Рішення № 36335674, 18.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ss="fs182"> ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.

Справа № 916/3189/13

За позовом: малого приватного підприємства Фірми "МЕД"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД"

про стягнення 25 096,82 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

196">СУТЬ СПОРУ: Позивач, мале приватне підприємство Фірма "МЕД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" 25 096,82. грн., де 23 537,60 грн. – основний борг, 307,54 грн. – інфляційні втрати, 1 251,68 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2013р. позовну заяву (вх.№4885/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3189/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заяви позивача про розгляд справи без участі його представника від 04.12.2013р. (вх.№37066/13) та від 17.12.2013р. (вх.№38447/13) судом задоволені.

Представник позивача в судові засідання, призначене на 18.12.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

20 січня 2012р. між малим приватним підприємством Фірмою "МЕД" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" (Покупець) було укладено договір поставки №59-ВП, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник (виробник) зобов'язується виготовити, поставити та передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю певний товар, а Покупець (замовник) зобов'язується прийняти даний Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.

Відповідно до п.п.1.2., 1.2.1., 1.2.2. Договору Предметом постачання є наступний товар: найменування товару: плівка поліетиленова термозбіжна. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним Договором.

Із змісту п.п.3.1., 3.2. Договору, вбачається, що Поставка Товару здійснюється Постачальником власним транспортом на склад Покупцю. Товар постачається Постачальником на протязі 10 (десяти) робочих днів, з моменту надходження відповідного замовлення Продавця.

Як вбачається зі змісту п.4.1. Договору ціна за одиницю товару: визначається рахунком-фактурою Продавця (окремо на кожну партію), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за Товар проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (згідно п.14 Договору) в два етапи:P>

- 50% вартості товару – після отримання і узгодження Замовником рахунку-фактури на товар;

- 50% вартості товару – протягом 15 робочих днів після відвантаження товару на склад Замовника та отримання останнім видаткових накладних на відповідну партію товару.

Даний Договір набирає чинності: з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2012р., з правом пролонгації (п.7.1. Договору).

Як встановлено п.п.8.1. 8.8. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України за спричинення збитків, не отримання прибутку, тощо (стаття 253 ЦК України). У разі прострочення Покупцем встановленого терміну оплати товару Продавець застосувати до Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 23 537,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000063 від 20.01.2012р. на суму 23 537,60 грн., товарно-транспортною накладною №0000024 від 20.01.2012р., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, отриманий товар відповідачем взагалі оплачений не був, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 23 537,60 грн.

З підстав існування заборгованості відповідача за отриманий товар, позивач звернувся до ТОВ "Дана ЛТД" з претензією №757/23-ю від 03.10.2013р. (докази надсилання наявні в матеріалах справи), відповідно до якої зазначив про необхідність здійснення оплати за отриманий товар.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №59-ВП від 20.01.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов’язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 23 537,60 грн. не виконані, внаслідок чого за товариством з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" утворилась заборгованість перед малим приватним підприємством Фірми "МЕД", зазначена останнім в розмірі – 23 537,60 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 23 537,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" 307,54 грн. інфляційних втрат, 1 251,68 грн. 3% річних.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 1 251,68 грн., суд встановив, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

23537.60

05.02.2012 - 11.11.2013

646

3 %

1249.75

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 1 249,75 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, встановлена судом в розмірі 1 249,75 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1,93 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення суми втрат від інфляції, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних збитків, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу с врахуванням індексу інфляції

05.02.2012 - 11.11.2013

23537.60

0.994

-142.23

23395.37

Приймаючи до уваги те, що судом при самостійному розрахунку інфляційних втрат позивача, встановлено відсутність матеріальних втрат малого приватного підприємства Фірми "МЕД" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 307,54 грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги малого приватного підприємства Фірми "МЕД", у зв’язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" на користь позивача підлягає заборгованість за договором поставки №59-ВП від 20.01.2012р., встановлена судом в розмірі 23 537,60 грн., 3% річних в розмірі 1 249,75 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 699,34 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов малого приватного підприємства Фірми "МЕД" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" (65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, 3, код ЄДРЮОФОП 31677273) на користь малого приватного підприємства Фірми "МЕД" (21011, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 201 А, код ЄДРЮОФОП 20112988) 23 537 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. основного боргу, 1 249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 75 коп. 3 % річних, 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 34 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Цісельський О.В.