Рішення № 36338811, 20.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р.Справа № 916/2847/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Майданика Я.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Конончук О.В. за довіреністю № 32/13 від 20.09.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом казенного підприємства „Морська пошуково-рятувальна служба" до товариства з обмеженою відповідальністю „Автовектор" про стягнення 23 927,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство „Морська пошуково-рятувальна служба" (далі по тексту - КП „Морська пошуково-рятувальна служба") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Автовектор" (далі по тексту - ТОВ „Автовектор") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 23 927,04 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 22 802,59 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 124,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем обов'язку оплати частини корабельного збору на користь позивача за кожен захід до портів України та вихід з них суден, які агентовані відповідачем.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду даної справи, але конверти з поштовими відправленнями були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованих кореспонденцій, надісланих на юридичну адресу ТОВ „Автовектор" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що були повернуті органом зв'язку з позначками "адресат вибув" та "адресат не зареєстрований", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином відповідачів про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ТОВ „Автовектор" про час та місце розгляду даної справи, проте жодного разу представник названої особи в судові засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наданої службою капітана порту Іллічівськ інформації, викладеної у листі від 02.10.2013р., до Іллічівського морського порту здійснювали суднозаходи наступні судна:

- HUSEYIN USTAOGLU, дати приходів: 11.12.2011р., 21.12.2011р., 10.02.2012р., 27.02.2012р.; дати відходів: 11.12.2011р., 21.12.2011р., 11.02.2012р., 27.02.2012р.; загалом 8 заходів до порту та виходів з нього (4 суднозаходи);

- DOGU HASLAMAN, дата приходу: 12.12.2011р.; дата відходу: 12.12.2011р.; загалом 2 заходи до порту та виходів з нього (1 суднозахід);

- KEMERLI, дати приходу: 12.12.2011р, 16.01.2012р.; дати відходу: 13.12.2011р., 16.01.2012р.; загалом 4 заходи до порту та виходів з нього (2 суднозаходи);

- KUSVA, дати приходу: 18.12.2011р., 10.02.2012р.; дати відходу: 18.12.2011р., 11.02.2012р.; загалом 4 заходи до порту та виходів з нього (2 суднозаходи);

- DOGRUYOLLAR-5, дата приходу: 26.12.2011р, дата відходу: 26.12.2011р., загалом 2 заходи до порту та виходів з нього (1 суднозахід);

- COSKUNLAR-1, дати приходу: 04.12.2011р., 26.12.2011р., 16.01.2012р., 24.01.2012р., 15.02.2012р., 19.02.2012р.; дати відходу: 04.12.2011р., 27.12.2011р., 16.01.2012р., 24.01.2012р., 15.02.2012р., 20.02.2012р.; загалом 12 заходів до порту та виходів з нього (6 суднозаходів);

- RASIM KAPTAN 1, дати приходу: 16.01.2012р., 21.05.2012р.; дата відходу: 16.012012р., 21.05.2012р.; загалом 4 заходів до порту та виходів з нього (2 суднозаходи);

- SEA ARROW, дати заходу: 22.01.2012р., 31.01.2012р., 14.02.2012р., 25.02.2012р.; дати відходу: 13.01.2012р., 22.01.2012р., 01.02.2012р., 15.02.2012р., 26.02.2012р., загалом 9 заходів до порту та виходів з нього (5 суднозаходів);

- SEA ARROW II, дата приходу: 07.05.2012р.; дати відходу: 14.04.2012р., 11.05.2012р.; загалом 3 заходи до порту та виходів з нього (2 суднозаходи);

- KOYMENLER 1, дата приходу 20.02.2012р., дата відходу: 21.02.2012р.; загалом 2 заходи до поту та виходів з нього (1 суднозахід);

- LAKEPORT, дати приходу: 24.01.2012р., 11.02.2012р., 20.02.2012р., 27.02.2012р., 27.03.2012р.; дати відходу: 17.01.2012р., 28.01.2012р., 12.02.2012р., 21.02.2012р., 28.02.2012р., загалом 10 заходів до порту та виходів з нього (6 суднозаходів).

В свою чергу, згідно з листом ДП „Дельта-Лоцман" від 03.12.2013р. за ви. № 3652, протягом періоду з 10.12.2011р. по 21.05.2012р. щодо вищезазначених суден ТОВ „Автовектор" надавав заявки на надання послуг та проводив їх оплату.

Відповідно до ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції Закону України від 02.12.2012р., чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Кодекс торговельного мореплавства України) морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Положеннями ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

В силу приписів п.п. 1, 3 Положенням про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (в редакції Постанови від 20.10.2011р.; яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Положення про портові збори) портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Виходячи зі змісту п.п. 12, 13 Положення про портові збори для суден груп А, Б і Г нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 куб. метр об'єму судна за такими ставками: для суден у закордонному плаванні, які заходять до порту Іллічівськ та виходять з нього, частина збору за ставкою 0,1566 сплачується порту, інша частина збору за ставкою 0,0174 - на користь КП „Морська пошуково-рятувальна служба". Для суден у закордонному плаванні груп А, Б і Г модулем до 10 тис. куб. метрів ставка корабельного збору застосовується з коефіцієнтом 0,8.

При цьому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1069 було утворене КП „Морська пошуково-рятувальна служба", основним завданням якого є організаційно-технічне забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України. З метою забезпечення його діяльності, до п. 12 Положення про портові збори і були включені положення щодо покладення обов'язку за судновласників сплачувати частину корабельного збору на КП „Морська пошуково-рятувальна служба".

З посиланням на наведені норми, виходячи із умовного обсягу вищезазначених суден, кількості здійснених суднозаходів, ставок корабельного збору та передбаченого п. 13 Положення про портові збори коефіцієнту КП „Морська пошуково-рятувальна служба" було здійснено розрахунок суми корабельного збору, який підлягав оплаті на його користь за рахунок судновласника/морського агента в загальному розмірі 2 852,82 долара США, що еквівалентно 22 802,59 грн. на момент пред'явлення даного позову. Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про виникнення у судновласника/морського агента зазначених вище по тексту рішення суден агента обов'язку сплатити на користь позивача частину корабельного збору в розмірі 22 802,59 грн.

Як було зазначено вище по тексту рішення, за інформацією ДП „Дельта-Лоцман" відповідач надавав заявки на надання послуг, пов'язаних із перебуванням вищезазначених суден у морському порту Іллічівськ, а також проводив їх оплату.

Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

В силу положень ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ТОВ „Автовектор" виступало морським агентом щодо суден HUSEYIN USTAOGLU, DOGU HASLAMAN, KEMERLI, KUSVA, DOGRUYOLLAR-5, COSKUNLAR-1, RASIM KAPTAN 1, SEA ARROW, SEA ARROW II, KOYMENLER 1, LAKEPORT під час їх перебування у морському порту Іллічівськ протягом спірного періоду.

Відповідно до п. 2 Положення про портові збори сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше.

Крім того, наведеними вище по тексту положеннями ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України на морського агента було покладено обов'язок оплати сум, пов'язаних із перебуванням судна в порту.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати ТОВ „Автовектор" спірної суми корабельного збору на користь позивача до моменту кожного окремого виходу агентованих відповідачем суден із порту, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „Автовектор" порушення власних зобов'язань морського агента та, відповідно, про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь КП „Морська пошуково-рятувальна служба" корабельного збору в сумі 22 802,59 грн., що має наслідок задоволення позову у названій частині вимог.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати корабельного збору, позивачем було нараховано ТОВ „Автовектор" до сплати три відсотки річних в сумі 140,68 доларів США, що еквівалентно 1 124,45 грн. на момент пред'явлення позову. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Автовектор" трьох відсотків річних в сумі 1 124,45 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Автовектор" перед КП „Морська пошуково-рятувальна служба"" в загальній сумі 23 927,04 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 22 802,59 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 124,45 грн. витікає з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Автовектор" на користь КП „Морська пошуково-рятувальна служба" суми осиного боргу в розмірі 22 802,59 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 124,45 грн. відповідно до ст.ст. 73, 84, 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції Закону України від 02.12.2012р.), п.п. 1- 3, 12, 13 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (в редакції Постанови від 20.10.2011р.), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625 ЦК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 84, 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції Закону України від 02.12.2012р.), п.п. 1- 3, 12, 13 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (в редакції Постанови від 20.10.2011р.), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Автовектор" /65012, м. Одеса, вул. Затишна, код ЄДРПОУ 34931483/ на користь казенного підприємства „Морська пошуково-рятувальна служба" /65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код ЄДРПОУ 38017026, р/р 26001010120216 в філії ПАТ „Укрексімбанк" в м. Одесі, МФО 328618/ суму основного боргу в розмірі 22 802 грн. 59 коп. /двадцять дві тисячі вісімсот дві грн. 59 коп./, три відсотки річних в сумі 1 124 грн. 45 коп. /одна тисяча сто двадцять чотири грн. 45 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.12.2013р.

Суддя С.П. Желєзна