Постанова № 36335497, 17.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 р. Справа №801/10550/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із вимогами про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-ІV квартали 2010 року у розмірі 1288,80 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у ІІІ-ІV кварталах 2010 року здійснював діяльність шляхом придбання єдиного податку, ставка якого склала 200 гривень на місяць, у зв'язку із чим ним не в повному обсязі були сплачені обов'язкові платежі по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та утворилась недоїмка за ІІІ квартал 2010 року в сумі 632,46 гривень та за ІV квартал 2010 року в сумі 656,34 гривень, а взагалі - 1288,80 гривень.

Позивач у судове засідання не з'явився, явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав клопотання про відкладення розгляду справи, разом з тим у матеріалах справи наявне клопотання позивача щодо розгляду справи за їх відсутності, із зазначенням, що підтримують позовні вимоги.

Відповідач в судовому засідання адміністративний позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, враховуючі думку відповідача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутністю позивача, приймаючи до уваги що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, у тому числі є заява позивача щодо розгляду справи за відсутності їх представника, з урахуванням того, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок, підстави та строки сплати внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в 2010 році встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Відповідно до п.5 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_1), зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №15-11-11138, у зв'язку з чим є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Судом встановлено, що відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. N 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Таким чином, з вищевказаного Порядку вбачається, що фізичні особи-підприємці подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України для них є також календарний рік.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з додатком 5 таблиці 2 електронного звіту за 2010 рік нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) відповідачем встановлений розмір страхових внесків в сумі 1008,00 гривень, з яких фактично сплачено 1008,00 гривень (а.с.7, зворотна сторінка).

З веденням в дію у липні 2010 року Закону України №2461-YI від 08.07.2010 року «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та п.3 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому сума страхового внеску з обліку частки фіксованого або єдиного податку, перерахована у Пенсійний фонд, має складати не менш мінімального розміру максимальної суми фактичних видатків на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), всього оподатковуваного доходу, з якого сплачується страхові внески (пп.4 п. 8 розділу 15 «Прикінцевих положень»)

Фізичні особи-підприємці, працюючі на спрощеній системі оподаткування та члени їх сімей, приймаючі участь у підприємницькій діяльності зобов'язані з липня 2010 року сплачувати у Пенсійний фонд України страхові внески у розмірі не менш страхового внеску на місяць, розрахованого з суми встановленої законодавством мінімальної заробітної платні, помноженої та тариф відрахування в Пенсійний фонд України.

З 01.07.2010 року мінімальний страховий внесок вкладає 294,82 гривень, з 01.10.2010 року 301,12 гривень, з 01.12.2010 року - 306,10 за місяць.

Судом встановлено, що головним спеціалістом відділу надходження доходів Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим було проведено камеральну перевірку річного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих сумах нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік фізично особи-підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірку був кладений акт №811 від 29.08.2011 року, яким встановлено, що в порушення Закону України №2461-YI від 08.07.2010 року «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 нараховані та несплачені суми страхових внесків за липень-грудень 2010 року в розмірі мінімального страхового внеску в сумі 1288,80 гривень.

З зазначеного акту вбачається, що згідно протоколу №1 «Про обмін інформації між Пенсійним фондом України та Державною податковою інспекцією» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в ІІІ, ІV кварталах 2010 року здійснював діяльність шляхом придбання єдиного податку, за ставкою 200 гривень на місяць. Таким чином відповідачем не в повному обсязі були сплачені обов'язкові платежі по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та утворилась недоїмка за ІІІ квартал 2010 року в сумі 632,46 гривень та за ІV квартал 2010 року в сумі 656,34 гривень, а взагалі - 1288,80 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлень-розрахунків внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ФОП ОСОБА_1 позивачем розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ та ІV квартал 2010 рік на загальну суму 1288,80 гривень.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за ІІІ та ІV квартали 2010 року складає 1288,80 гривень.

Судом встановлено, що заборгованість по страховим внескам в розмірі 1288,80 гривень відповідачем на день розгляду справи не погашена.

У відповідності до ч.3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим відповідачу була направлена вимога про сплату боргу в сумі 1288,80 гривень за №Ф-1307 від 29.08.2011 року, яка була вручена відповідачу 02.09.2011 року, згідно поштового повідомлення (а.с.10).

Також, Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим відповідачу була направлена вимога про сплату боргу в сумі 1288,80 гривень за №Ф-1428 від 15.09.2011 року, яка була вручена відповідачу 29.09.2011 року, згідно поштового повідомлення

Судом встановлено, що у визначений абзацем 3 частини 3 ст. 106 Закону № 1058, ч. 4 ст.25 Закону України № 2464 10-денний строк відповідач встановлену в зазначених вимогах суми недоїмки зі сплати страхових внесків не погасив, у передбаченому Законом порядку вимоги позивача не оскаржив, а тому вони є узгодженими.

Згідно положень ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, віршуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення.

В порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду доказів протиправності вимог відповідача щодо стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 3-4 квартали 2010 року у розмірі 1288,80 гривень, а посилання відповідача у письмових запереченнях на наявність підстав для вирішення питання про припинення вимагання примусово стягнути додаткових сум страхових внесків спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи та не можуть бути підставою для відмови в стягненні зазначеної суми.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

За таких обставин позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-ІV квартали 2010 року у розмірі 1288,80 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 20.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим заборгованість в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.