Рішення № 36340464, 16.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/87/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 Справа № 908/3655/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 61)

про стягнення 13 954 485,71 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Безпалюк О.Л., довіреність №14-174 від 18.11.2013 р.

Від відповідача: Тьо-Левіна Г.В., довіреність №007 від 08.01.2013 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.11.2013 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення 13 954 485,71 грн.

Ухвалою від 11.11.2013 р. порушено провадження у справі №908/3655/13, присвоєно справі номер провадження 5/87/13, судове засідання призначено на 04.12.2013р. У судовому засіданні від 04.12.2013 р. суд оголосив перерву до 16.12.2013 р.

В судовому засіданні 16.12.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 30.09.2011р. між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» укладено договір №14/2314/11 на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до п.1.1. договору Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача у IV кварталі 2011 р. та у 2012 р. природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. У квітні, жовтні, листопаді, грудні 2012 р. позивач передав, а відповідач отримав природний газ об'ємом 9 830,883 тис.м.куб. на загальну суму 14 015 630,13 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2012 р., 31.10.2012 р., 30.11.2012р., 31.12.2012 р. Відповідач за поставлений природний газ частково сплатив суму у розмірі 2 367 001,23 грн. Таким чином, відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає суму у розмірі 11 648 628,90 грн. Крім цього, оскільки відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином з порушенням умов договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 974 902,59 грн., 7% штрафу у розмірі 981 094,11 грн., 3% річних у сумі 314 311,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 35 548,66 грн.

В обґрунтування позову посилається на ст.ст. 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача відповідно до договору №14/2314/11 від 30.09.2011 р. визнав заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 11 648 628,90 грн. за період з квітня 2012р. по грудень 2012 р. Крім цього, зазначив, що 19.11.2013 р. ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» частково сплатило суму боргу у розмірі 550 907,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 19.11.2013 р. Щодо нарахованої позивачем пені та 7% штрафу не заперечує. Стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що розрахунок позивача є невірним, у зв'язку з чим надав суду контррозрахунок.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (далі - Покупець) укладено договір №14/2314/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" за період з квітня 2012 р. по грудень 2012 р. природний газ об'ємом 9 830,883 тис.м.куб. на загальну суму 14 015 630,13 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі від 30.04.2012 р. на суму 817 694,91 грн., 31.10.2012 р. на суму 327 343,20 грн., 30.11.2012 р. на суму 4 574 191,62 грн., 31.12.2012 р. на суму 8 296 400,40 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. (а.с. 22-25).

ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" в порушення п. 6.1. договору оплату за отриманий газ вносило з простроченням встановленого строку, а саме:

- за актом приймання - передачі за квітень 2012 р. у розмірі 817 694,91 грн. оплата повинна здійснюватись до 14.05.2012 р., однак відповідачем сплачено борг лише 29.03.2013р. на суму 656 743,87 грн. та 01.07.2013 р. на суму 160 951,04 грн.;

- за актом приймання - передачі за жовтень 2012 р. у розмірі 327 343,20 грн. оплата повинна здійснюватись до 14.11.2012 р., однак відповідачем сплачено борг лише 01.07.2013р.

- за актом приймання - передачі за листопад 2012 р. у розмірі 4 574 191,62 грн. оплата повинна здійснюватись до 14.12.2012 р., однак відповідачем сплачено частково заборгованість лише 01.07.2013 р. на суму 637 820,57 грн., 29.07.2013 р. на суму 294 751,87 грн., 23.08.2013 р. на суму 145 700,15 грн., 25.09.2013 р. на суму 143 690,53грн.;

- за актом приймання - передачі за грудень 2012 р. у розмірі 8 296 400,40 грн. оплата повинна здійснюватись до 14.01.2013 р., однак відповідач суму боргу не сплатив.

Таким чином, відповідач за поставлений природний газ частково сплатив суму у розмірі 2 367 001,23 грн., що підтверджується довідкою про операції по ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" за період з 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р. (а.с. 26-28)

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 974 902,59 грн., 7% штрафу у розмірі 981 094,11 грн., 3% річних у сумі 314 311,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 35 548,66 грн.

