживача уяву про споживчі властивості та смакові характеристики традиційних ковбасних виробів відповідного виду.

Таким чином, відповідачем у рішенні зроблено висновок, що позивач здобуває переваги на відповідному ринку, зокрема посилює свою конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а завдяки поширенню неправдивої інформації шляхом використання традиційних назв для продукції, яка виробляється не за традиційною технологією, що вводить в оману стосовно споживчих властивостей вказаних ковбасних виробів.

З огляду на вищевикладене, за результатами розгляду справи № 02-05/08-2013, рішенням Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.03.2013 № 08-рш (том 1, а.с. 16-19) вирішено:

1. визнати дії приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат» по присвоєнню ковбасам, виготовленим згідно технічних умов: напівкопченій першого сорту «Московська» традиційної назви «Московська», яка згідно ДСТУ 4427:2005, ДСТУ 4591:2006 та ДСТУ 4436:2005 надана сирокопченим ковбасам, варено-копченим ковбасам вищого сорту вареним ковбасам першого сорту; вареній першого сорту «Делікатесна» традиційної назви «Делікатесна», яка згідно ДСТУ 4591:2006 надана варено-копченим ковбасам вищого сорту; варено-копченій першого сорту «Салямі Столична» традиційної назви «Столична», яка згідно із ДСТУ 4427:2005 та ДСТУ 4436:2005 надана сирокопченим ковбасам та вареним ковбасам вищого сорту, використанню загальновідомої назви «Столична» у словосполученні з іншим словом «Салямі», порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання;

2. відповідно до статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» накласти на приватне акціонерне товариство «Прилуцький м'ясокомбінат» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.;

3. зобов'язати приватне акціонерне товариство «Прилуцький м'ясокомбінат» припинити порушення в термін 6 місяців з дня отримання копії рішення, про що повідомити територіальне відділення в 3-х денний термін з дня припинення порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, у ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було винесено розпорядження № 08-2013/2-р від 19.06.2013 про початок провадження з перегляду рішення адміністративної колегії № 08-рш від 19.03.2013 у справі № 02-05/08-2013.

За результатами такого перегляду адміністративною колегією Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийняте рішення від 28.08.2013 № 08/2-рш по справі № 02-05/08-2013 (том 2, а.с. 72-75), яким вирішено залишити без змін рішення від 19.03.2013 № 08-рш. Разом з тим, аналіз змісту цих рішень свідчить, що відповідачем доповнено описову та мотивувальну частини спірного рішення. А саме, відповідач встановив, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо етикетування харчових продуктів в частині зазначення на етикетках ковбасних виробів назв ковбас традиційного асортименту, на ковбасах, які виготовляються згідно з технічними умовами, які не приведенні у відповідність до державних стандартів, що вводить в оману споживачів стосовно характеристик харчового продукту. Крім того, рішення доповнено порівняльним аналізом фізико-хімічних показників ковбас «Московська», «Делікатесна», «Салямі Столична», які виготовляються позивачем згідно із технічними умовами, та відповідних ковбас традиційного асортименту згідно з вимогами державних стандартів.

Отже, як вбачається із резолютивної частини спірного рішення, саме дії позивача по присвоєнню ковбасам, які виготовлені ним згідно технічних умов, назв традиційних ковбас «Московська», «Делікатесна», «Салямі Столична» та використання загальновідомої назви «Столична» у словосполученні зі словом «Салямі» визначаються відповідачем як порушення, передбачені статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а саме: поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат» були обґрунтовані неповним з'ясуванням відповідачем обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у спірному рішенні, обставинам справи та порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального, процесуального права.

Рішення Господарського суду Чернігівської області про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що рішення № 08-рш від 19.03.2013 адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-05/08-2013 прийнято з урахуванням недоведених обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, викладені в спірному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що в силу статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставами для визнання рішення недійсним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на сьогодні виробники повинні випускати ковбасні вироби тільки відповідно до національних стандартів (традиційні сорти ковбасних виробів) або технічних умов, які приведені у відповідність із вимогами національних стандартів (по ТУ У - з новими рецептурами й новими назвами ковбасних виробів, а також відповідно до показників якості й безпеки ДСТУ). Окрім цього, відповідач наголошує, що висновок суду про те, що позивач зобов'язаний виробляти ковбаси із назвами у відповідності з вимогами технічних умов є помилковим, оскільки використання назв ковбас традиційного асортименту, які мають позитивну репутацію серед споживачів для позначення ковбасних виробів, можливе лише за умов виготовлення таких ковбас за державними стандартами, оскільки на вибір споживача впливає позитивна репутація певного виду ковбас (у даному випадку: «Московська», «Столична» та «Делікатесна»).

Вказані доводи апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» від 22.12.2009, на який посилається відповідач у спірному рішенні, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити введення в дію через 15 днів з дня набрання чинності цим Законом розроблених державних стандартів на м'ясну продукцію: ДСТУ 4427:2005 «Ковбаси сирокопчені та сиров'ялені. Загальні технічні умови»; ДСТУ 4433:2005 «Ковбаси смажені. Загальні технічні умови»; ДСТУ 4435:2005 «Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови»; ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хлібці м'ясні. Загальні технічні умови» та зупинити дію всіх технічних умов, виданих раніше на вищезазначену продукцію, а також у місячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Так, відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993 державні стандарти України та технічні умови є окремими категоріями нормативних документів із стандартизації.

Згідно статті 1 Закону України «Про стандартизацію» стандартом визначається документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим, а технічні умови є документом, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» технічним регламентом є закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, відповідачем у останньому не зазначається про наявність прийнятого у встановленому законодавством порядку будь-якого технічного регламенту на напівкопчені, варені та варено-копчені ковбасні вироби.

Таким чином, аналіз вищенаведеного законодавства свідчить про відсутність імперативних норм, які забороняють виробникам продукції, зокрема, ковбасних виробів, виготовлення продукції на підставі зареєстрованих в установленому порядку технічних умов.

При цьому, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає, що у своєму рішенні від 19.03.2013 відповідач не відобразив про дослідження питання зупинення Кабінетом Міністрів України дії всіх технічних умов на вищезазначену продукцію, виданих до набрання чинності Законом України від 22.12.2009.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта про обов'язок виробників ковбасних виробів випускати продукцію тільки у відповідності до вимог національних стандартів (по ДСТУ - традиційні сорти ковбасних виробів), або технічних умов, які приведені у відповідність з вимогами національних стандартів (ТУ У - з новими рецептурами й новими назвами ковбасних виробів, а також відповідно до показників якості й безпеки ДСТУ) не підтверджуються встановленими відповідачем обставинами справи та є передчасними.

Відповідно до частини 2 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 № 46-93 для організації контролю відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними.

Як вбачається із матеріалів справи, до Технічних умов ТУ У 15.1-30978685-002-2000, ТУ У 15.1-32526034-001-2004, на підставі яких позивачем виробляються ковбасні вироби, після січня 2010 року вносилися зміни, які зареєстровані державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт)». Зазначене свідчить про чинність вказаних технічних умов та про обов'язковість їх для виробника, зокрема, для позивача при виробництві певного виду ковбас.

Зі змісту статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» вбачається, що відповідальність за відповідність нормативних документів вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які провели експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що розробниками технічних умов, які використовуються позивачем при виробництві ковбас спірного асортименту, є ТОВ «Технологія Трейд», ТОВ «Фудсервіс ДВ» та ТОВ «Фабер», якими дані технічні умови і затверджені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач є тільки користувачем переданих йому для впровадження у виробництво технічних умов, тому у відповідача відсутні підстави для твердження, що саме позивач повинен був переглянути вищезазначені технічні умови та привести їх у відповідність до вимог національних стандартів. Відтак, висновок відповідача, викладений у спірному рішенні, що порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції полягає у не приведенні позивачем існуючих технічних умов у відповідність до вимог ДСТУ, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до уже згаданого пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» саме на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок прийняти нормативні документи, якими зупинити дію технічних умов, виданих раніше. Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що Кабінетом Міністрів України приймалися документи, якими було зупинено дію відповідних технічних умов.

В силу статті 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови встановлюють технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, а відтак, такі технічні умови є обов'язковими для осіб, які використовують їх в процесі виробництва.

Із текстів технічних умов, на підставі яких позивач виробляє продукцію, вбачається, що вони розповсюджуються на: ковбаси та ковбаскі напівкопчені і смажені (ТУ У 15.1-30978685-002-2000); ковбаси та салямі варено-копчені (ТУ У 15.30579739-006-2003); ковбаси варені (ТУ У 15.1-32526034-001-2004). При цьому, в кожному із Технічних умов наведені асортимент та найменування окремих видів ковбас, в тому числі: ковбаса напівкопчена першого ґатунку «Московська» (том 1, а.с. 237); ковбаса варено-копчена першого ґатунку «Салямі Столична» (том 2, а.с. 5 зворотна сторона); ковбаса варена першого ґатунку «Делікатесна» (том 1, а.с.33 зворотна сторона).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач зобов'язаний виробляти ковбаси із назвами у відповідності з вимогами технічних умов.

Окрім того, наявність у технічних умовах видів ковбас з назвами «Московська», «Салямі Столична» та «Делікатесна» свідчить про те, що позивач не присвоював ковбасам, які випускаються ним на підставі затверджених та зареєстрованих в установленому порядку технічних умов, вищевказаних назв, у зв'язку з чим, висновок відповідача про доведеність факту присвоєння позивачем ковбасам, виготовленим згідно технічних умов, традиційних назв ковбас «Московська», «Делікатесна», «Салямі Столична» суперечить фактичним обставинам справи.

Слід також зазначити, що суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства й посилання відповідача на наявну у ДСТУ 4433:2005, ДСТУ 4435:2005, ДСТУ 4591:2006, ДСТУ 4436:2005, ДСТУ 4427:2005 заборону присвоювати новим видам ковбас загальновідомі назви традиційного асортименту, утворювати похідні слова від загальновідомих назв або використовувати ці назви у словосполучення з іншими словами, оскільки матеріалами справи підтверджується та визнається самим відповідачем, що ковбаса напівкопчена першого ґатунку «Московська», ковбаса варено-копчена першого ґатунку «Салямі Столична», ковбаса варена першого ґатунку «Делікатесна» не є новими видами ковбас, виготовляються позивачем з травня 2008 року, серпня 2008 року та листопада 2010 року, але на підставі технічних умов, які розроблені та зареєстровані в 2000-2004 роках.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем дій по присвоєнню ковбасним виробам, виготовленим згідно технічних умов, назв ковбас традиційного асортименту «Московська», «Делікатесна», «Столична» з використанням ним загальновідомої назви «Столична» у словосполученні зі словом «Салямі».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» цей Закон визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарської діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема, з поширення інформації, що вводить в оману.

Згідно статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Колегія суддів зазначає, що для кваліфікації дій позивача як недобросовісної конкуренції шляхом поширення інформації, що вводить в оману, необхідно встановити яка саме інформація поширена позивачем, в чому полягає неповнота, неточність, неправдивість відомостей, поширених позивачем та які можуть вплинути або вплинули на наміри споживачів щодо придбання продукції, яка виготовлена позивачем.

Так, інформацією, що, на думку відповідача, вводить в оману споживачів шляхом повідомлення неточних відомостей, фактично є назви окремих ковбасних виробів, які виробляються позивачем.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та приписів Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 за № 183/18921, назва (найменування) продукту є лише одним із складових елементів всього обсягу інформації, який повинен бути вказаний виробником при маркуванні продукту та доведений до споживача, а тому не може самостійно, без наявності інших відомостей, характеризувати такий продукт, розкривати його природу, походження товару, спосіб виготовлення, споживчі властивості, якість, стандарти.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем при проведенні дослідження та при прийнятті спірного рішення не встановлено факт неправильного маркування позивачем своєї продукції.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів наголошує, що висновки відповідача про повідомлення позивачем неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товару, не відповідають фактичним обставинам і нормам законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та наголошує на тому, що відповідач у спірному рішення не відобразив обставини, які дозволяють прийти до висновку про отримання позивачем якихось конкретних переваг у конкуренції з іншими виробниками ковбасних виробів, а також не зазначив, в чому полягають такі переваги, та не навів доказів, на підставі яких відповідач прийшов до висновку про здобуття позивачем переваг на відповідному ринку, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу за вчинення дій, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція.

Вищезазначені порушення не були усунуті і в рішенні відповідача від 28.08.2013 «Про перегляд рішення від 19.03.2013 № 08-рш у справі № 02-05/08-2013».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

1) неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

2) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача № 08-рш від 19.03.2013 прийнято з урахуванням недоведених обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а викладені в спірному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що в силу статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставами для визнання такого рішення недійсним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Прилуцький м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2013 у справі № 927/599/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2013 у справі № 927/599/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/599/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко