Ухвала суду № 36332301, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3453/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Колісниченко Олени Леонідівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно, та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до абз. 3 п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України (в редакції, діючій на момент застосування пільги) було передбачено що до 2020 року звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного вироблення електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Колісниченко Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 20 грудня 1996 року. Місцезнаходження ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3.

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" узято на облік в органах державної податкової служби 26 грудня 1996 року за № 36307 та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників згідно довідки про взяття на облік платника податків від 31 серпня 2012 року № 86/18-321.

До видів діяльності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29 серпня 2012 року серії АБ № 514959 відносяться: 35.11 Виробництво електроенергії, 60.10 Діяльність у сфері телевізійного мовлення, 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення, 35.12. Передача електроенергії, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на підставі направлень від 27 вересня 2012 року № 401, № 402, № 403, № 404, № 405, № 406, № 408, № 410, №411, № 412, № 413, № 414, № 415, № 416, № 417, № 418, № 419, № 420, № 421, від 04 жовтня 2012 року № 455, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 17 вересня 2012 року № 528, та направлення від 17 вересня 2012 року № 9553/10/41-156 проведено планову виїзну перевірку ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 12 грудня 2012 року № 1412/41-140/24584661, за змістом якого в ході перевірки податковим органом встановлено порушення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", зокрема, вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.2, 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8, пп.138.10.1, пп.138.1;0.2, пп.138.10.6 п.138.10 ст.138, пп.139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.2, ст. 144, п. 146.6, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, абз. 2 п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 1658107057,00 грн. та до завищення податку на прибуток підприємств на 79988430,00грн. за 1 квартал 2011 року.

На підставі висновків вказаного вище акта перевірки 27 грудня 2012 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001224110, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.2, 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.2, ст. 144, п. 146.6, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, абз. 2 п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1537705659,00 грн., в тому числі 1269078315, 00 грн. основний платіж, 268627344,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 134.1 ст. 34 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу встановлено, що до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче за звичайну ціну, а також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст. 151 Податкового кодексу України основна ставка податку становить 16 відсотків. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом (п. 152.3 ст. 152 Податкового кодексу України).

Пунктом 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України передбачено, що порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

З аналізу норм податкового законодавства випливає, що дохід відокремлених підрозділів визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового Кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту. Наказом ДПС України від 24 січня 2011 року № 36 "Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства" затверджено форму розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форму повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 152.5 ст. 152 Податкового кодексу України податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 153.3 статті 153, статті 156, статті 160 цього Кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати (п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України).

Згідно п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України звітними періодами для подачі податкової декларації є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, що встановлено підпунктом 49.18.2 пунктом 49.18. статті 49 Податкового Кодексу.

Відповідно до п. 152.11 ст. 153 Податкового кодексу України платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДП НАЕК "Енергоатом" за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року задекларовано звільнений від оподаткування прибуток підприємства відповідно до абз. 2. п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України на загальну суму 6781803164, 00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 1658107057, 00 грн.

Водночас, відповідно до абз. 2. п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування, зокрема, прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Пунктом 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно п. 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Положення щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманий ним від діяльності з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, було введено в дію із внесенням змін до Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями). Ці зміни було внесено Законом України від 21 травня 2009 року № 1391-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива" (пункт 6 частини1 Закону №1391-VI). Преамбулою Закону №1391-VI визначено, що його метою є стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на основі залучення біомаси, як відновлювальної сировини для виготовлення біологічних видів палива.

Із набранням чинності положень Податкового кодексу України норми Закону № 1391-VI ( пункт 6 частини1 Закону № 1391-VI) щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманий ними від одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, не втратили чинності.

Враховуючи вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДП НАЕК "Енергоатом" до введення Податкового кодексу України не користувався звільненням від оподаткування прибутку з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Згідно ст. 23 Закону № 2633-IV господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, крім суб'єктів господарської діяльності з теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 вказаного вище Закону до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Водночас, ст. 17 вказаного Закону передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що для отримання права на провадження діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії суб'єкт господарювання повинен отримати ліцензію, що видається НКРЕ.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, для підприємств, які звільняються від оподаткування прибутку згідно з абз. 2. п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ вказаного України, необхідною умовою її застосування є здійснення діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива на підставі отриманих дозвільних документів на таку діяльність.

Враховуючи вищезазначене позивачем у підтвердження права на використання пільги передбаченої абз. 2. п. 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України не надано ліцензії, яка б надавала право на вироблення теплової енергії.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання позивача на постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження тарифу ДП "НАЕК" "Енергоатом" на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях" від 30 грудня 2009 року № 1573, від 20 січня 2011 року № 33 та "Про встановлення тарифів ДП "НАЕК" "Енергоатом" на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, вироблених на атомних електростанціях" від 23 грудня 2011 року № 94, від 23 лютого 2012 року № 124, як на доказ того, що позивач є одночасно виробником електричної та теплової енергії, оскільки чинним законодавством України передбачено, що виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню, а отже, єдиним доказом, що посвідчує таке ліцензування є відповідна ліцензія на виробництво теплової енергії.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств так організацій України - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", такого виду діяльності за КВЕД, як виробництво теплової енергії не має.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток підприємств ДП НАЕК "Енергоатом" за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2011 року № 761/41-10/24584661 та на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0000894110, яким донараховано позивачу податку на прибуток підприємств на загальну суму 204994198, 00 грн.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення було порушення Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" розділу ХХ "Перехідні положення" ч. 2 п. 15 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Податкового Кодексу України, а саме не надання до декларації з податку на прибуток підтверджуючих документів щодо застосування пільги з податку на прибуток отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництво енергії з використанням біологічних видів палива.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва, за результатами судового розгляду постановою від 10 липня 2012 року позовні вимоги ДП НАЕК "Енергоатом" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по вказаній вище справі за результатами розгляду апеляційної скарги Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної податкової служби - скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ДП НАЕК "Енергоатом" відмовлено.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно вказаної постанови вбачається, що відповідно до листа ДП "НАЕК "Енергоатом" від 30.08.2011 року № 12148/15 виробниками одночасно електричної і теплової енергії та/або з використанням біологічних видів палива є лише чотири відокремлені підрозділи позивача, а саме ВП "Запорізька АЕС", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Хмельницька АЕС" та ВП "Южно-Українська АЕС".

Таким чином, пільгами у відповідності до вимог Податкового кодексу України та при наявності ліцензії на виробництво електричної, а також при наявності ліцензії на виробництво теплової енергії, можуть користуватися лише вищезазначені підрозділи ДП "НАЕК "Енергоатом", а не позивач як Державне підприємство вцілому.

Зміст статей 109-113 Податкового Кодексу України передбачає відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0001224110, яким позивачу, з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0000894110 та з урахуванням суми завищення податку на прибуток на суму 80123915,00 грн., визначено грошове зобов'язання на суму 1537705659,00 грн. (1269078315,00 грн. - основний платіж, 268627344,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) є таким, що винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також колегія суддів зауважує про критичне сприйняття тверджень позивача про невірне нарахування відповідачем спірних податкових зобов'язань та штрафних санкцій, оскільки такі твердження суперечать відомостям, що містяться в матеріалах справи та не доведені позивачем належними та відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень. Дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та правильність та обґрунтованість розрахунків податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що на виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим правомірно визначив за позивачем, як за платником податків, порушення вимог податкового законодавства України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Колісниченко Олени Леонідівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.