Постанова № 36334665, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/800/54517/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

секретар судового засідання: Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання

за касаційними скаргами Міністерства фінансів України і Державної судової адміністрації України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Під час розгляду справи вимоги уточнила і просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України щодо неприведення її посадового окладу у відповідність до ст.44 Закону України «Про статус суддів» та по неусуненню порушення фінансування, нарахування і виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання;

- зобовґязати Луганський апеляційний господарський суд розрахувати заборгованість по заробітній платі, яка вникла з 1 червня 2005 року внаслідок незастосування діючого законодавства щодо заробітної плати судді;

- зобовґязати Луганський апеляційний господарський суд провести нарахування заробітної плати у порядку, встановленому законом, а також перерахунок розміру щомісячного грошового утримання у відповідності до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95, а потім після втрати ним чинності, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 з наступними змінами, щодо нарахування цього утримання, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати згідно зі ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати його у визначеному законом розмірі;

- зобовґязати Луганський апеляційний господарський суд розрахувати заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2005 року;

- стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів, на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року відповідно до розрахунку Луганського апеляційного господарського суду, здійсненого згідно із п.п. 3.4.5 прохальної частини цієї позовної заяви та заборгованість по щомісячному грошовому утриманню за період з 10 червня 2009 року;

- зобовґязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» для виплати суми недоплаченої заробітної плати та грошового утримання;

- зобовґязати Міністерство фінансів України профінансувати витрати на виплату заборгованості із заробітної плати з 1 червня 2005 року і щомісячного грошового утримання з 10 червня 2009 року по 1 травня 2010 року у розмірі, встановленому ст.44 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865;

- на виконання судового рішення видати відповідний виконавчий лист.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою, Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Луганського апеляційного господарського суду щодо непроведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України і Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року із розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобовґязано Луганський апеляційний господарський суд провести перерахунок ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року - перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку провести виплату недоплачених сум із утриманням обовґязкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобовґязано Луганський апеляційний господарський суд донарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати. Зобовґязано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобовґязано Державну судову адміністрацію України виділити Луганському апеляційному господарському суду з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року - заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведених виплат із урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року касаційні скарги Державної судової адміністрації України і Міністерства фінансів України задоволено частково. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року скасовано. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року змінено. Скасовано її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок та виплату заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», та ухвалено у цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову. У частині вимог про проведення перерахунку та виплати на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Після направлення справи на новий розгляд Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 4 липня 2013 року здійснив процесуальне правонаступництво Державного казначества України, змінивши його на Державну казначейську службу України та закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного господарського суду ( у зв'язку із його ліквідацією без визначення правонаступника Указом Президента України від 12 серпня 2010 року №811/2010).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок заробітної плати позивачу) з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити Державній судовій адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державній казначейській службі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року це судове рішення залишено без змін.

Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року і постановити нове судове рішення - про відмову у позові.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 11 серпня 2004 року працювала на посаді судді Луганського апеляційного господарського суду. Протягом червня-грудня 2005 року позивач отримувала заробітну плату, розмір якої було визначено без урахування положень чинного на той час законодавства про оплату праці суддів.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про статус суддів», який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» передбачалося, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005 р. № 514 встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів». Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Внаслідок цього з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що право позивача на отримання заборгованості по заробітній платі підлягає поновленню.

У той же час суд першої інстанції помилково зобов'язав Міністерство фінансів України профінансувати виплати по заробітній платі ОСОБА_1 та виділити Державній судовій адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державній казначейській службі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат, оскільки акти бюджетного законодавства не передбачають повноваження Мінфіну щодо списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України, для подальшого перерахунку з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів. Апеляційний адміністративний суд цієї помилки суду першої інстанції також не виправив. За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову до Міністерства фінансів України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення - про відмову у позові.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 225, 230 КАС України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Міністерства фінансів України і Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року змінити. Скасувати постанову в частині зобов'язання Міністерства фінансів України профінансувати виплати по заробітній платі ОСОБА_1 та виділити Державній судовій адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державній казначейській службі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат і прийняти в цій частині нове судове рішення - про відмову у позові.

У решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.

СУДДІ : Амєлін С.Є.

Юрченко В.В.