Рішення № 36340606, 23.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 р. Справа № 914/3853/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», с. Ямниця, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008», м. Львів

про стягнення 59 494 грн. 64 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Білоус С.В., представник (довіреність №01/881-02/2-1 від 22.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент», с. Ямниця, Івано-Франківська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008», м. Львів про стягнення 60 494 грн. 64 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.10.2013р. призначив розгляд справи на 29.10.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 26.12.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочку сплати боргу в розмірі 154219 грн. 48 коп. та судових витрат в розмірі 1 855 грн. 32 коп. терміном на 7 місяців з 02.02.2012 р. по 22.09.2012 р. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати у визначений термін виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 60 494 грн. 64 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача борг в розмірі 60 494 грн. 64 коп. та судові витрати.

20.11.2013 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якій останній, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу в розмірі 1 000 грн. 00 коп., просив стягнути з відповідача 59 494 грн. 64 коп. боргу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 01.11.2013 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» (сторона-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008» (сторона-2) було укладено договір, згідно п. 1 якого сторона-2 (відповідач) зобов'язувалася сплатити стороні-1 (позивачу) заборгованість в сумі 154 219 грн. 48 коп., судові витрати в сумі 1 855 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 2 договору заборгованість вказана в п. 1 виникла через несплату за відвантажену продукцію, що підтверджується видатковими накладними, а також встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2010 р. по справі №20/92, та була переведена на сторону-1 за договором про уступку права вимоги від 01.03.2011 р.

Згідно п. 3 договору сторони домовилися розстрочити сплату заборгованості вказаної в п. 1 терміном на 7 місяців з 02.02.2012 р. по 22.09.2012 р.

Пунктом 4 договору передбачено, що сторона-2 зобов'язується сплатити заборгованість в сумі 27 776 грн. 64 коп. до 29.02.2012 р., 25 000 грн. 00 коп. заборгованості повернути до 04.04.2012 р., решту заборгованості повертати щомісячними рівними платежами по 20 288 грн. 56 коп. до 22.09.2012 р., включаючи і судові витрати, вказані в п. 1.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати заборгованості відповідно до договору від 22.02.2012 р. виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 59494 грн. 64 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 6 ЦК України та ст. 174 ГК України надають право сторонам на укладання договорів, не передбачених законом, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пункт 1 ст. 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять його умови, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Згідно п. 4 ст. 179 ГК України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь які умови договору, що не суперечать законодавству.

Виходячи з положень вищевказаних норм, позивач та відповідач наділені правом на укладання договору, який не передбачений законодавством, який не входить до примірних і типових договорів встановлених законодавством. Договір від 22.02.2012 р. за загальним правилом викладений у формі єдиного документа, підписаний сторонами та скріплений печатками, сторонами погоджено предмет, ціну та строк виконання зобов'язань. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач погодився з умовами договору, визнавши борг повністю, та частково сплатив кошти в рахунок виконання зобов'язань.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 59494грн. 64 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008», м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5в (ідентифікаційний код 36078587) на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 00292988) 59 494 грн. 64 коп. боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.12.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.