Ухвала суду № 36334286, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/800/21014/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013

та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а/2370/4983/2012

за позовом Приватного підприємства «Партнер Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Партнер Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0006182301 від 12.12.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Партнер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Лео-Сенс» за період з 01.02 по 30.09.2011, складено акт № 347/22-14/30598882 від 29.11.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 606 799 грн., в т.ч.: за лютий 2011 року в сумі 6 667 грн., за березень 2011 року в сумі 150 000 грн., за квітень 2011 року в сумі 153 333 грн., за травень 2011 року в сумі 184 492 грн., за червень 2011 року в сумі 112 307 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006182301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 606 800 грн., в т.ч.: 606 799 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з неправомірного відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - ПП «Лєо-Сенс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції між позивачем та ПП «Лєо-Сенс» фактично були здійснені, що обумовлено господарською діяльністю позивача - оптова торгівля хімічними продуктами, оскільки поставлене обладнання призначене для виготовлення біопалива; податковим органом не надано доказів щодо безтоварності вказаних операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема, відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (придбання товару за договорами поставки), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, податковий орган вказав, що господарській операції з контрагентом ПП «Лєо-Сенс» не могли виконуватись, у зв'язку з відсутністю в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що залишилось не дослідженим судами обох інстанцій.

Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом, з відповідним документальним підтвердженням.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний