Постанова № 36339219, 16.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 803/2446/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Давидюка В.Г.,

представника відповідача Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Зовнішторгсервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 року Приватне підприємство «Зовнішторгсервіс» (далі - ПП «Зовнішторгсервіс») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009582202, № 0009592202 від 15.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ з 24.10.2013 року по 28.10.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Зовнішторгсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Нюанс 15» за квітень 2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 1206/22.2/35711951 від 04.11.2013 року. На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013 року № 0009582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 272 897 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 68 224 грн., всього 341 121 грн. за порушення ст. 134, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України; а також податкове повідомлення - рішення № 0009592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 902 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 64 975 грн., всього 324 877 грн. за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність правочину, укладеного з контрагентом ТзОВ «Нюанс 15», оскільки він був зроблений на підставі акту за результатами перевірки контрагента позивача, зроблених іншим податковим органом, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даному правочину підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки. Переконаний, що господарські операції між ПП «Зовнішторгсервіс» та ТзОВ «Нюанс 15» були проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві просив позов задовольнити, визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнала. Суду пояснила, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 259 902 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 272 897 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Нюанс 15». Під час перевірки встановлено, що на адресу Луцької ОДПІ надійшов акт перевірки контрагента - постачальника, проведеної іншим податковим органом про неможливість проведення перевірки, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу між контрагентом позивача і ТзОВ «Зовнішторгсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків. Підтвердила, що доказів про прийняття податкових повідомлень-рішень відносно контрагента за надісланим актом перевірки у податкової інспекції немає, як і доказів про порушення податкового законодавства, підробку документів чи інші службові зловживання. Підтвердила, що за актом перевірки контрагент позивача ТзОВ «Нюанс» виставляв свої зобов'язання перед позивачем на вказану в договорі продукцію в тих самих сумах, що й зазначені в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, розбіжностей при цьому податковою інспекцією не встановлено. Однак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.01.2012 року серії АЄ № 891889 позивач ПП «Зовнішторгсервіс» є юридичною особою, яка зареєстрована 16.05.2008 року за юридичною адресою: Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, 1/819. Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100299222 від 26.08.2008 року.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 893 від 22.10.2013 року про проведення перевірки Луцькою ОДПІ з 24.10.2013 року по 28.10.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Зовнішторгсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Нюанс 15» за квітень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 1206/22.2/35711951 від 04.11.2013 року. Перевіркою встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України - ПП «Зовнішторгсервіс» занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 259 902 грн.; ст. 134, ст. 138, ст. 139 ПК України - ПП «Зовнішторгсервіс» занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 272 897 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцької ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 року: № 0009582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 272 897 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 68 224 грн., всього 341 121 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0009592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 902 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 64 975 грн., всього 324 877 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем ст. 134, ст. 138, ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України та спростовується наступним.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок Луцької ОДПІ про нереальність угод, укладених між ПП «Зовнішторгсервіс» та ТзОВ «Нюанс 15» базується на висновках іншого податкового органу, зробленого за результатами проведеної перевірки даного контрагента, зокрема: ТзОВ «Нюанс 15» - акт Криворізької південної МДПІ №57/221/36041701 від 25.03.2013 року про неможливість проведення перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, яким встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, а правочини, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ТзОВ «Нюанс 15» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нереальність укладених між позивачем та ТзОВ «Нюанс 15» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Нюанс 15» (постачальник) та ПП «Зовнішторгсервіс» (покупець) укладено договір поставки №02/06/11-П від 02.06.2011 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити відходи металургійного виробництва - шлак, одержаний в процесі виплавки сталі в основних дугових печах. На виконання вказаного договору між постачальником та покупцем укладені Специфікації №1 від 02.06.2011 року та №9 від 01.03.2012 року.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних за період з 01.04.2012 року по 26.04.2012 року (том.1 а.с.73-163), реєстром прихідних накладних за квітень 2012 року від ТзОВ «Нюанс 15», довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Нюанс 15» (том.1 а.с.45-50).

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок продавця товару.

Формування податкового кредиту за фактами цих поставок здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних за період з 01.04.2012 року по 26.04.2012 року (том.1 а.с.165-233) та підтверджується реєстром податкових накладних за квітень 201 року від ТзОВ «Нюанс 15».

Доставка придбаного товару до покупця здійснювалась за рахунок продавця ТзОВ «Нюанс 15», що підтверджується товарно-транспортними накладними за період з 01.04.2012 року по 26.04.2012 року (том.1 а.с.75-164), реєстром товарно-транспортних накладних за квітень 2012 року від ТзОВ «Нюанс 15».

Придбаний товар у ТзОВ «Нюанс 15» був використаний позивачем в ході своєї господарської діяльності під час оптової торгівлі вказаних вище відходів металургійного виробництва - шлаку, що підтверджується наступним.

Судом встановлено, що між ПП «Зовнішторгсервіс» (продавець) та «TERROLA INVEST S.A.» (резидент Республіки Панама) (покупець) укладено контракт №21/06-11 від 21.06.2011 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити відходи металургійного виробництва - шлак, одержаний в процесі виплавки сталі в основних дугових печах. На виконання вказаного договору між постачальником та покупцем укладені: Специфікація №2 від 08.02.2012 року, додаткова угода №7 до специфікації №2 від 02.04.2012 року, додаткова угода №8 до специфікації №2 від 06.04.2012 року (том.1 а.с.234-239).

Виконання вказаного контракту, специфікацій та додаткової угоди до нього підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними за період з 02.04.2012 року по 28.04.2012 року (том.2 а.с.1-138), якими підтверджується продаж придбаного у ТзОВ «Нюанс 15» шлаку покупцю «TERROLA INVEST S.A.».

Також факт реалізації відходів металургійного виробництва - шлаку, одержаного в процесі виплавки сталі в основних дугових печах придбаних у ТзОВ «Нюанс 15» та отримання доходів за зовнішньоекономічну діяльність підтверджується журналом-ордером і відомостями по рахунку 362 Розрахунки з іноземними покупцями контрагентом «TERROLA INVEST S.A.» за період з 01.04.2012 року по 30.11.2013 року та декларацією про валютні цінності, доходи та майно, що належать позивачу в якій вказано вартість експортованих товарів (том.2 а.с.157-176).

Також на підтвердження здійснення господарських операцій та діяльності підприємства позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2013 рік (том.2 а.с.153-156).

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення ним контракту №21/06-11 від 21.06.2011 року, специфікації та додаткових угод до них було використано відходи металургійного виробництва - шлаку, одержаного в процесі виплавки сталі в основних дугових печах придбані у ТзОВ «Нюанс 15» у своїй господарській діяльності під час оптової торгівлі вказаними товарами, ПП «Зовнішторгсервіс» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від факту реалізації. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності придбаний товар у ТзОВ «Нюанс 15» підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи вказаними вище належним чином оформленими контрактом, специфікаціями, додатковими угодами до специфікацій, журналом-ордером і відомостями по рахунку 362 Розрахунки з іноземними покупцями контрагентом «TERROLA INVEST S.A.», вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки відходів металургійного виробництва - шлаку, одержаного в процесі виплавки сталі в основних дугових печах придбаних у ТзОВ «Нюанс 15» та послуг з їх транспортування підприємством подано договір поставки та специфікації до нього, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Висновок про фіктивність спірних операцій не може ґрунтуватися на факті неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалося за рахунок продавця ТзОВ «Нюанс 15» іншими юридичними особами які надають послуги з перевезення, які і були відповідальними за правильність складення даних товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ «Нюанс 15», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки Луцької ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ «Нюанс 15» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Акті перевірки Луцької ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ПП «Зовнішторгсервіс» і ТзОВ «Нюанс 15» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ПП «Зовнішторгсервіс» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також з акту перевірки та заперечень поданих представником позивача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість став Акти перевірки контрагента позивача, яким встановлено порушення частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Зовнішторгсервіс» з ТзОВ «Нюанс 15».

Суд вважає, що такий висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблений лише на підставі акту перевірки контрагента позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ПП «Зовнішторгсервіс» та ТзОВ «Нюанс 15», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та їх реалізації підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Нюанс 15» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Нюанс 15», вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Нюанс 15» укладено господарський договір та специфікації до нього, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Нюанс 15» на акт перевірки №57/221/36041701 від 25.03.2013 року про неможливість проведення перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод укладених з позивачем, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі вказаного акту перевірки не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірки контрагента позивача відповідною податковою інспекцією приймалися податкові повідомлення-рішення по цьому контрагенту. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ТзОВ «Нюанс 15», та в акті перевірки Луцької ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Нюанс 15» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Нюанс 15» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ПП «Зовнішторгсервіс» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акт за результатами перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем ст. 134, ст. 138, ст. 139, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Зовнішторгсервіс» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013 року № 0009582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 272 897 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 68 224,25 грн., всього 341 121,25 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0009592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 902 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 64 975,50 грн., всього 324 877,50 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статтей 134, 135, 138, 139, 185, 198, 201 Податкового кодексу України, статтей 216, 228, 639 Цивільного кодексу, статті 207 Господарського кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 15.11.2013 року № 0009582202 та № 0009592202 скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич