Ухвала суду № 36338670, 18.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3808/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Білої Л.М. Загороднюка А.Г.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Волошенюк О.В.

представника відповідача: Вакулича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України про скасування пункту додатку до наказу забезпечення адміністративного позову , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України про скасування пункту першого Додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 921 від 15 серпня 2012 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року вказаний позов задоволено: скасовано пункт перший додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 серпня 2012 року № 921, яким до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень відповідача заперечив та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 921 від 15.08.2012 року до позивача починаючи з 04.09.2012 року застосовано дію спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яка передбачена ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

12.07.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист № 869 з проханням скасувати з 10.09.2013 року застосовану до позивача дію спеціальної санкції, додавши до клопотання ряд документів. Проте, станом на 11.09.2013 року, відповідачем не лише не було скасовано застосовану до позивача санкцію, але й не розглянуто по суті клопотання, чим, на думку позивача, порушено його законні права та інтереси.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено та не підтверджено належними доказами факт розгляду по суті та надання відповіді позивачу на його клопотання, у строки визначені нормами чинного законодавства, не надано доказів правомірності своєї бездіяльності, а заперечення відповідача щодо заявленого адміністративного позову не підтверджуються доказами, наданими сторонами та дослідженими в ході судового розгляду справи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон), індивідуальний режим ліцензування (далі - санкція) діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ч. 10 ст. 37 Закону передбачено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язані з ним закони України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Пунктом 4.15 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій встановлено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Крім того, вказаним Положенням, передбачено перелік підстав для скасування дії санкцій, а саме: усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України; застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України; надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону; якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Як встановлено з матеріалів справи, 12.07.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист - звернення за № 869 з проханням скасувати з 10.09.2013 року застосовану до позивача санкцію, надавши в додатках до листа такі документи:

- Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2012р. про закриття провадження в адміністративній справі відносно головного бухгалтера TOB - підприємство "АВІС" ОСОБА_5 в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 162-1 КУпАП;

- Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2012р. про закриття провадження в адміністративній справі відносно генерального директора TOB - підприємство "АВІС" ОСОБА_6 в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 162-1 КУпАП;

- Постанову Господарського суду Могильовської області (Республіка Білорусь) від 25 квітня 2013р. про закінчення виконавчого провадження № 5-3313/12;

- Постанову Господарського суду Могильовської області (Республіка Білорусь) від 25 квітня 2013р. про повернення стягувачеві виконавчого документу, за яким виконання не здійснено або здійснено не в повному обсязі;

- Акт Господарського суду Могильовської області (Республіка Білорусь) від 25 квітня 2013р. про неможливість виконання виконавчого документу;

- Судовий наказ Господарського суду Могильовської області (Республіка Білорусь) від 29 березня 2012р. із відмітками виконавчої служби.

Вказані лист-звернення та документи були отриманні відповідачем 16.07.2013 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, позивачем було дотримано вимоги законодавства, що регулює відносини щодо порядку застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, а тому відповідач відповідно до вищезазначених норм, зобов'язаний був протягом тридцяти днів, а саме з 05.08.2013 року, розглянути клопотання позивача та надати відповідь по суті звернення

Однак, станом на 22.10.2013 року, клопотання позивача відповідачем по суті не було розглянуто, відповідь позивачу не надано.

Разом з тим, доводи позивача щодо відсутності коштів на рахунках, майна та доходів нерезидента ОДО "Готовий продукт" (Республіка Білорусь), які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку, виходячи з відомостей, які містяться в ухвалі Господарського суду Могильовської області (Республіка Білорусь) від 25.06.2013 року про відкриття конкурсного провадження № 47-17/Б/2013 є обґрунтованими. Вказаний документ було направлено позивачем листом №1090 від 05.09.2013 року на адресу відповідача та отримано останнім 10.09.2013 року, проте залишено поза увагою.

Таким чином, надані позивачем докази свідчать про те, що останнім вжито всіх заходів, передбачених законом, які може вжити експортер, який не отримав іноземну валюту за поставлений товар, а саме: позивач подав позов до компетентного суду на нерезидента та звернувся до виконавчої служби щодо виконання рішення суду та стягнення грошових коштів. Однак, фактичне невиконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 25.10.2011 року в справі АС № 195б/2011 щодо стягнення коштів з ОДО "Готовий продукт" (Республіка Білорусь) на користь позивача не залежить від його волі та дій. Між тим, позивачем було вжито всіх заходів щодо примусового виконання зазначеного рішення, проте, в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, майна та доходів нерезидента ОДО "Готовий продукт" (Республіка Білорусь), кошти не повернуто позивачу.

У розрізі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 грудня 2013 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Біла Л.М.

Загороднюк А.Г.