Постанова № 36336661, 23.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 5015/4415/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" за №261 від 09.12.2013 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.12.2013року

у справі №5015/4415/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон", м.Жовква, Жовківського району, Львівської області

про: стягнення заборгованості у сумі 1.000.000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гарбузюк Р.Г. - представник на підставі довіреності № 1633 від 20.03.2013 року;

від відповідача: Коврижник В.І.-представник;

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі №5015/4415/12 (суддя О. Шпакович ) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" про стягнення заборгованості у сумі 1,000,000,00 грн. провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" про відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 08.01.2013 у даній справі - припинено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі №5015/4415/12, - відповідач - ТзОВ "Агрітон", - подав апеляційну скаргу з неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, у якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. в справі №5015/4415/12 змінити, а саме: виключити з мотивувальної частини ухвали висновки про те, що факт ухилення відповідачем упродовж тривалого часу від виконання рішення суду, яке, згідно з нормами ст.124 Конституції України та ст. 4-5 ГПК України, є обов'язковим до виконання, зумовлює наявність підстав для відмови у наданні відстрочення судового рішення; крім того, таке відстрочення вже здійснено відповідачем самостійно, - шляхом бездіяльності стосовно виконання рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що такими висновками суд в оскаржуваній ухвалі фактично вказав на наявність у діях відповідача ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, та в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України надіслав відповідне повідомлення в прокуратуру. При цьому, не встановлено умислу відповідача, не отримано даних про стан виконавчого провадження та не з'ясовано, яких заходів було вжито державним виконавцем для виконання судового рішення на момент винесення оскаржуваної ухвали. Згідно із ч. 2 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження», виявлення ознак кримінального правопорушення в ході примусового виконання рішення суду Законом України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби, а не суду. При цьому, саме державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Натомість, за змістом ч.4 ст.90 ГПК України, на яку суд покликається в оскаржуваній ухвалі, повідомлення прокурору або органу досудового розслідувавння надсилається якщо при вирішенні господарського спору суд виявить ознаки кримінального правопорушення. Зазначивши в оскаржуваній ухвалі про встановлення факту ухилення відповідача від виконання рішення суду, суд першої інстанції вийшов за межі предмету розгляду питання про відстрочення виконання рішення суду, чим допустив порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 86, 90, 121 ГПК України. Відповідно до п.7.6. Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання. Таким чином, встановивши в оскаржуваній ухвалі відсутність обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання судового рішення, суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про відмову відповідачу у відстрочці виконання судового рішення. Проте, суд безпідставно застосував до даних правовідносин п.1-1, ч. 1 ст.80 ГПК.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/4415/12 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.12.13 р.

Представникам роз'яснено їхні права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.13 року проти апеляційної скарги заперечив, з мотивів викладених у поданому письмовому відзиві на неї. Надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 08.01.2013 р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі №5015/4415/12, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" борг у сумі (1000000 грн.), що виник за газопостачання упродовж 21.04.12 - 19.06.12 р.р.. Рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. та набрало законної сили. Касаційну скаргу відповідача на рішення суду, ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 р., повернуто без розгляду. 15.05.2013 р. видано наказ господарського суду Львівської області, який перебував на виконанні у Відділі ДВС Яворівського РУЮ Львівської області, проте, Постановою від 22.07.13 р., надісланий за належністю у Відділ ДВС Бродівського РУЮ Львівської області (у зв'язку із зміною місцезнаходження боржника).

22.05.2013, у ході виконавчого провадження, органом ДВС винесено постанову про арешт майна ТзОВ "Агрітон" та оголошення заборони на його відчуження. 11.06.2013 р. відповідачем подано заяву про відстрочення рішення суду до часу розгляду касаційної скарги з тієї підстави, що факт відкриття виконавчого провадження з виконання наказу (і рішення) суду, що може зумовити порушення прав ТзОВ "Агрітон" у випадку примусового виконання рішення суду першої інстанції до часу прийняття рішення у справі касаційною інстанцією. Інших обставин на обґрунтування вимоги про відстрочення виконання рішення суду заявником не наведено і доказів їх наявності не надано.

Зазначені обставини сторонами не оскаржувались та були правильно встановлені судом першої інстанції.

Оцінюючи докази, подані на обґрунтування заявником підстав для відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції підставно зазначив, що факт відкриття органом ДВСУ виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області від 15.05.2013 р., виданого на виконання рішення суду від 08.01.2013 р., яке набрало законної сили, та факт оскарження рішення суду у касаційному порядку не є обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання судового рішення.

Суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів прийшов підставного висновку, що не зважаючи на здійснення відповідачем у 2013 р. господарської діяльності та отримання доходу від реалізації зернових за 9 місяців 2013 р. в сумі 5307018 грн. та від реалізації птиці за той же період в сумі 27930520 грн., з часу набрання законної сили судовим рішенням, воно відповідачем не виконане. Відтак, підстави, передбачені у ст. 121 ГПК України для задоволення заяви відповідача про відстрочення судового рішення, відсутні.

Посилаючись на помилковість виду судового рішення за наслідками розгляду заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, відповідач правильність висновків суду першої інстанції по суті заявлених ним вимог, а саме, про відсутність підстав для задоволення його заяви, не заперечив та не просив в апеляційній скарзі прийняти іншу за змістом ухвалу.

Не суперечить закону і надіслання судом першої інстанції повідомлення у прокуратуру згідно із ч. 4 ст. 90 ГПК України, враховуючи, що це є правом суду спрямованим на захист законності, при тому, що таке повідомлення не носить характеру остаточного висновку, а є зверненням до компетентних правоохоронних органів з приводу обставин, що належать до їх компетенції. В світлі наведеного, не заслуговують на увагу посилання скаржника на ч. 2 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначена норма регулює інші за своїм характером відносини та не спростовує права господарського суду, встановленого у ч. 4 ст. 90 ГПК України.

Відповідно до п.7.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Проте, як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції припинив провадження у справі за заявою, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є відсутній предмет спору.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками першої інстанції щодо припинення провадження за заявою про відстрочення виконання рішення, оскільки воно суперечить як нормам Господарсько-процесуального кодексу так і вищезазначеній Постанові №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», в якій чітко зазначено кінцевий результат розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, який виключає припинення провадження.

Окрім того, висновок суду першої інстанції в мотивувальній частині ухвали, який оскаржує скаржник, про те, що факт ухилення боржником упродовж тривалого часу від виконання рішення суду, яке, згідно з нормами ст.124 Конституції України та ст.4-5 ГПК України, є обов'язковим до виконання, зумовлює наявність підстав для відмови у наданні відстрочення виконання судового рішення, а крім цього, таке відстрочення вже здійснено відповідачем самостійно, - шляхом бездіяльності стосовно виконання рішення суду, колегія суддів вважає передчасним, оскільки, в світлі звернення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України із повідомленням у прокуратуру, суд першої інстанції фактично вийшов за межі своєї компетенції, констатуючи обставини, які підлягають встановленню правоохоронними органами за результатами перевірки.

Згідно п.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі №5015/4415/13 у відповідності до ст. 106 ГПК України підлягає скасуванню, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105,106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" задоволити повністю.

2.Ухвалу господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі № 5015/4415/13 скасувати, виключивши з мотивувальної частини ухвали висновки про те, що факт ухилення відповідачем упродовж тривалого часу від виконання рішення суду, яке, згідно з нормами ст.124 Конституції України та ст.4-5 ГПК України, є обов'язковими до виконання, зумовлює наявність підстав для відмови у наданні відстрочення судового рішення; крім того, таке відстрочення вже здійснено відповідачем самостійно,- шляхом бездіяльності стосовно виконання рішення суду.

3.В задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 08.01.2013 року у справі № 5015/4415/12-відмовити.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

5.Копії матеріалів оскаржуваної ухвали скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 26.12.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.