Рішення № 36336458, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/20598/13 23.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"до про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнення 53 810,47 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Козлюк З.Р. - представник за дов.;

від відповідача: Демчук О.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 23.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 3% річних у розмірі 53 810,47 грн. за Договором №14/1642/09 від 29.12.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року порушено провадження по справі № 910/20598/13, розгляд справи призначено на 18.11.2013.

В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено перерву на 11.12.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 11.12.2013 розгляд справи відкладено на 23.12.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо стягнення 3 % річних, враховуючи, що позивач не надав суду докази направлення відповідачу рахунків-фактур. Відповідач також зазначає, що позивач нарахував 3 % річних поза межами строку позовної давності за зобов'язаннями вересня 2010 року, оскільки строк позовної давності для стягнення 3 % річних спливає 20.10.2013.

В судовому засіданні 23.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2009 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/1642/09 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язувалось у 2010 році надати замовнику послуги з транспортування природного газу (далі - газ) в обсязі до 250 000 тис. куб.м., а замовник - прийняти та оплатити такі послуги (п.п. 2.1., 1.3 Договору ).

Тариф на транспортування 1000 куб.м. газу розподільчими газопроводами виконавця визначений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008 №937 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу для ВАТ "Волиньгаз" і становить 119,90 грн. без податку на додану вартість, крім того ПДВ 23,98 грн., всього - 143,88 грн. (п. 5.1).

Тариф зазначений у п.5.1 Договору може змінюватись рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики (п. 5.2).

Загальна ціна даного договору складається з місячних сум вартості фактично наданих виконавцем замовнику послуг з транспортування газу (п. 5.3).

Факт надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником та виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг, який надається замовнику виконавцем для підписання до 12-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Акти є підставою для розрахунків за даним Договором. (п.п. 4.1, 4.3, 4.5).

Відповідно до п. 6.2 Договору, оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування газу, протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині надання послуг - з 01.01.2010 і до 31.12.2010 включно, а частині проведення розрахунків за послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.1 договору).

Спір виник, внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем за надані послуги за Договором №14/1642/09 від 29.12.2009, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення 53 810,47 грн. 3% річних.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти надання позивачем належних доказів направлення на адресу відповідача рахунків-фактур, на підставі яких мала здійснюватись оплата наданих послуг та надав контррозрахунок 3 % річних. Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо гартування 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З актів наданих послуг з транспортування газу від 30.09.2010, від 31.10.2010, від 30.11.2010, від 31.12.2010, які наявні в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, вбачається, що позивач за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу 103 706,044 тис.куб.м. на загальну суму 25 760 581,34 грн.

Доводи відповідача про не підтвердження факту надсилання позивачем рахунків, які є підставою для оплати наданих послуг не приймаються до уваги, враховуючи, що п. 4.5 Договору, встановлено, що акти здачі-приймання передачі є підставою для здійснення розрахунків за даним Договором, та підтверджують факт надання послуг з транспортування газу, та які містять вартість та обсяг наданих послуг. Окрім того, слід зазначити, що умовами договору (п. 6.1) передбачено, що разом з актом (які наявні в матеріалах справи та підписані і скріплені печаткою відповідача) виконавець оформлює рахунок-фактуру на оплату та податкову накладну і направляє їх замовнику.

Відповідно до банківських виписок, які додані до позовної заяви, судом встановлено, що оплата послуг проведена з порушенням строків встановлених в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що оплата послуг з транспортування природного газу за Договором №14/1642/09 від 29.12.2009 з боку відповідача проведена в повному обсязі, однак несвоєчасно.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

На підставі наведених положень законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 53 810,47 грн.

За перерахунком суду, розмір 3 % річних є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, тому за відсутності відповідного клопотання позивача, відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, 3 % річних підлягають до стягнення в розмірі заявленому позивачем.

Контрозрахунок відповідача, суд визнає необґрунтованим в частині визначення періодів нарахування, враховуючи, що умовами договору передбачено оплату послуг протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі, а відповідач за зобов'язаннями за жовтень 2010 року визначає період з 21.10.2010 по 25.10.2010, не враховуючи, що даний акт підписаний 31.10.2010.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення 3% річних за зобов'язаннями за вересень 2010 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 21.10.2013, згідно поштового штемпеля на конверті. 3% річних за зобов'язаннями за вересень 2010, враховуючи дату настання прострочення виконання зобов'язання з оплати, позивач розраховує з 21.10.2010, тобто в межах строку позовної давності, тому клопотання відповідача є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 53 810,47 грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код 03339459) 3 % річних - 53 810,47 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот десять гривень 47 коп.) та судовий збір 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення 26.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова