Ухвала суду № 36334482, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/800/33110/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі № 2а/1770/5016/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської

області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-

рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі також - «ФОП ОСОБА_4» звернувся з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (надалі також - «Відповідач»; «ДПІ») про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С» №0000182240/2 про донарахування 632253,55 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000192240/2 на загальну суму 510 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року частково задоволено позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. Визнано протиправним та скасовано винесене Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С» №0000182240/2 від 27 січня 2011року. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000192240/2 від 27 січня 2011 року відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 632253,55 грн. згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій №0000182240/2, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22 жовтня 2010 року № 103/17/259211251, рішенні Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 21 січня 2011 року 1580/25-16/476 18503/10-2007 10477/2-3/37050612 (винесене за результатами розгляду скарги позивача) про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі також - «Закон № 185/94-ВР»), а саме порушено термін розрахунків в іноземній валюті по контрактах: № 80520 від 20 травня 2008 року, укладеного з ООО «Салтунекс» (Білорусь), №1 від 10 червня 2008 року та №8 від 31 серпня 2009 року, укладеного з Приватним підприємцем ОСОБА_5 (Білорусь); № 9 від 31 січня 2009 року, укладеного з Приватним підприємцем ОСОБА_6 (Білорусь), №07/09 від 29 липня 2009 року, укладеного з ПП «Крина», (Білорусь); №20/07 від 20 липня 2009 року, укладеного з ОАО «Брестская обласная база Бакалея» (Білорусь); №12/07-08 від 15 серпня 2008 року.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С» №0000182240/2, суди попередніх інстанцій дійшли до юридично правильного висновку, що пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону є адміністративно-господарською санкцією, яка застосовується з дотриманням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Згідно із частиною п'ятою вищезазначеної статті, державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, за порушення термінів зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки.

Відповідно до вимог Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (був чинний на час виникнення спірних правовідносин) пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податком чи збором (обов'язковим платежем).

Статтею 239 Господарського кодексу України (надалі також - «ГК») визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 250 ГК, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Інструкцією «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 136 від 24 березня 1999 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами, встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків, тобто банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічним контрактам.

Відповідно до розділу 8 вищезазначеної Інструкції, за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, тобто днем виявленням порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби.

Як слідує з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції і не заперечується податковим органом, уповноважений банк повідомляв податковий орган (відповідача) про факти виявлення порушень позивачем строків розрахунків за експортними операціями, проведеними в 2009 році, які отримані податковим органом від Сарненського ТВБВ №10017/013 «Ощадний Банк України» від 5 березня 2010 року №351; АТ «Банк «Фінанси і кредити» від 5 травня 2010 року №1360, від 1 червня 2010 року №159.

Втім, оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій прийнято податковим органом 27 січня 2011 року, тобто з порушенням встановленого статтею 250 ГК строку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27 січня 2011 року №0000182240/2.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі № 2а/1770/5016/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко