Рішення № 36334031, 25.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_______________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„24" грудня 2013 р. Справа № 927/1437/13

Позивач: Українсько - американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС», вул. Іванівська, б.1, м. Харків, 61022

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колорит -Агро»,

вул. Центральна, 9, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100

Предмет спору: про стягнення коштів в сумі 1087116,29 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Мазняк О.Я. довіреність № 3 від 22.01.2013 р. представник

відповідача: не з'явився

Суд виносить рішення після оголошеної перерви у судовому засіданні від 10.12.2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.12.2013 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Українсько - американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит -Агро» про стягнення коштів в сумі 1087116,29 грн., з яких 740000,00 грн. сума попередньої оплати, 231000,00 грн. штрафу, 74761,58 грн. пені за період з 21.12.11р. по 21.06.12р. включно, 41354,71 грн. 3% річних за період з 21.12.11р. по 30.10.13р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 2208КА від 22.08.2011р. та додаткової угоди до договору від 11.11.2011 року.

Відповідач відзивом на позов від 26.11.2013 р. та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в частині стягнення пені та штрафу, заявивши про сплив строку спеціальної позовної давності щодо штрафних санкцій, а саме щодо пені та штрафу (а.с. 46-47). Від відповідача надійшло клопотання від 10.12.2013 р. про розгляд справи без участі представника у судовому засіданні. Суд клопотання відповідача задовольнив (а.с. 81).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 2208КА, згідно з п. 1.1 якого відповідач (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача (покупця), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару: соняшник врожаю 2011 року (п.1.2).

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.4. Договору, одиниця виміру кількість товару: тонна. Загальна кількість товару складає 250,0 тон +/- 5%.

Згідно п. 3.1. - 3.3. Договору, базис поставки - EXW (франко-елеватор) «Бахмацьке ХПП», відповідно до інтерпретації міжнародних правил «Інкотермс-2000», зі строком поставки товару до 15.11.2011р. Товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1.- 4.3 Договору, ціна однієї тонни товару за цим договором визначається як середньоринкова ціна на соняшник у попередньому сільськогосподарському сезоні, що складає 3500,00 грн. за одну тону (в т.ч. ПДВ), з дисконтом 12% (далі - індикативна ціна товару). Остаточна ціна однієї тони товару за договором буде визначатися як ціна закупівлі соняшника врожаю 2011 року станом на 01.10.2011 р., відповідно до довідки виданої Харківською торгово-промисловою палатою, з дисконтом 12%. Ціна товару включає ПДВ. Загальна сума договору дорівнює вартості поставленого товару за договором.

Згідно п.п. 5.1.-5.2 Договору, порядок оплати товару: передплата у розмірі 770000,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту укладення цього договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу передплату у розмірі 770000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1507 від 29.08.2011р. на суму 100000,00 грн., № 1509 від 30.08.2011р. на суму 100000,00 грн., № 1517 від 31.08.2011р. на суму 400000,00 грн., № 1520 від 31.08.2011р. на суму 170000,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.13-16)

Відповідно до п. 6.5. Договору, у випадку непостачання товару протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку поставки, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору у повному обсязі або частково відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві вартість оплаченого, але не поставленого товару протягом 3 банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від договору і сплатити штраф у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару. Моментом односторонньої відмови покупця від договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

Відповідач листом № 115 від 10.11.2011 р. повідомив позивача про відсутність у нього можливості виконати умови договору у встановлений термін, а тому відповідач бере на себе зобов'язання повернути отримані авансом кошти за спірним договором, а також сплатити штрафні санкції у розмірі 30 % до 20.12.2011 р. (а.с. 75)

З урахуванням вищевикладеного, 11 листопада 2011р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору поставки № 2208КА від 22.08.2011р., відповідно до якої у зв'язку з неможливістю виконання постачальником зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк, сторони погодились припинити зобов'язання постачальника з поставки товару за договором. Згідно п.2 Додаткової угоди, постачальник зобов'язується повернути покупцеві передплату, сплачену за непоставлений товар, в сумі 770000,00 грн., а також сплатити покупцеві штраф за непоставку товару у розмірі 30% від суми передплати, що складає 231000,00 грн., а всього 1001000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цій додатковій угоді, до 20.12.2011р.

Відповідач умови додаткової угоди не виконав, 12.01.2012 відповідачем було частково повернуто позивачеві попередню оплату в сумі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 12.01.2012р., копія якої знаходиться в матеріалах справи. (а.с. 18)

На момент винесення рішення по справі попередню оплату в сумі 740000 грн. відповідач не повернув.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 740000 грн. попередньої оплати є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в заявленому обсязі.

Пунктом 6.5. Договору сторонами передбачена сплата штрафу у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару. Аналогічну норму містить п.2. Додаткової угоди до договору від 11.11.2011 р.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 231000 грн. штрафу відповідно до п. 6.5 договору та п. 2 додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.3. Додаткової угоди до договору від 11.11.2011 р., сторони погодились, що у разі порушення строків повернення передплати та сплати штрафу, встановлених в п.2 цієї Додаткової угоди, постачальник зобов'язується сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 74761,58 грн. пені за період з 21.12.2011 р. по 21.06.2012 р., включно, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач відзивом на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти стягнення штрафних санкцій заперечив, заявивши клопотання про застосування судом строків спеціальної позовної давності щодо стягнення пені та штрафу (а.с. 46-47).

Позивач в письмовому поясненні № 09/12 від 09.12.2013 р. (а.с. 54-57) та представник позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності заперечив, оскільки, на його думку, строк позовної давності був ним пропущений з поважних причин. Як зазначає позивач, 25.08.2011 р. між сторонами був укладений договір застави, відповідно до умов якого в забезпечення вимог заставодержателя (позивача), що випливають із спірного договору поставки, відповідач передав у заставу позивачу майбутній врожай соняшнику 2011 р., який буде зібраний на території Носівської міської ради Чернігівської області площею 205 га.

07.02.2013 р. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за спірним договором позивач звернувся до приватного нотаріуса Кухти Д.О. із заявою № 28/01-01 від 28.01.2013 р. про вчинення виконавчого напису про примусове стягнення на предмет застави. На підставі вищевказаної заяви приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 72.

08.02.2013 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Носівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 72 від 07.02.2013 р.

20.02.2013 р. відділом державної виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю майна, на яке необхідно звернути стягнення. Таким чином, лише із закінченням виконавчого провадження з виконавчого напису нотаріуса (20.02.2013 р.) позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позову, тому що судовий порядок стягнення заборгованості та стягнення заборгованості у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, на думку позивача, не можуть застосовуватись одночасно, оскільки це призведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання, що заборонено ст. 61 Конституції України. З урахуванням вищевикладеного, позивач зазначає, що причини пропуску строків позовної давності є поважними, а тому наслідки спливу позовної давності не мають бути застосовані судом.

Суд, дослідивши заперечення відповідача проти стягнення штрафних санкцій та пояснення позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності, прийшов до висновку, що строк спеціальної позовної давності щодо стягнення пені та штрафу є таким, що сплив, та має бути застосованим судом. Заперечення позивача проти застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки звернення стягнення у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса не позбавило права позивача на судовий захист своїх порушених майнових прав та інтересів в межах строків позовної давності, крім того, позивач звернувся до нотаріуса вже після спливу строку спеціальної позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, а тому суд не може визнати причини пропуску позовної давності позивачем поважними у відповідності до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 та п.1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до спірного договору від 11.11.2011 р. право на нарахування та стягнення пені та штрафу за спірним договором у позивача виникає з 21.12.2011 р., таким чином, строк спеціальної позовної давності щодо стягнення штрафу в сумі 231000 грн. сплив 21.12.12р.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 21.12.2011 р. по 21.06.2012 р з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 31.10.2013 р., про що свідчить дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява до господарського суду. Отже, строк спеціальної позовної давності в 1 рік щодо стягнення пені та штрафу має бути застосований судом, оскільки він є таким, що сплив, та про застосування наслідків його спливу заявлено відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені задоволенню не підлягають.

Позивачем на підставі ст..625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення 41354,71 грн. три відсотка річних за період з 21.12.2011 р. по 30.10.2013 р., включно.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, прийшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, а є поверненням сплачених коштів за непоставку товару. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як переплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення попередньої оплати не підпадає під поняття заборгованість. Така позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. по справі № 5011-42/13539-2012, в Постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 р. № 6/167(2010), тощо.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних на підставі ст..625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлено клопотання про покладення судового збору сплаченого позивачем у розмірі 21742,33 грн. на відповідача в повному обсязі, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що вищевказана норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялось відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для реалізації свого права щодо застосування до відповідача заходів процесуального характеру, а тому, клопотання позивача про покладення судового збору в повному обсязі на відповідача судом відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 14800 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит-Агро» (17100, Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 34593909, р/р 26008301449 в Носівське відділення ощадбанку № 3261, МФО 343262, ІПН 345939025157) на користь Українсько - американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, п/р 26001031851001 в ХРУ ПАТ «КБ «Південкомбанк» м. Харків, МФО 335946, ІПН 200232720302, код ЄДРПОУ 20023279) - 740000 грн. суму попередньої оплати, 14800 грн. судового збору.

3. Врешті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.12.2013.

Суддя І.Г.Мурашко