Під час розгляду судом справи, ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 550 907,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 19.11.2013 р. (а.с.78)

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, на виконання умов договору, протягом квітня 2012 р. - грудня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 30.04.2012 р., 31.10.2012 р., 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень в добровільному порядку.

Однак, відповідач свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у квітні 2012 р. - грудні 2012 р., у встановлений договором строк не виконав, оплативши вартість газу з прострочками протягом вказаного періоду.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі №908/3655/13, а саме 19.11.2013 р. ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" частково погасило заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 550 907,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 19.11.2013 р. (а.с. 84)

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи погашення відповідачем суми боргу у розмірі 550 907,73 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, станом на 16.12.2013 р. заборгованість відповідача за договором №14/2314/11 від 30.09.2011 р. за період з квітня 2012 р. по грудень 2012 р. за основною сумою боргу складає 11 097 721,17 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 974 902,59 грн. Суд перевіривши зазначений розрахунок зазначає, що розмір пені розраховано по кожному акту окремо, а саме:

по акту за жовтень 2012 р. за період з 15.11.2012 р. по 14.05.2013 р. нараховано суму 24 331,68 грн.;

по акту за листопад 2012 р. за період з 15.12.2012 р. по 14.06.2013 р. нараховано суму 341 410,55 грн.;

по акту за грудень 2012 р. за період з 15.01.2013 р. по 14.07.2013 р. нараховано суму 609 160,36 грн.

Таким чином, розрахований позивачем розмір пені у сумі 974 902,59 грн. здійснено вірно, підлягає стягненню та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. договору понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пункті 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 №20/246-08.

Розрахований позивачем розмір штрафу складає 981 094,11 грн., відповідає вимогам законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 314 311,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35 548,66 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача та контррозрахунок відповідача в частині нарахування трьох відсотків річних та встановлено, що стягненню підлягає сума 314 116,90 грн., оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних, тобто позивач помилково зараховує день здійснення оплати відповідачем до дня прострочки суми боргу по акту без врахування часткової оплати.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що нарахування здійснюється за кожний день прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості, а саме:

- по акту за жовтень 2012 р. за період з 16.10.2012 р. по 15.04.2013 р. нараховано суму 653,70 грн.;

- по акту за листопад 2012 р. за період 16.11.2012 р. по 15.05.2013 р. нараховано суму 18 310,47 грн.;

- по акту за грудень 2012 р. за період з 16.12.2012 р. по 15.05.2013 р. нараховано суму 16 584,49 грн.

Відповідно до листа Верховного суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції.

Однак, суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем зазначає, що нараховані позивачем суми по кожному акту, фактично відповідають сумам за наступними періодами:

- по акту за жовтень 2012 р. за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. - 653,70грн.;

- по акту за листопад 2012 р. за період з грудня 2012 р. травень 2013 р. - 18 310,47грн.;

- по акту за грудень 2012 р. за період з січня 2013 р. по травень 2013 р. - 16 584,49 грн.

Таким чином, розрахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 35 548,66грн. є вірною та підлягає задоволенню.

Крім цього, суд перевіривши контррозрахунок відповідача не приймає його до уваги, оскільки розрахунок здійснено за весь час прострочення сплати суми основного боргу за період з січня 2012 р. по вересень 2013 р., однак позивачем заявляються вимоги в цій частині за конкретний період часу по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 13 403 383,43 грн., з них: 11 097 721,17 грн. - сума основного боргу за поставлений природний газ, пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 974 902,59 грн., штраф у розмірі 981 094,11 грн., 3 % річних у розмірі 314 116,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 35 548,66 грн.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором №14/2314/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1-1, ч. 1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 61; р/р №26036300640599 у АТ «ОЩАДБАНК», м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; п/р №26002301921 у АТ «ОЩАДБАНК», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 20077720) основний борг за поставлений природний газ у сумі 11 097 721 (одинадцять мільйонів дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 17 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 974 902 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дві) грн. 59 коп., штраф у розмірі 981 094 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 11 коп., 3 % річних у розмірі 314 116 (триста чотирнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 548 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 66 коп. та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 61; р/р №26036300640599 у АТ «ОЩАДБАНК», м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 05541114) заборгованості у розмірі 550 907,73 грн. припинити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 20.12.2013р.