Ухвала суду № 36335342, 20.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 р. Справа № 24604/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинною другої податкової вимоги та її скасування,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.04.2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинною другої податкової вимоги та її скасування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 квітня 2007 року відповідачем було направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/112 про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн., нарахованої за несплату податку з доходів фізичних осіб. Вважає дану податкову вимогу незаконною, так як у зазначеній вимозі не вказано терміни просрочки та суми боргових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб. Згідно цього просить визнати вищезазначені податкову вимогу нечинною та скасувати її.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що виходячи із вимог Закону №2181-ІІІ податкова вимога вважається відкликаною, коли податковий борг вважається безнадійним. Сума боргу в розмірі 178179.66 грн. виникла до 01.02.2005 року, тобто податковий блрг виник понад 1095 днів і відповідно до ст..18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» повинен був бути списаний податковим органом. Судом не вірно визначено, що не можливо вважати те, що позивач самостійно визначив суму податкових зобов'язань відповідача тому, що відповідач, як податковий агент в даному випадку відповідачем є ДПІ і вона аж ніяк не може бути податковим агентом. Неможливо погодитись, що податковий борг встановлено Актом перевірки від 09.02.2007 року, так як цей борг виник станом на 01.01.2005 року, тобто із спливом терміну 1095 днів.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право на направлення відповідачем позивачу податкової вимоги про сплату нарахованої пені могло виникнути тільки за обставин підтверджуючих узгодження податкового зобов'язання позивача.

Оскільки позивач подавав відповідні розрахунки по податку з доходів фізичних осіб до податкового органу, сума податкового боргу в розмірі 175715,50 грн., який виник станом на 01.01.2004 року, що ні одна із сторін не заперечує, вважається узгодженою з дня подання такої податкової декларації.

Наслідком несплати узгодженого податкового зобов'язання в установлені строки їх погашення є нарахування пені після закінчення таких строків, відповідно правил ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкова заборгованість відповідача підтверджується актом перевірки від 09.02.2007 року правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», копією головної книги позивача, де станом на 01.01.2005 року зазначено борг у сумі 178483,35 грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 21.02.2000 року за № 1 664 120 0000 000201 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язана їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2005 року по 31.12.2006 року, про що за результатами перевірки складено Акт перевірки від 09 лютого 2007 року, за № 264 23 - 30743376.

У п. 2 ч. 4 висновку Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2005 року по 31.12.2006 року у сумі 175715,50 грн., тому що платіжні доручення по перерахуванню податку з доходів фізичних осіб подавались несвоєчасно та не в повному обсязі.

За результатами перевірки відповідачем на підставі п. 1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-№ 2181-ІІІ) було проведено нарахування позивачу пені в сумі 14617,70 грн.

В зв'язку з нарахуванням пені відповідач направив позивачу другу письмову вимогу № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктами 1.2, 1.3, ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, № 2181-3, визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України, а податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк.

Згідно п. 1.10 ст. 1 цього ж Закону податкова вимога письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до п. п. 6.2.1, 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що право на направлення відповідачем позивачу податкової вимоги про сплату нарахованої пені могло виникнути тільки за обставин підтверджуючих узгодження податкового зобов'язання позивача.

Сума податкового боргу відповідача вважається узгодженою відповідно із вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обєктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, який відповідно до п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає до свого складу доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно- правового договору.

Відповідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а згідно п. 17.2 а) ст. 17 цього ж Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України податковий агент, тобто юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що працедавець це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Колегія суддів зазначає, що позивач як працедавець зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно правового договору, від імені та за рахунок фізичних осіб - платників податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, та має статус податкового агента.

Одним із обов'язків позивача як податкового агента відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є обов'язок надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року.

Із пояснень сторін та довідки відповідача № 5807/10/28 033 від 27.06.2008 року судом встановлено, що позивачем подавались до відповідача довідки форми 1 Д Ф за період з 1998 року по 2003 рік, які були оброблені та потім знищені в зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, а також подавались відповідні довідки за період з 2003 року по даний час, які суд не вважає за доцільне додавати до матеріалів справи, тому що сторони не заперечують таку обставину.

Так як податок з доходів фізичних осіб згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, самостійне узгодження податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб несплаченого протягом граничних строків податковим боргом та порядок його погашення здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи із визначення терміну податкової декларації, розрахунку зазначеного у п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», аналізуючи положення Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 Д Ф), суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок подається податковими агентами до податкового органу в строки визначені в абзаці «б» п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і він містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму податку, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 Д Ф), за своїм змістом є податковою декларацією, розрахунком в розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що так як позивач подавав відповідні розрахунки по податку з доходів фізичних осіб до податкового органу, сума податкового боргу в розмірі 175715,50 грн., який виник станом на 01.01.2004 року, що ні одна із сторін не заперечує, вважається узгодженою з дня подання такої податкової декларації.

Наслідком несплати узгодженого податкового зобов'язання в установлені строки їх погашення є нарахування пені після закінчення таких строків, відповідно правил ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається звільненим від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в судовому порядку.

Аналізуючи дану норму Закону, суд першої інстанції правильно зазначив, що у даному спорі не можна вважати, що позивач самостійно визначив суму податкових зобов'язань відповідача, тому що відповідач як податковий агент відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від 22.08.2003 року № 889-4, проводив нарахування, утримання цього податку, подання відповідних розрахунків до податкового органу, але сплачував цей податок не у повному розмірі, в порушення вимог даної статті Закону.

Із змісту п. 15.1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вбачає, що застосування строків давності та граничних строків стягнення податкового боргу стосується тільки випадків визначення, нарахування суми податкового зобов'язання податковим органом. Так як позивач суму податкової заборгованості визначив самостійно, суд вважає за неможливе застосувати граничні строки стягнення податкового боргу.

Також слід врахувати таку обставину, що позивач проводив періодичні сплати податку, хоча і не в повному розмірі. Пояснення представника позивача щодо того, що платежі починаючи з січня 2004 року проводились цільовим призначенням, тобто що позивач сплачував податки тільки ті, що нараховувались починаючи з січня 2004 року суд також не бере до уваги, так як відповідно п. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення у рівній пропорції.

Податкова заборгованість відповідача підтверджується Актом перевірки від 09.02.2007 року правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», копією головної книги позивача, де станом на 01.01.2005 року зазначено борг у сумі 178483,35 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі №2а-9839/09/2270/1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний