Рішення № 36339042, 17.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/42/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 Справа № 908/3485/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» (адреса - 69068 м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 94-А)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (адреса - 70002 м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Запорізька, 65)

про стягнення 7 891,49 грн.

Суддя Сушко Л.М.

З участю уповноважених представників:

від позивача: Тихонська Н.В., довіреність №б/н від 08.11.2013р.

від відповідача: не з'явився, в судовому засіданні 12.11.2013р. - Макаренков О.Л., довіреність №1 від 01.12.2012р.

Суть спору:

28 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» (далі за текстом (ТОВ «Поларіс-Еко») звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (далі за текстом ПАТ «Вільнянський маслозавод») про стягнення 7 891,49 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2013р. порушено провадження у справі №908/3485/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 12.11.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

12.11.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2013р. розгляд справи відкладено до 17.12.2013р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача.

В судове засідання 17.12.2013р. представник Відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 17.12.2013р. справу розглянуто, за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачеві надано послуги по ремонту побутової техніки. Для оплати послуг Відповідачеві виставлено рахунок №661 від 13.09.212р. Виконання робіт підтверджується Актом на виконання послуг №1250 від 21.09.2012р. на суму 8 124,63 грн., який підписано ТОВ «Поларіс-Еко» та ПАТ «Вільнянський маслозавод» і скріплено печатками підприємств. Проте, Відповідач в порушення приписів чинного законодавства надані послуги оплатив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 7 624,63 грн. Позивач, в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, направив Відповідачеві претензію від 27.06.2013р. щодо оплати отриманого товару (про отримання Відповідачем претензії 02.07.2013р. свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення), але станом на дату подання позову Відповідач заборгованість не сплатив.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ПАТ «Вільнянський маслозавод» на користь ТОВ «Поларіс-Еко» 7 624,63 грн. основного боргу, 38,12 грн. інфляційних втрат, 228,74 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач 12.11.2013р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Вважає, що між сторонами не існує договірних відносин. Вимоги про сплату заборгованості від Позивача не отримував. Сума боргу Позивачем визначена помилково і становить 7 624,60 грн. Оскільки жодних домовленостей між сторонами з надання послуг не існує, то відсутні підстави для стягнення 3% річних. Строк виконання зобов'язання не настав. Щодо витрат на оплату послуг адвоката зазначив, що відсутні розрахунок вартості послуг та інші докази витрат на оплату послуг адвоката. Із зазначених підстав просить в задоволенні позову відмовити.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

ТОВ «Поларіс-Еко» надано ПАТ «Вільнянський маслозавод» послуги з ремонту побутової техніки, про що складено Акт надання послуг №1250 від 21.09.2012р. (а.с.10).

Зазначений Акт підписано представниками Позивача та Відповідача, та скріплено печатками.

Для оплати наданих послуг виставлено рахунок №661 від 13.09.2012р. на суму 8 124,63 грн., у тому числі ПДВ 1 354,11 грн. (а.с.11).

Відповідачем 26.10.2012р. рахунок оплачений частково на суму 500,00 грн., що підтверджено банківською випискою (а.с.12).

Претензії щодо якості наданих послуг Відповідачем не пред'являлися.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ «Поларіс-Еко» звернувся до ПАТ «Вільнянський маслозавод» з претензією №01 (вих. №58 від 27.06.2012 р.) щодо сплати заборгованості за надані послуги у сумі 7 624,63 грн. (а.с.15).

Про отримання вказаної претензії Відповідачем 02.07.2013р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Проте, претензія Відповідачем залишена без відповіді, заборгованість не погашена.

Відповідно до матеріалі справи, дії сторін, зокрема, надання Позивачем послуг Відповідачу за Актом надання послуг, свідчать про виникнення між сторонами господарських правовідносин з надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За таких обставин, факт надання Позивачем послуг Відповідачеві, підтверджений Актом надання послуг, який підписаний сторонами та скріплений печатками, є підставою для виникнення обов'язку у Відповідача здійснити розрахунок за отримані послуги з ремонту обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки Відповідачем отримані послуги з ремонту не оплачені, у Позивача виникло право вимагати оплату наданих послуг.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 7 624,63 грн. основного боргу підлягають задоволенню в поновному обсязі.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, просить стягнути з останнього 3 % річних за період з 27.10.2012р. по 27.10.2013р. в сумі 228,74 грн. та 38,12 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по вересень 2013 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірку розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що стягненню підлягає сума 228,63 грн. 3% річних.

Стосовно стягнення збитків від інфляції в розмірі 38,12 грн. за період з листопада 2012 року по вересень 2013 року слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося, за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як встановлено з розрахунку Позивача, останнім не враховано вказівки листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», та при розрахунку не враховано від'ємні значення індексу інфляції.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат за вказаний період та встановлено, що за спірний період мала місце дефляція (- 38,26 грн.).

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 38,12 грн. відмовляється.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Так, в матеріалах справи міститься необхідне документальне підтвердження витрат ТОВ «Поларіс-Еко», пов'язаних з оплатою послуг адвоката, а саме: Договір про надання адвокатських послуг №121 від 23.10.2013р. (а.с.27); платіжне доручення № 924 від 23.10.2013р. на суму 2000,00 грн. (а.с.28); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №556 від 02.03.2006р. (а.с.26), а також банківська виписка по рахунку за 23.10.2013р. (а.с.61).

Однак, суд вважає, що дана категорія спору не відноситься до складних справ, отже заявлена вартість наданих адвокатських послуг є завищеною та обґрунтованим розміром судових витрат з оплати послуг адвоката є 1000,00 грн., тобто 50% від суми витрат на оплату послуг адвоката заявленої в позовній заяві, які і підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідачем належних доказів на спростування вимог Позивача не надано.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» про стягнення 7 891,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (70002 м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Запорізька, 65, код ЄДРПОУ 00445593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» (69068 м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 94-А, код ЄДРПОУ 31823677) 7 624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 63 коп. 3% річних, 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 17 коп. судового збору, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23.12.2013р.