Ухвала суду № 36334150, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 грудня 2013 року Справа № 919/522/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.,суддів:Іванової Л.Б., Мележик Н.І.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Влад"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі№ 919/522/13 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомДержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара"доПриватного підприємства "Влад"3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополіпро зобов'язання передати майно шляхом підписання акту приймання-передачі

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення суду, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зокрема визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Актом пройому-передачі орендованого майна №890 від 21.09.2009, у даній справі, визначено вартість майна, а саме двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 копійок.

Отже, враховуючи предмет спору у даній справі (майнові вимоги), колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що додана до касаційної скарги квитанція №143 від 25.11.2013 на суму 860 грн. 25 коп. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що за приписами ч. 3 ст. 1113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п. п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Влад" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі №919/522/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Л.А. Гольцова

Судді Л.Б. Іванова

Н.І. Мележик