Рішення № 36333609, 04.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2013 Справа № 905/1327/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретері судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове

про: стягнення відсотків в сумі 83430,70 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське»,

м. Селидове

до відповідача (за зустрічним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Поставка 2005", м. Донецьк

про: визнання недійсним договору поставки №09271 від 27.09.2012р.

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бутова Л.В. - за довір. від 01.07.2012 р. №б/н

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове про стягнення відсотків в сумі 83430,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем (за первісним позовом) умов договору поставки нафтопродуктів від 27.09.2012 р. № 09271 в частині несвоєчасного виконання грошових зобов'язань. В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем (за первісним позовом) грошового зобов'язання позивачем (за первісним позовом) на підставі п. 6.5 договору нараховані відсотки в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення на суму 83 430,70 грн.

На підтвердження зазначених в позові обставин позивач надав суду договір поставки нафтопродуктів від 27.09.2012 р. № 09271 зі специфікацією № 1809271 від 27.09.2012 р., видаткову накладну від 27.09.2012 р. № 1809271, довіреність від 27.09.2012 р. № 080, претензію № 99-юр від 06.12.2012 р.

Нормативно обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 526, 536, 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175,198-199 Господарського кодексу України.

13.03.2013р. до канцелярії господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Поставка 2005", м. Донецьк про визнання недійсним договору поставки №09271 від 27.09.2012 р., яка була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 905/1327/13-г на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 18.03.2013 р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що при укладенні договору поставки нафтопродуктів від 27.09.2012 р. № 09271 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005» не надано статуту підприємства, який би підтверджував повноваження директора ТОВ «Ресурс-Поставка 2005» на підписання зазначеного договору, в зв'язку з чим позивач вважає, що договір був укладений під впливом обману.

Нормативно обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

В ході розгляду спору позивач за первісним позовом вимоги підтримав. Проти зустрічної позовної заяви заперечив, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити та визнати договір діючим. Клопотанням від 26.03.2013 р. № 27-юр просив позовну заяву ТОВ «Селидівське» залишити без розгляду.

Відповідач за первісним позовом проти вимог про стягнення відсотків в сумі 83430,70 грн. заперечив. Надав відзив на позовну заяву від 24.04.2013 р., в якому зазначив, що умовами договору, а саме п. п. 4.2 та 6.5 передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України Наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Надав клопотання відповідно до якого останній просить суд для захисту прав та законних інтересів ТОВ «Селидівське» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог ТОВ «Селидівське» і визнати п. 6.5 договору від 27.09.2012 р. № 09271 недійсним.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005», (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селидівське» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у встановлені цим договором та специфікацією до нього у власність покупця товар - нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та в строки, що встановлені цим договором та специфікацією до нього.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до 31.12.2012 р., а в частині грошових взаєморозрахунків - до повного розрахунку сторін, без врахування строку позовної давності.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно тверджень позивача за зустрічним позовом, договір є недійсним з огляду на той факт, що при укладенні договору поставки нафтопродуктів від 27.09.2012 р. № 09271 ТОВ «Ресурс-Поставка 2005» не надано статуту підприємства, який би підтверджував повноваження директора ТОВ «Ресурс-Поставка 2005» на підписання зазначеного договору. Таким чином позивач вважає, що договір був укладений під впливом обману, оскільки відповідачем за зустрічним позовом при укладені договору не підтвердив певним документами повноваження директора.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

При розгляді даної вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Твердження позивача у зустрічній позовній заяві про те, що спірний договір був укладений під впливом обману не підтверджені належними доказами та, відповідно, до уваги не приймаються.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази по справі, виходячи з вимог чинного законодавства, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору поставки від № 09271 від 27.09.2012 р.

З огляду на викладене, в зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське» слід відмовити.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005», (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селидівське» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 09271, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у встановлені цим договором та специфікацією до нього у власність покупця товар - нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та в строки, що встановлені цим договором та специфікацією до нього.

Порядок передачі товару сторони узгодили в розділі 2 Договору.

Так, зобов'язання продавця з передачі товару покупцю при доставці за рахунок постачальника вважаються виконаними в момент вручення товару покупцю (момент прийняття автотранспорту на складі покупця). Перехід права власності на товар підтверджується виписаною постачальником накладної на відпуск товару (п. 2.2 Договору).

Порядок розрахунків сторони визначили в розділі 3 Договору. Пунктом 3.1 грошові кошти за товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця на протягом 1 банківського дня з моменту отримання партії товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, виходячи з суми отриманої передоплати за кожний день прострочення.

У випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець додатково до суми боргу та пені сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення (п. 6.5 договору).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 83430,70 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 1809271 від 27.09.2012 р. та довіреністю від 27.09.2012 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав невчасно. Остаточно заборгованість за поставлений товар за накладною № 1809271 від 27.09.2012 р. була оплачена лише 11.12.2012 р., що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем за первісним позовом до матеріалів справи.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Звертаючись до господарського суду з відповідною позовною вимогою, позивач за первісним позовом здійснив нарахування 10 процентів за прострочення оплати за дизельне паливо у розмірі 83430,70 грн. Проте, суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд зазначає, що передбачені пунктом 6.5 договору проценти за прострочення оплати у розмірі 10% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 4.1 договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким просив суд для захисту прав та законних інтересів ТОВ «Селидівське» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог ТОВ «Селидівське» і визнати п. 6.5 договору від 27.09.2012 р. № 09271 недійсним.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Суд задовольняє клопотання в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України про визнання п. 6.5 договору від 27.09.2012 р. № 09271 недійсним, зважаючи на той факт, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогійна правова позиція викладена у постановах ВГСУ по справам №25/075-12 від 30.01.2013 р., № 07/238-10 від 14.02.2012 р.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 49, 60, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське» про стягнення процентів - відмовити.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Поставка 2005» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське» про визнання недійсним договору поставки № 09271 від 27.09.2012 р. -відмовити.

Визнати недійсним п. п. 6.5 договору від 27.09.2012 р. № 09271.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське» (85400, м. Селидове, вул. Радянська, 161, код ЄДРПОУ 33426248) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.12.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова