Рішення № 36333792, 12.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2013 Справа № 905/8068/13 Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Татьков В.А. довіреність від 12.11.2013р.

від відповідача: Руденко О.І. довіреність від 09.01.2013р.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м. Донецьк

до відповідача: Макіївської міської ради, м. Макіївка

про визнання права власності

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради, м. Макіївка про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та акціонерним товариством відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат» був укладений договір купівлі-продажу від 01.03.2002р. будівлі гаражу, площею 323,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Макіївка, с. Об'єднане, територія акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат». Зазначений договір не був нотаріально посвідчений, оскільки, нормами діючого на момент укладання догвору законодавства, не передбачалось обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу укладених між юридичними особами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на те, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що Макіївська міська рада не є власником спірного майна, оскільки воно (майно) у комунальну власність не передавалось, тому міська рада є неналежним відповідачем.

Також відповідач вказував, що оскільки договір купівлі-продажу спірного майна, був укладений з акціонерним товариством відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат», який був його власником, тому останній повинен бути відповідачем в даній справі. А тому, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню, в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01.03.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» та Акціонерним товариством відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат» був укладений договір купівлі-продажу №28 будівлі гаражу, площею 323,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Макіївка, с. Об'єднане, територія акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат».

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю окремо розташовану будівлю гаражу площею 323,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Макіївка, с. Об'єднане, територія акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський м'ясокомбінат».

Продаж вчинено за три тисячі сто сімдесят шість гривень, які покупець повинен сплатити продавцю до 15.03.2002р. (п.п.1,1, 2.1, 3.1).

Пунктом 4.1 а договору передбачено, що зазначена будівля гаражу повинна бути передана продавцем покупцю за актом прийому-передачі у триденний термін після підписання цього договору.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов вказаного договору, сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі від 12.03.2002р.

В подальшому, між Макіївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (орендар), був укладений договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,1973га, розташовану у с.Об'єднаний у Советському районі м. Макіївки. Орендована земельна ділянка передається в оренду строком з 13.05.2003р. до 11.04.2006р. для функціонування підприємства по переробці відходів та лому чорних металів, у тому числі: площею 0,1518га - для функціонування ділянки по переробці відходів та лому чорних металів; площею 0,0455га - для функціонування відкритого складу (п. 1.2 договору).

13.11.2006р. сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Після закінчення дії вищевказаного договору, 24.10.2006р. між Макіївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (орендар), був укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,1973га - землі промисловості, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, у тому числі: земельну ділянку, площею 0,1518га, для функціонування ділянки по переробці відходів та лому чорних металів; земельну ділянку, площею 0,0455га, для функціонування відкритого складу, які знаходяться на території Макіївської міської ради, в селищі Об'єднаний (на території колишнього м'ясокомбінату) у Советському районі м. Макіївки.

Згідно з п.п.3,8 договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2002р.: гараж. Договір укладено на 15 років (до двадцять другого вересня дві тисячі двадцять першого року.

Земельні ділянки передаються в оренду - 0,1518га для функціонування ділянки по переробці відходів та лому чорних металів і 0,0455га - для функціонування відкритого складу (п. 16 договору оренди).

Відповідно до листа головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради, №1287/13-47 від 13.09.2013р., будівлі гаражу було присвоєно поштову адресу: Донецька область, м. Макіївка, Совєтський район, вул. Щербакова, бокс №8-10.

В подальшому, вказане нерухоме майно було проінвентаризоване та за даними Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство «Модулор», складається з будівлі боксу літ. А-1, загальною площею 323,2кв.м

Позивачем до матеріалів справи наданий звіт, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінка Нерухомість Фінанси» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №13688/12 від 03.07.2012р.), про оцінку будівлі гаражу, загальною площею 323,2кв.м, яка розташована за адресою: м. Макіївка, Совєтський район, вул. Щербакова, бокс 8-10, станом на 04.10.2013р. Відповідно до зазначеного звіту, ринкова вартість зазначеної будівлі складає 156756,96грн. без урахування ПДВ.

Також, позивач зауважував до суду про те, що він відкрито володіє та утримує за власний рахунок спірне майно. На підтвердження своєї правової позиції позивачем, до матеріалів справи надані копії: договору №7323 від 02.01.2002р. на користування електричною енергією, технічного паспорту на спірне майно, договору на постачання електричної енергії №7323 від 04.06.2010р.

Твердження позивача щодо відкритого, безперервного володіння вищезазначеним нерухомим майном, протягом більш ніж десяти років, а також наявність договору купівлі-продажу №28 від 01.03.2002р., обумовили звернення останнього до суду, з даним позовом.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст.16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач наполягає на визнанні за ним права власності на будівлю гаражу, загальною площею 323,2кв.м, яка розташована за адресою: м. Макіївка, Совєтський район, вул. Щербакова, бокс 8-10.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був підписаний договір купівлі продажу №28 від 01.03.2002р.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р., який набрав чинності 01.01.2004р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи норми Перехідних положень Цивільного кодексу України, при наданні оцінки договору купівлі-продажу від 29.05.2002р. слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. в редакції, що діяла на момент складання сторонами договору (далі - ЦК УРСР).

Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 42 Цивільного кодексу УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (ст.44 Цивільного кодексу УРСР).

Статтею ст. 153 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній, у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст.47 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна від 29.05.2002р.), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір купівлі - продажу №28 від 01.03.2002р., на час його укладення не потребував нотаріального посвідчення. Також, вказаний договір, до теперішнього часу не розірваний та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що ст. 128 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріалами справи, а саме, актом приймання-передачі від 12.03.2002р., підтверджується факт отримання спірного нерухомого майна позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач набув право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі - продажу №28 від 01.03.2002р., та, як слід, така правова підстава набуття права власності є цілком правомірною.

Разом з цим, суд оцінює критично вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Водночас, суд вважає недоречними посилання позивача щодо застосування в спірних правовідносинах приписів ст. 344 Цивільного кодексу України, оскільки, вимоги цієї норми закону поширюються на правовідносини, коли особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, з огляду на таке.

Як вже зазначалось вище, позивач набув право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від №28 від 01.03.2002р., а тому, вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю, є процесуально неспроможною.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих доказів та пояснень представників сторін, розпорядником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості, за адресою: м. Макіївка, вул. Щербакова, бокс №8,10, є саме Макіївська міська рада. Таким чином, вищезазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, норми діючого законодавства, надані докази та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно є обґрунтованими, доведеними належним чином, та як слід, такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 15, 16, 328, 392, п.4 Перехідних положень ЦК України, ст.ст. 4, 41, 42, 44, 47, 128, 153 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м. Донецьк до Макіївської міської ради, м. Макіївка про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (83003, м. Донецьк, вул. Калузька, буд. 16а, код ЄДРПОУ 22015203) на будівлю гаражу, загальною площею 323,2кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, м. Макіївка, Совєтський район, вул. Щербакова, бокс №8-10.

Повний текст рішення підписаний 17.12.2013р.

Рішення набирає законної сили 30.12.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна