ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2013 року 17:15Справа № 808/7734/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О. та представників
позивача: Філя А.В.
відповідача: Жеравова Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
27 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0002281503.
Ухвалою суду від 30 вересня 2013 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду. 18 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/7734/13-а, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 07 листопада 2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні 07 листопада 2013 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та пояснив, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» податковим органом встановлено порушення вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу винесено податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0002281503. Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання не може бути предметом камеральної перевірки, оскільки вказана інформація не відображена у податковій звітності платника податків. На думку позивача, перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання є предметом документальної перевірки. Таким чином, позивач вважає, що здійснення перевірки вказаної інформації під час камеральної перевірки є порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому і спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечення зазначає, що оскільки предметом камеральної перевірки є порушення терміну сплати грошових зобов'язань, зазначених у податкових деклараціях, а підстав для проведення планової та позапланової перевірки, передбачених Податковим кодексом України не має, тому вважає, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання проведена у відповідності до норм чинного законодавства.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 07 листопада 2013 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, на підставі п. 200.10 ст. 200, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за липень 2012 року. За результатами перевірки складено Акт від 01 червня 2013 року № 741/15-03/35718889, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання. На підставі вказаного Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року № 0002281503, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 8 027 грн. 38 коп. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» оскаржило його до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
За правилами п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання за уточнюючим розрахунком до декларацій з податку на додану вартість за липень 2012 року. Представник позивача в судовому засіданні визнав несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, проте зазначив, що вказаний факт не має значення, оскільки своєчасність сплати за грошових зобов'язань, на його думку, не є предметом камеральної перевірки.
Надаючи правову оцінку вказаному твердженню суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо законності проведення перевірки та встановлення факту несвоєчасної сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання.
Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм суд погоджується з позивачем, що для встановлення факту своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів повинна бути проведена документальна перевірка, а не камеральна. Разом з тим, факт наявності неправомірно сформульованої підстави для проведення податковим органом перевірки та/або невірно визначений відповідачем вид перевірки не є єдиною та беззаперечною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність дослідження правопорушення (порушення податкового законодавства) по суті.
Щодо порушень встановлених перевіркою позиція суду полягає в наступному.
Відповідно до вимог ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено застосування санкцій за не своєчасну сплату згодженого податкового зобов'язання, а саме у випадку якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що ТОВ «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо граничного строку сплати сум самостійно визначених грошових зобов'язань, згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за липень 2012 року, на 14 днів.
Крім того, ТОВ «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» не заперечує проти порушення ним граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ від 14.05.2013 №9027596146 на 14 днів на суму 80273,80 грн.
Таким чином, позивач не спростував наявності факту порушення (підтвердив факт порушення), яке стало підставою для прийняття рішення щодо накладення штрафних санкцій.
Враховуючи наявність факту порушення вимог податкового законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року №0002281503, винесене ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не підлягає скасуванню.
Вищезазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України (Постанова ВСУ від 24.12.2010 по справі №21-25а10).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТСТРОЙСЕРВІС ПЛЮС» відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко
Судове рішення № 36334766, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 808/7734/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: