Рішення № 36335218, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21373/13 23.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/21373/13

за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань України;

до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-

економічних досліджень»;

про стягнення 156 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Павловська Н.В., довіреність № 09-06-01 від 09.01.2013р.;

від відповідача: Мельник І.М., довіреність № 42 від 03.10.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення 156 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт по четвертому етапу за Договором № 197-Ф-11 від 17.11.2011р. та послуг за договором в цілому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21373/13 та призначено її розгляд на 12.12.2013р.

Ухвалою суду від 12.12.2013р. розгляд справи відкладено на 23.12.2013р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.

Присутнім у судовому засіданні 23.12.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві. Обґрунтовуючи відсутність підстав для покладення відповідальності за несвоєчасне виконання робіт за 4-м етапом, відповідач послався на зволікання Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд) та державною установою «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» (далі - ННДІПБОП) з узгодження Норм з органами виконавчої влади. У зв'язку з наведеним, відповідач звертався до позивача з пропозицією перенесення термінів виконання робіт за договором, проте позивачем було відмовлено у погодженні продовження строків виконання робіт. При цьому, відповідач зазначає, що згідно інформації щодо строків узгодження, затвердження та реєстрації проекту НПАОП, наданих державною становою «Державний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» разом з листом від 27.12.2011, загальний строк узгодження, затвердження та реєстрації НПАОП становить від 144 до 223 днів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2011р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовником) та державним підприємством «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (виконавцем) укладено договір № 197-Ф-11 (далі - Договір). Предметом даного Договору є надання відповідачем за плату послуг Державного управління загального характеру (75.11.1) (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п.1.1.1)), а саме: відповідач зобов'язався розробити «Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам добровільних гірничорятувальних команд» (далі - Норми), а позивач прийняти і оплатити такі послуги.

Також, сторонами було укладено додаткові угоди до договору. Зокрема, умовами додатковою угоди № 3 до договору було продовжено термін дії договору до 01.10.2013р.

Згідно п. 1.2 договору, найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання тощо, визначені технічними вимогами (додаток № 1), календарним планом (додаток № 2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 3), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору становить 80 000,00 грн. з ПДВ.

В пункті 2 договору сторони погодили, що відповідач повинен надати позивачу послуги, якість яких відповідає звичайному рівню якості для такого виду послуг, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів послуг та в повній мірі відповідають технічним вимогам, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Види робіт, які повинні бути здійсненні відповідачем у ході розроблення Норм, передбачені технічними вимогами, що є додатком № 1 до Договору. Зокрема, як узгодили сторони, після здійснення розробки першої редакції проекту Норм та отриманням відгуків підприємств, визначених технічним завданням, відповідач зобов'язався опрацювати відповідні зауваження та пропозиції, доопрацювати проект Норм, повторно надати допрацьований проект Норм на затвердження повноваженому центральному органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, приймати участь у роботі редакційної комісії, супроводі проекту Норм на всіх етапах його розгляду, погодження, затвердження та реєстрації.

Відповідно до додатку 2 до технічного завдання проект «Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничорятувальних та газорятувальних команд» подається на узгодження наступним органам:

1. Міністерству економічного розвиту і торгівлі України;

2. Міністерству охорони здоров'я України;

3. Національному науково-дослідному інституту промислової безпеки та охорони праці;

4. Державній інспекції ядерного регулювання України

5. Спільному представницькому органу сторони роботодавців на національному рівні;

6. Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

7. Державній інспекції техногенної безпеки України;

8. Спільному представницькому органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань.

Календарним планом робіт (додаток № 2 до Договору) виконання робіт поділено на 4 етапи. Роботи з участі в роботі редакційної комісії, доопрацювання проекту остаточної редакції Норм згідно з зауваженнями редакційної комісії; супровід проекту Норм на всіх етапах його розгляду, погодження, затвердження та реєстрації підлягали виконанню протягом четвертого етапу, строк якого визначений з вересня 2012 р. по 15.12.2012 р., а вартість робіт даного етапу - 4000,00 грн.. Результатом робіт за четвертим етапом є інформаційний звіт, заключний звіт та затверджені, зареєстровані та занесені до Державного реєстру Норми.

Крім того, додатковою угодою № 3 до договору було внесено зміни в частині строків виконання робіт за 4 етапом договору, а саме: 28.12.2012р. - 01.10.2013р.

Як встановлено судом та матеріалами справи підтверджується, що остаточна редакція Норм, що є предметом виконання робіт за 4 етапом робіт, була надіслана відповідачем до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України листом від 26.04.2012р. вих. № 10-167, копія якого наявна в матеріалах справи.

20.07.2012р. Держгіппромнагляд листом № 01/3-61/595 направив проект остаточної редакції Норм до Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці для проведення погодження з центральними органами виконавчої влади, подальшого затвердження і реєстрації в Міністерстві юстиції України, у відповідності до затверджених Держгіппромнаглядом наказами №№ 60, 110 від 18.07.2011.

Отже, супроводження проектів Норм під час проходження процедури погодження забезпечує Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, а не виконавець (відповідач), як про це зазначено в спірному договору

30.08.2013р. Держгіппромнагляд листом № 8547/0/32-6/6/13 направила на розгляд та підпис до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України проект наказу «Про затвердження Норм безоплатної видачі спеціального одягу. Спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівників гірничорятувальних та газорятувальних команд» для подальшої реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо виконання послуг за 4 етапом договору та в цілому за договором у передбачені календарним планом строки.

Натомість відповідач вказує, що ним було вжито всіх необхідних заходів для виконання договірних зобов'язань у визначені договором строки, проте з урахуванням процедури затвердження Норм, яка здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади нагляду за охороною праці - Дергірпромнаглядом України, виникло прострочення у виконанні відповідачем договірних зобов'язань.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом, відповідачем в повному обсязі роботи четвертого етапу не виконані 13.11.2012р., в той час як договором їх виконання передбачено до 01.10.2013р.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт порушення зобов'язання належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Посилання відповідача на зволікання Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та державною установою «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» з узгодженням Норм з органами виконавчої влади не є тією обставиною, яка відповідно до умов договору чи чинного законодавства могла б бути підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення зобов'язання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений був права звернутись з відповідними пропозиціями до позивача щодо внесення змін до договору в частині строків виконання робіт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 до договору, у разі ненадання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, відповідач сплачує штраф в розмірі вартості договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, задовольняє дану вимогу в сумі 80 000,00 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 76 000, 00 грн. збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Поняття збитків надається ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сума шкоди, яку просить стягнути позивач, не обґрунтована в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягаю стягненню з відповідача в доход державного бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 15; код ЄДРПОУ 00209131) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 92/2; код ЄДРПОУ 00013764) 80 000 грн. 00 коп. штрафу. Видати наказ.

3. Стягнути з державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 15; код ЄДРПОУ 00209131) в дохід Державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов