Постанова № 36336405, 18.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року Справа № 812/8881/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Разянській Є.О.;

за участю:

представника позивача: ОСОБА_6 (довіреність № б\н від 15.08.2013 року);

представника відповідача: Сапаєвої Т.Є. (довіреність № 1/12-1537 від 30.04.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулась до суду із позовом до Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області (далі - Відповідач або Краснодонська РДА) про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке.

З 27.09.2011 року по 01.10.2013 року ОСОБА_3 працювала на посаді завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту Краснодонської РДА. Розпорядженням голови Краснодонської РДА від 01.10.2013 року № 133-0 позивач була звільнена за п.3 ст.40 КЗпП України.

Позивач зазначив, що формулювання причини звільнення, яка вказана у розпорядженні про звільнення та у трудовій книжці, а саме: «у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов'язків та бездіяльність пунктом 3 ст. 40 КЗпП України не передбачено.

Отже, позивач вважав, що його було звільнено незаконно.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд скасувати розпорядження голови Краснодонської РДА від 01.10.2013 року № 133-о «Про звільнення ОСОБА_3», як незаконне; поновити його на посаді завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту Краснодонської РДА з 01.10.2013 року; стягнути з Краснодонської РДА на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі з 01.10. по 24.10.2014 року у розмірі 1777,21 грн.; стягнути з Краснодонської РДА на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2013 року по 24.10.2013 року у розмірі 1313,59 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просив суд у зв'язку із збільшенням за час розгляду справи у суді розміру компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу збільшити її на відповідну кількість днів, а саме: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 63 дні x 77,27 грн. = 4868,01 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу 50 робочих днів x 77,27 грн. = 3863,50 грн. Інші позовні вимоги представник позивача залишив без змін і просив суд задовольнити уточнений позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав вимоги позивача безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених у запереченні та додатковому запереченні, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (аркуші справи 74-80, 118-121).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 період з 27 вересня 2011 року по 01 жовтня 2013 року працювала на посаді завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, що підтверджується витягом із трудової книжки (аркуші справи 11-17).

03 липня 2013 року на ім'я голови райдержадміністрації надійшли дві доповідні записки заступника голови райдержадміністрації з соціальних, гуманітарних, та політико - правових питань (за розподілом обов'язків) ОСОБА_4 щодо невиконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків (аркуші справи 22, 23). За цими доповідними записками та попереднім погодженням профспілкового комітету було прийнято розпорядження голови райдержадміністрації від 06 серпня 2013 року № 105-о «Про догану ОСОБА_3» (аркуші справи 24).

Позивач не погодилась з розпорядженням голови райдержадміністрації та оскаржила вказане розпорядження до Луганського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 16.09.2013 року у справі № 812/7262/13-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування розпорядження Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області від 06 серпня 2013 року № 105-о «Про догану ОСОБА_3», відмовлено. Станом на момент розгляду даної справи постанова суду від 16.09.2013 року у справі № 812/7262/13-а набрала законної сили та підлягає виконанню (аркуші справи 107-113).

23 липня 2013 року на ім'я голови райдержадміністрації надійшла доповідна записка від головного спеціаліста, в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_5 (вх. № 01-32/911) щодо невиконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків (аркуш справи 19).

Як зазначає відповідач, на підставі доповідної записки від 23 липня 2013 року та за попереднім погодженням з профспілковим комітетом, членом якого є позивач (13.08.2013 року), а також погодженням вищого виборного органу цієї профспілки, було прийнято розпорядження голови райдержадміністрації від 01 жовтня 2013 року № 133-0 «Про звільнення ОСОБА_3» за п.3 ст. 40 КЗпП України (аркуш справи 18).

Так, відповідачем за вих. № 1/9-2820 до профспілкового комітету працівників Краснодонської райдержадміністрації направлено лист від 09.08.2013 року про надання згоди на притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України (аркуш справи 36).

Згода на притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України була надана профспілковим комітетом працівників Краснодонської райдержадміністрації до Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, що підтверджується витягами з протоколів засідань профспілкового комітету № 6 від 13.08.2013 року та № 8 від 27.09.2013 року (аркуші справи 38, 40).

Розпорядженням голови Краснодонської районної державної адміністрації від 01 жовтня 2013 року № 133-о позивачка була звільнена (аркуш справи 18).

Зі змісту розпорядження від 01 жовтня 2013 року № 133-о про звільнення, вбачається, що звільнення ОСОБА_3 відбулось на підставі «доповідних записок заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4 (вх. № 01-32/798 від 03.07.2013 року та № 01-32/799 від 03.07.2013 року), головного спеціаліста, в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_5 (вх. № 01-32/911 від 24.07.2013 року), пояснювальних записок завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_3, згод профспілкового комітету Краснодонської районної державної адміністрації (вх. № 01-32/971 від 05.08.2013 року та № 01-32/1041 від 14.08.2013 року) та Краснодонської районної профспілкової організації працівників державних установ (вх. № 01-32/1312 від 30.09.2013 року), враховуючи розпорядження голови райдержадміністрації від 06 серпня 2013 року № 105-о «Про догану ОСОБА_3».

Відповідно до ст.148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Стаття 149 КЗпП України передбачає, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.

Днем виявлення проступку є дата реєстрації відповідних доповідних записок - 03 липня 2013 року, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Однак, місячний термін щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача по вказаним доповідним запискам станом на 01 жовтня 2013 року відповідачем був пропущений.

На підставі доповідних записок заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4 (№ 01-32/798 від 03.07.2013 року та № 01-32/799 від 03.07.2013 року) була оголошена догана розпорядженням № 105-о від 06.08.2013 року, тобто дисциплінарне стягнення до позивача було вже застосовано, що підтверджено рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/7262/13-а, а отже посилання в якості підставі для звільнення на вказані доповідні записки ОСОБА_4 є порушенням положень ст.149 КЗпП України.

Відповідно до висновку юридичного сектору апарату райдержадміністрації, розпорядженням Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області № 143-о від 28.10.2013 року внесено зміни до розпорядження райдержадміністрації 01 жовтня 2013 року № 133-о, яким виключено слова «заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4 (вх. № 01-32/798 від 03.07.2013 року та № 01-32/799 від 03.07.2013 року)» та «вх. № 01-32/971 від 05.08.2013 року», замінено слова «на підставі доповідних записок» на слова «на підставі доповідної записки», слова «пояснювальних записок» на слова «пояснювальної записки» (аркуші справи 86, 87).

Отже, посилання відповідача, на те, що наявність в констатуючій частині розпорядження від 01 жовтня 2013 року № 133-о про звільнення посилання на доповідні записки ОСОБА_4 (№ 01-32/798 від 03.07.2013 року та № 01-32/799 від 03.07.2013 року були здійснені з метою підтвердження факту того, що до ОСОБА_3 вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, суд не приймає до уваги та вважає їх безпідставними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в доповідній записці головного спеціаліста, в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_5 № 01-32/911 від 24.07.2013 року, вказано, що ОСОБА_3 не виконала вимоги Положення про огляд-конкурс на кращу організацію літньої оздоровчої кампанії, затвердженого заступником голови ОДА, а саме: не розроблено Положення про районний огляд-конкурс; не створена конкурсна комісія; не розроблені критерії оцінки конкурсних робіт; щомісячно не направлялись до обласної координаційної ради результати проведеної роботи (до 18 числа); пришкільні табори надали творчі звіти, по яким не підведені підсумки. Вищевказаним обласним положенням взагалі не передбачено проведення районного огляду конкурсу.

Відповідно до змісту Положення для організації та проведення Конкурсу створюється Конкурсна комісія, до складу якої входять представники обласних структур соціального захисту населення, освіти і науки, молоді та спорту, охорони здоров'я, Головних управлінь: Держсанепідслужби та Держтехногенбезпеки у Луганській області, Федерації профспілок Луганської області (аркуші справи 26-31). Посилання, що вказана конкурсна комісія створюється на рівні районної держадміністрації, або за участю представників держадміністрації в тексті положення відсутні.

Крім того положенням передбачено, що учасниками конкурсу є: виконкоми міських рад, держадміністрації; дитячі заклади оздоровлення та відпочинку області всіх типів.

Переможці серед виконкомів міських рад та райдержадміністрацій визначаються за підсумками проведення літньої оздоровчої кампанії та узагальнення її основних показників.

Для участі у конкурсі дитячих закладів відповідні дитячі заклади повинні були надати заявку встановленої форми, згідно додатку № 1 до Положення (аркуш справи 30), отже оцінювання дитячих закладів на місцевому рівні та визначення переможців «районного огляду-конкурсу» Положенням не передбачено.

Конкурс серед дитячих закладів оздоровлення та відпочинку області проводиться за номінаціями: дитячий заклад санаторного типу; позаміський заклад оздоровлення та відпочинку; табір денного перебування; наметове містечко; табір праці та відпочинку.

Тобто, вказане Положення не передбачало порядок оцінювання та сам факт існування конкурсних робіт, про які доповідала ОСОБА_5

Крім того, за доповідною запискою ОСОБА_5 від 24.07.2013 року станом на час прийняття розпорядження про звільнення ОСОБА_3 сплинув місячний строк накладення дисциплінарного стягнення, передбачений ст.148 КЗпП України.

Доповідна записка ОСОБА_5 зареєстрована 24.07.2013 року, про що безпосередньо вказано у розпорядженні про звільнення та поданні до профспілкового комітету працівників Краснодонської райдержадміністрації від 09.08.2013 року.

Отже, роботодавець дізнався про проступок позивача 24.07.2013 року. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано 01 жовтня 2013 року, або через 68 днів після його виявлення, що суперечить ст.148 КЗпП України.

Також, слід враховувати, що до місячного строку накладення дисциплінарного стягнення не зараховується час перебування працівника на лікарняному.

З 24 липня 2013 року ОСОБА_3 працювала до 13 серпня 2013 року (включно) (або 20 днів з місячного строку застосування стягнення).

Лікарняний лист серії АГБ № 494341 був виданий з 14 серпня 2013 року по 30 серпня 2013 року (17 днів) (аркуш справи 32). Отже вказаний період не зараховується до місячного строку застосування стягнення. У лікарняному зазначено стати до роботи 31 серпня 2013 року. Тобто, 31 серпня та 1 вересня 2013 року (2 дні) враховуються до місячного строку застосування стягнення.

Лікарняний лист серії АВР № 643186 позивачу видано 02 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року (5 днів) (аркуш справи 33). У лікарняному зазначено стати до роботи 7 вересня 2013 року. Тобто, 07 та 08 вересня 2013 року (2 дні) враховуються до місячного строку застосування стягнення.

Лікарняний лист № 793425 видано позивачу з 09 вересня 2013 року по 20 вересня 2013 року (12 днів) (аркуш справи 34). У лікарняному зазначено стати до роботи 21 вересня 2013 року. Тобто, з 21 вересня по 01 жовтня (10 днів) враховуються до місячного строку застосування стягнення.

Загальний строк, який сплинув після подання доповідної записки склав 34 дні ( 20 днів + 2 дні + 2 дні +10 днів), тобто місячний строк застосування стягнення, у даному випадку відповідачем пропущений, а отже звільнення позивача здійснено з порушенням вимог ст.148 КЗпП України.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач є членом виборного профспілкового органу-профспілкового комітету працівників Краснодонської райдержадміністрації, тому на неї розповсюджуються гарантії, передбачені ст.252 КЗпП України, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Згідно з ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Статус місцевих мають профспілки, які об'єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища).

Згідно з вимогами ст.43 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Вказаний строк є граничним, поновленню та продовженню не підлягає.

Згода профспілкового органу - первинної профспілкової організації працівників Краснодонської РДА, членом якого була ОСОБА_3 про надання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України була отримана на засіданні профкому від 13.08.2013 року та одержана відповідачем 14.08.2013 року (вх. № 01-32/1041), що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Тобто строк, передбачений ст.43 КЗпП України сплинув 14.09.2013 року, що дає змогу констатувати, що звільнення позивача відбулось у супереч вимогам ст.43 КЗпП України.

Згода вищої по відношенню до профкому РДА профспілки - Краснодонської районної профспілкової організації працівників державних установ отримана відповідачем 30.09.2013 року за вх. № 01-32/1312.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в розпорядженні про звільнення (п.2 Розпорядження) вказаний період за який, позивачу відповідач повинен був нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки з 27.09.2012 року по 26.09.2013 року, але ОСОБА_3 фактично працювала до 01.10.2013 року, та згідно Закону України «Про відпустки», позивач мав право на щорічну відпустку до якої зараховується час фактичної роботи. Отже, в розпорядженні остаточна дата нарахування компенсації повинна була бути зазначена саме 01.10.2013 року, що також є порушенням чинного законодавства України.

Щодо формулювання причини звільнення, вказаних у розпорядженні від 01.10.2013 року № 133-о «Про звільнення ОСОБА_3.» та у трудовій книжці: «у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов'язків та бездіяльність, п. 3 ст. 40 КЗпП України», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 40 КЗпП України закріплює підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначений в даній статті є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, пункт 3 ст.40 КЗпП України не передбачає такої підстави для звільнення, як систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків та бездіяльність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено без належного обґрунтування та з підстав, не передбачених діючим законодавством, а відтак вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області від 01.10.2013 року № 133-о «Про звільнення ОСОБА_3.» та поновлення позивача на посаді, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд також вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог щодо протиправності рішення про звільнення позивача.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Для обчислення середньої заробітної плати застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При обчисленні середньої заробітної плати до неї включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в роботі (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом помноження середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області від 10.10.2013 року № 4/25-3671 вбачається, що середня денна заробітна плата ОСОБА_3 за посадою завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області складала 77,27 грн. (аркуш справи 35).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з дня, наступного за днем звільнення, по день поновлення на роботі (постановлення судом рішення) 18 грудня 2013 року включно становить 78 днів.

Таким чином, заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу має складати: 78 робочих днів за час вимушеного прогулу помножені на середньоденну заробітну плату в сумі 77,27 грн. дорівнює 6027,06 грн. Саме ця сума з урахуванням необхідних відрахувань підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в Постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач - Краснодонська районна державна адміністрація Луганської області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Згідно з п.2 та п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає її безпідставною та такою що не підлягатиме задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади державних службовців в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно з ст.13 Закону України «Про оплату праці» обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статті 24 Закону України «Про оплату праці» та ст.115 КЗпП України встановлює, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів.

Згідно з листом Краснодонського управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 13.11.2013 року № 05-16/2631 кошти на рахунок Краснодонської райдержадміністрації для виплати заробітної плати (авансу) надійшли у вересні 2013 року - 06.09.2013 року, у жовтні 2013 року - 08.10.2013 року. (аркуш справи 104).

11.10.2013 року Краснодонською райдержадміністрацією було проведено виплату авансу заробітної плати за жовтень 2013 року.

Відповідно до платіжного доручення № 268 від 11.10.2013 року Краснодонською РДА були перераховані кошти для зарахування на картковий рахунок заробітної плати за жовтень 2013 року. На рахунок позивача було перераховано 1792, 54 грн. (аркуші справи 137, 138).

Згідно платіжного доручення № 49 від 27.11.2013 року (отримувач ЛОУ АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10012/097, платник - Краснодонська РДА) на картковий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_3 були проведені зарахування коштів нарахованих позивачу при звільнені в сумі 1263,71 грн. (призначення платежу: перерахування грошових коштів для зарахування на картковий рахунок лікарняних за вересень 2013 року) (аркуші справи 127-139).

При цьому, слід зазначити, що розрахунок суми при звільненні розраховується виходячи з тієї суми, що передбачається для виплати заробітної плати даного державного службовця в межах затверджених бюджетних асигнувань.

В структуру виплати суми при звільнені входять:

- оклад за фактично відпрацьований час;

- компенсація за дні невикористаної основної та додаткової відпустки;

- вихідна допомога (стаття 44 КЗпП України) (у разі наявності).

Отже, сума, яка надійшла на картковий рахунок ОСОБА_3 03.12.2013 року є оплатою її лікарняного листа та не може входити в структуру коштів, які спрямовані на виплату сум при звільненні державного службовця (аркуш справи 71).

Так, відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Отже, оплата лікарняного листа ОСОБА_3 проводилась райдержадміністрацією за кошти виконавчої дирекції фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до п.2 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням кошти загальнообов'язкового державного страхування не включаються до державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговуванні Державного бюджету.

Таким чином, кошти, передбачені на оплату лікарняних листів в систему виплати заробітної плати державного службовця не входять.

За таких обставин, остаточною датою розрахунку з позивачем суд вважає 11.10.2013року.

Враховуючи викладене порушень законодавства з боку відповідача в частині затримки розрахунку із позивачем при звільненні судом не встановлено, а відтак в цієї частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п.1 ч.1. ст.5 Закон України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку та при поданні позовної заяви судові витрати зі сплати судового збору не здійснював.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області від 01.10.2013 року № 133-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Зобов'язати Краснодонську районну державну адміністрацію Луганської області поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача сектору у справах сім'ї, молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області з 02.10.2013 року.

Стягнути з Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2013 року по 18.12.2013 року у сумі 6027,06 грн. (шість тисяч двадцять сім гривень шість копійок) з відрахуванням відповідних податків і зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах заробітку за один місяць, відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України, підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 грудня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін