Рішення № 36335189, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20386/13 17.12.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія

"Металцемсервіс"

про стягнення 184 569,73 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Іванов Р.М. (дов. № 1 від 17.07.2013 року)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Металцемсервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 184 569,73 грн. за договором купівлі-продажу цементу № 2-09-11 від 20.09.2011 року, з яких 163434, 34 грн. основного боргу, 17610, 31 грн. пені, 3525, 08 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20386/13, розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

27.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, довідку про відсутність аналогічного спору, розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних, розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду від 03.12.2013 року судом розцінено подану позивачем заяву від 27.11.2013 рок, як заяву про збільшення позовних вимог та відповідно ст. 22 ГПК України задоволено зазначену заяву, розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року, у зв'язку з не направленням позивачем заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача, не явкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 17.12.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.12.2013 року не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2011 року між позивачем (продавець - за договором) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір № 2-09-11 купівлі-продажу цементу (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується поставити другій стороні - відповідачу товар, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом поставки є цемент марок ІІ\А-Ш-400; ПЦ ІІ\Б-Ш-400, ШПЦ ІІІ\А-400, ПЦ ІІ\А-Ш-500, ПЦ І 500-Н (далі за текстом - товар)

Як встановлено п. 2.3. договору, ціни на товар, що постачаються позивачем є вільними, договірними і визначаються сторонами у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар, яка визначена у рахунках-фактурі та накладній вважається погодженою між сторонами та має силу протоколу узгоджень договірної ціни.

Відповідно п. 3.2. договору, підтвердженням поставки партії товару є підпис працівника відповідача в накладній.

Згідно п. 3.3. договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару перевізнику на станції відправлення, що підтверджується датою штемпеля залізничної станції в залізничній накладній.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата товару та залізничного тарифу проводиться відповідачем шляхом внесення грошових коштів у вигляді попередньої оплати партії товару та залізничного тарифу. Відповідач зобов'язаний оплатити позивачу повну вартість партії товару протягом 2 календарних днів від дати поставки товару відповідачу. Дотермінова оплата допускається.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно рахунків-фактур, накладних та довіреностей на отримання товару доданих до матеріалів справи, у період з 12.10.2011 року по 25.09.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 955480,79 грн.

Відповідачем товар був повністю отриманий та прийнятий до свого володіння, що підтверджують підписи та печатки підприємств на вищевказаних накладних. У зв'язку з прийняттям товару у відповідача виникло зобов'язання оплатити даний товар. Відповідачем свої зобов'язання було виконано частково, на підтвердження тверджень позивача та банківських виписок, було оплачено поставлений товар на загальну суму 792046, 45 грн.

У зв'язку з частковим виконанням своїх зобов'язань у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 163434, 34 грн.

18.04.2013 року позивачем на поштову адресу відповідача було направлено претензію б\н від 11.12.2012 року, в якій пропонував відповідачу протягом місяця з дня отримання даної претензії, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 163434, 34 грн. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується описом вкладення та поштовим чеком відправлення, копії яких додані до матеріалів справи, На твердження позивача на дану претензію відповідач не відповів, заборгованість у розмірі 163434, 34 грн. не сплатив.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3667, 20 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року та пеню у розмірі 17610, 31 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Відповідач, своїм правом надання усних пояснень по суті справи або надсилання відзиву з викладенням обставин справи або доказами по справі, не скористався.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 2-09-11 купівлі-продажу цементу від 20.09.2011 року складає 184569, 73 грн. та на момент подання позову (17.10.2013 р.) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 2-09-11 купівлі-продажу цементу від 20.09.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно рахунків-фактур, накладних та довіреностей на отримання товару доданих до матеріалів справи, у період з 12.10.2011 року по 25.09.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 955480,79 грн.

Позивачем умови договору № 2-09-11 купівлі-продажу цементу від 20.09.2011 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

Відповідачем товар був повністю отриманий та прийнятий до свого володіння, що підтверджують підписи та печатки підприємств на вищевказаних накладних. У зв'язку з прийняттям товару у відповідача виникло зобов'язання оплатити даний товар. Відповідачем свої зобов'язання було виконано частково, на підтвердження тверджень позивача та банківських виписок, було оплачено поставлений товар на загальну суму 792046, 45 грн.

У зв'язку з частковим виконанням своїх зобов'язань у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 163434, 34 грн.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору № 2-09-11 купівлі-продажу цементу від 20.09.2011 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 955480,79 грн. Даний факт підтверджено рахунками-фактурами, накладними та довіреностями, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують видаткові накладні скріплені печатками та підписами уповноважених осіб двох сторін, на загальну суму 955480,79 грн.

У зв'язку з прийняттям поставленого товару у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар у розмірі 955480,79 грн.

Відповідачем свої зобов'язання було виконано частково, було оплачено поставлений товар на загальну суму 792046, 45 грн. Факт оплати підтверджують банківських виписки, копії яких додані до позовної заяви.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (17.10.2013 р.) та вирішення спору (17.12.2013 р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 163434, 34 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 2-09-11 купівлі-продажу цементу від 20.09.2011 року в сумі 163434, 34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 5.1 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 163434, 34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 17610, 31 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 договору, при порушенні умов договору, винній стороні нараховується пеня, у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми невиконаних у термін зобов'язань, за кожний день прострочення, за весь строк невиконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки умовами договору передбачено нарахування пені за весь строк невиконання зобов`язання, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 17610, 31 грн. за період 01.01.2013 року по 30.09.2013 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року в розмірі 3667, 20 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Металцемсервіс" (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради 22, код ЄДРПОУ - 36405990; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15 , код ЄДРПОУ - 33997145) 163434 (сто шістдесят три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 34 коп. основного боргу, 3667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 20 коп. 3 % річних, 17610 (сімнадцять тисяч шістсот десять) грн. 31 коп. пені та судовий збір у розмірі 3691 (три тисячі шістсот дев'яносто одну) грн. 39 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко