Рішення № 36333910, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14601/13 17.12.13

За позовом Компанія RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG

(РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ)

До Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

Третя особа, яка Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз"

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача

Третя особа, яка Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача

Про стягнення 4134894,37 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Бужор А.М. (дов. б/н від 15.07.2013 року)

Гришко С.Ю. (дов. б/н від 25.07.2013 року)

Від відповідача Мануілова Я.І. (дов. № юр-180/д від 15.04.2013 року)

Від третьої особи-1 не з`явився

Від третьої особи-2 Семеняка С. В. (дов. № 249/12 від 16.07.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Компанія RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті дивідендів в сумі 4 134 894,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 порушено провадження у справі №910/14601/13, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз". Розгляд справи призначено на 10.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року судом в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про стягнення 4 134 894,37 грн. - відмовлено, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, з метою витребування у сторін додаткових доказів по справі, враховуючи те, що до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Розпорядженням В. о. керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. № 04-1/955 від 03.10.2013 року, відповідно Постанови Верховної ради України від 19.09.2013 року № 593-VII, згідно обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного Господарського суду, справу № 910/14601/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року справу № 910/14601/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П., розгляд справи призначено на 15.10.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/14601/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року суддею Балацом С.В. справу № 910/14601/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відрядження та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/14601/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року, в зв'язку з неявкою представників третьої особи - 1 та третьої особи - 2, необхідністю витребування доказів по справі. Розгляд подано позивачем заяви про збільшення позовних вимог відкладено до наступного судового засідання.

16.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму невиплачених дивідендів у розмірі 3 862 022, 00 грн., 3 % річних у розмірі 276 161, 03 грн. та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

17.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на заяву від 26.11.2013 року про збільшення позовних вимог.

В судове засідання 17.12.2013 року представник третьої особи - 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті заяви про збільшення позовних вимог, в яких просить суд задовольнити заяву.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду від 17.12.2013 року Вих. № юр-2389, надано усні пояснення по суті клопотання, в яких просить суд задовольнити зазначене клопотання. Представником позивача та третьої особи - 2 по суті поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, в яких просить суд відмовити в його задоволенні.

Клопотання про залишення позову без розгляду від 17.12.2013 року Вих. № юр-2389 мотивоване тим, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати та тим, що судовий збір по справі оплачено не уповноваженою особою.

Розглянувши подане клопотання, перевіривши повноваження Гришко С. Ю. та Стеценко А. В. - осіб, які підписали позовну заяву та дослідивши факт сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з мотивів відсутності підстав для залишення позову без розгляду у відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки повноваження Гришко С. Ю. та Стеценко А. В. на підписання позовної заяви, підтверджені матеріалами справи, а факт надходження судового збору до державного бюджету підтверджено матеріалами справи. При цьому, положення довіреностей, що підтверджують повноваження представників, що при виконання цієї довіреності уповноважений представник має діяти спільно з іншим уповноваженим представником, одноособове представництво заборонено, трактуються судом, як таке, яке вимагає вчинення дій по представництву двома представниками, що було дотримано при підписанні позовної заяви.

Представником відповідача, також, в судовому засіданні було подане клопотання про витребування доказів та надано усні пояснення по суті поданого клопотання, в яких просить суд задовольнити його.

Представником позивача надано усні пояснення по суті клопотання, в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання.

Розглянувши подане клопотання про витребування доказів, яким відповідач просить суд, витребувати у позивача належним чином легалізовані та перекладені відповідно до вимог законодавства України сертифікат реєстрації позивача та витяг з торгового реєстру щодо позивача станом на дату розгляду даного корпоративного спору в суді, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні. Правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору.

Відповідно до ч. 6 п. 2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб'єкта і видані компетентними органами цієї країни. В матеріалах справи наявні еквіваленті докази правового статусу позивача, і відповідно для вирішення справи по суті необхідності в витребувані додаткових доказів правового статусу позивача не має.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Представниками третьої особи - 2 та позивача заперечено проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, відмовив в його задоволенні, з підстав його необґрунтованості.

Подана 16.12.2013 року позивачем заява про збільшення позовних вимог (у новій редакції) прийнята судом у відповідності до ст. 22 ГПК України. В подальшому позовні вимоги розглядаються судом з врахуванням зазначеної заяви.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2013 року о 17.45 год.

Представником відповідача після закінчення перерви подано письмові пояснення по справі, надано усні пояснення по суті справи та заяви про збільшення позовних вимог.

Представником позивача подано письмові пояснення по суті справи, клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2010 року загальними зборами відповідача відповідно до їх компетенції було прийнято, зокрема, рішення:

- сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2 412 560 000 грн., розподілити наступним чином: 2 412 084124,80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475 875, 20 грн. спрямувати на розвиток Товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 гри. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010 р. та закінчити 01.08.2011 р.

- сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1237 946 000 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598, 20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток Товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22, 82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акції акціонерам розпочати 29.01.2010 р. та закінчити 01.08.2011 р. Зазначене рішення оформлене Протоколом № 18 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" від 26.01.2010 р., за прийняття рішення по виплаті дивідендів проголосувало 49 722 684 голосів, що складає 99, 9777 % голосів від загальної кількості присутніх на зборах.

Зазначеним рішенням Загальних зборів акціонерів відповідача були встановлені розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, спосіб та порядок виплати дивідендів, а також встановлений строк виплати дивідендів за 2006 рік з 01.08.2010 року по 01.08.2011 року, за 2007 рік з 29.01.2010 року по 01.08.2011 року.

Відповідно до затвердженого зазначеним рішенням загальних зборів порядку виплати акціонерам дивідендів: дивіденди виплачуються товариством (Центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»; протягом зазначених періодів дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а на користь акціонерів фізичних осіб поштовим переказом або на банківський рахунок; товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.

Розділом 8 Статуту відповідача, діючої на той час редакції, затвердженої Протоколом № 14 загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 20.12.2005 р. (дата реєстрації 19.01.2006 № 10741050006002352) визначений порядок розподілу прибутку та покриття витрат. Відповідно до п.п. 8.5., 8.6. Статуту виплати дивідендів здійснюються один раз на рік за підсумками календарного року згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується Загальними зборами акціонерів, право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів.

З матеріалів справи вбачається, що зберігачем акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу є АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Станом на дату початку виплати дивідендів за 2006 рік - 01.08.2010 р. позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Витягом з облікового реєстру власників цінних паперів станом на 1 серпня 2010 року (дата складання 30.07.2010) зробленого АТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до якого на рахунку RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (реєстраційний код: FN 58882t) обліковувалося 57 080 штук простих іменних акцій відповідача (наданий в матеріали справи позивачем).

Станом на дату початку виплати дивідендів за 2007 рік - 29.01.2010 р. позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Витягом з облікового реєстру власників цінних паперів станом на 29 січня 2010 року (дата складання 01.02.2010) зробленого АТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до якого на рахунку RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (реєстраційний код: FN 58882t) обліковувалося 57 980 штук простих іменних акцій відповідача (наданий в матеріали справи позивачем).

Відповідно до матеріалів справи АТ "Райффайзен Банк Аваль", зокрема та не тільки, листом від 01.03.2010 року Вих. № 56-40/2266/1174 надало ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» дані про банківські реквізити депонента RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG та інші необхідні документи для виплати дивідендів.

Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, затвердженого загальними зборами акціонерів відповідача, відповідно до якого у відповідності до статуту здійснюється виплата дивідендів, матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося вище, виплату дивідендів за 2006, 2007 рік, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010 року, здійснює бухгалтерія відповідача із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз". Документів, із яких би суд міг би дійти висновку на яких саме умовах третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучалась до виплати акціонерам відповідача дивідендів матеріали справи не містять.

Відповідно до матеріалів справи позивач неодноразово (протягом 2010 - 2013 років) порушував питання про виплату йому дивідендів за 2006, 2007 роки перед реєстратором відповідача та самим відповідачем.

Зокрема, із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з листами, копії яких містяться в матеріалах справи про виплату дивідендів, на які отримував відповідь від третьої особи, зокрема, що остання зможе виплатити йому від імені та за рахунок емітента ВАТ "Укрнафта" на надані позивачем реквізити, після надання затверджених емітентом ВАТ "Укрнафта" дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на рахунок третьої особи, також позивача повідомлялось, що якщо третя особа буде здійснювати виплату належних позивачу дивідендів за 2006, 2007 роки, то нею буде враховано надані позивачем документи.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з листами про виплату дивідендів, відповідно до яких позивач повідомив відповідачу реквізити, на які необхідно перерахувати належні позивачу дивіденди, в тому числі за 2006, 2007 роки та надав документи, що підтверджують право позивача на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.12.2013 року підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Згідно ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Відповідно до п. 2.2. Розділу Правила виплати дивідендів "Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах", затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 р. виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Відповідно до п. 2.9. Положення виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Відповідно до п. 8.5. Статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується Загальними зборами акціонерів.

Таким чином, діюче законодавство та Статут відповідача регламентують виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних в цьому реєстрі, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів.

Проте, рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010 року затверджено порядок виплати акціонерам дивідендів за підсумками 2006, 2007 років, відповідно до якого виплату дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам на банківський рахунок. Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.

Виплата акціонерам дивідендів відповідно до прийнятого рішення загальних зборів є обов'язком виконавчого органу товариства перед його акціонерами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів за 2006, 2007 роки виникають під час реалізації учасниками господарського товариства (акціонерами) встановленого законом права на отримання частини прибутку (дивідендів) господарського товариства.

Отже, позивач з метою реалізації свого права на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки повинен був звернутися до відповідача з вимогою про виплату дивідендів та надати належне підтвердження своїх прав на отримання дивідендів.

Відповідно акціонери, які обліковувались в реєстрі акціонерів відповідача станом на 01.08.2010 року та 29.01.2010 як власники певної кількості акцій товариства, з метою реалізації свого права на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки, повинні були звернутися до відповідача з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів з повідомленням своїх банківських реквізитів та підтвердженням права на їх отримання протягом строку встановленого загальними зборами.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про виплату дивідендів, з доданням підтверджуючих його право на виплату дивідендів за 2006, 2007 рік документів, в тому числі, у строки встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року для виплати дивідендів та після спливу таких строків.

Відповідач зобов'язаний був виплати позивачу дивіденди за 2006, 2007 роки протягом строків встановлених рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено, що на дати початку виплати дивідендів за 2006, 2007 роки відповідно до рішення загальних зборів відповідача від 26.01.2010 року позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про виплату дивідендів з доданням документів, що підтверджують право позивача на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки, суд дійшов висновку, що відповідач не мав причин не перерахувати нараховані позивачу дивіденди у строк встановлений загальними зборами акціонерів від 26.01.2010 р.

Як встановлено судом, станом на початок строку виплати дивідендів за 2006 рік позивач володів 57 080 штуками простих іменних акцій відповідача, і відповідно має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року дивідендів за 2006 рік в сумі 2 538 918, 40 грн. (57 080 * 44, 48 = 2 538 918, 40).

Як встановлено судом, станом на початок строку виплати дивідендів за 2007 рік позивач володів 57 980 штуками простих іменних акцій відповідача, і відповідно має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року дивідендів за 2006 рік в сумі 1 323 103, 60 грн. (57 980 * 22, 82 = 1 323 103, 60).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що належні позивачу дивіденди за 2006, 2007 роки в розмірі 3 862 022, 00 грн. (2 538 918, 40 + 1 323 103, 60) виплачені позивачу не були, чим були порушені права позивача, як акціонера відповідача, на виплату йому дивідендів.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача дивідендів за 2006, 2007 роки за рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010 року в сумі 3 862 022, 00 грн. обґрунтовані, належним чином доведені, і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Судом відхиляються доводи відповідача, щодо утримання з суми дивідендів за 2006, 2007 роки належних позивачу податку на доходи в розмірі 15 % (10 %) від суми доходу.

Оподаткування доходів резидентів Республіки Австрія регулюється положеннями Конвенції від року між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі також Конвенція), яка була ратифікована Україною 17.03.1999 року. Згідно з положеннями ст. 10 вказаної Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

В матеріалах справи наявний Сертифікат резидентності відповідно до положень Угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між Австрією та Україною від 08.05.2013 року, яким засвідчується, що позивач є резидентом Австрії, апостильований відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961 року.

Разом з тим, суд зазначає, що у випадку примусового стягнення суми боргу за рішенням суду, відповідач не є податковим агентом щодо сплати відповідачем його податкових зобов`язань перед бюджетом України. Питання примусового виконання рішення суду регулюється відповідними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та спеціальними нормами (зокрема, як зазначає відповідач, Наказом Міністерства доходів і зборів України № 609 від 22.10.13 року). При цьому, суд зазначає, що питання оподаткування взагалі не відносяться до компетенції Господарського суду міста Києва, оскільки стосуються публічно-правових відносин та не можуть бути вирішені в рамках розгляду приватноправового спору.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 276 161, 03 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу по виплаті дивідендів за 2006, 2007 роки за період з 01.08.2011 року по 17.12.2013 року, підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за прострочення виконання зобов'язання по виплаті дивідендів, застосовується ст. 625 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена також у постановах Вищого господарського суду України від 28.09.2010 року № 6/591 та від 15.07.2010 року № 38/332.

На підставі викладеного вище, суд відхиляє доводи відповідача, що оскільки ст. 625 ЦК України не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, положення цієї норми не поширюється на корпоративні відносини. Як зазначалося вище, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням 3 % річних є способом захисту майнового права кредитора, в тому числі права на отримання дивідендів.

Як встановлено судом, рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року строк виплати дивідендів за 2006 рік встановлений з 01.08.2010 року по 01.08.2011 року, строк виплати дивідендів за 2007 рік встановлений з 29.01.2010 року по 01.08.2011 року, відповідно відповідач зобов'язаний був виконати зобов'язання по виплаті дивідендів до 01.08.2011 року, проте не виконав його.

Отже, прострочення відповідачем зобов'язання по виплат і дивідендів позивачу за 2006, 2007 роки допущено з 02.08.2011 року, і відповідно саме з цієї дати починається період нарахування відповідачу 3 % річних нарахованих на суму боргу. Позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних на суму боргу, оскільки за його розрахунком початок нарахування 3 % річних - 01.08.2011 року.

Тому, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають частковому задоволенню, за період з 02.08.2011 року по 17.12.2013 року із розрахунку суду, що складає 275 843, 60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (1030, Ам Штадтпарк 9, м. Відень, Австрія; реєстраційний номер FN 58882t) 3 862 022 (три мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі двадцять дві) грн. дивідендів за 2006, 2007 роки, 275 843 (двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 60 коп. 3 % річних нарахованих на суму боргу та 68 814 (шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 72 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко