Ухвала суду № 36332100, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. справа № 804/12481/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Максимової А.І.

представників позивача: Бровко О.М., Головко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №804/12481/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 16.09.2013 року

№0002002201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 652 868,50грн., в тому числі за основним платежем 522 772,00грн. та штрафні фінансові санкції - 130 096,50грн.

№0002012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 636 135,50грн., в тому числі за основним платежем 622 975,00грн. та штрафні фінансові санкції - 13 160,50грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб про порушення позивачем вимог податкового законодавства та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №238/222/35682423 від 28.08.2013р. На думку заявника апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам, які свідчать про неможливість фактичного здійснення позивачем господарських операцій через відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Податковий орган зазначає, що позивачем порушено ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з покупцями.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі направлень, виданих ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно із пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI та відповідно до плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №238/222/35682423 від 28.08.2013р.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Східний ресурс»:

- п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.139.1.1 п. 139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 622975,0 грн., а саме: у періоді 3 кв. 2010 року на суму 3750,0 грн. у 4 кв. 2010р. на суму 3750,0 грн., 1 кв. 2011р. на суму 3750,0 грн., 2 кв. 2011р. на суму 7233,0 грн., 3 кв. 2011р. на суму 45401,0 грн., 4 кв.2011р. на суму 513957,0 грн., 1 кв. 2012р. на суму 875,0 грн., 2 кв. 2012р. на суму 1588,0 грн., 3 кв. 2012р. на суму 22592,0 грн., 4 кв. 2012р. на суму 20079,0 грн.;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 522772,0 грн., а саме травень 2011р. на суму ПДВ 1667,0 грн., червень 2011р. на суму ПДВ 723,0 грн., липень 2011р. на суму ПДВ 12058,0 грн., серпень 2011р. у сумі ПДВ 22085,0 грн., вересень 2011 року у сумі ПДВ 836,0 грн., жовтень 2011р. у сумі ПДВ 268146,0 грн., листопад 2011 року у сумі ПДВ 159784,0 грн., грудень 2011 року у сумі ПДВ 14489,0 грн., січень 2012р. на суму ПДВ 833,0 грн., травень 2012р. на суму ПДВ 1130,0 грн., червень 2012р. на суму ПДВ 382,0 грн., липень 2012р. на суму ПДВ 5760,0 грн., серпень 2012р. у сумі ПДВ 7309,0 грн., вересень 2012 року у сумі ПДВ 8447,0 грн., жовтень 2012р. у сумі ПДВ 6409,0 грн., листопад 2012 року у сумі ПДВ 7606,0 грн., грудень 2012 року у сумі ПДВ 5108,0 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002002201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 652 868,50 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 522 772,00 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції 130 096,50 грн.

№ 0002012201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 636 135,50 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 622 975,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 13 160,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ «Східний ресурс» по взаємовідносинам з контрагентами, а також визнання правочинів фіктивними є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам п.3 ч.3 ст.2 КАС України. В порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів

та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4, ПП «Дакар», ТОВ «Будгарантсервіс», ПП «ОЛ-ТРАНС», ТОВ «Укрмагістраль», ТОВ «Діапазон», ТОВ «Ріва-Норд», ТОВ «ФТ СЕРВИСИС», ТОВ «Донбас Трейдинг», ТОВ «Кабріолет», ТОВ «СА-ЖЕНЬ», ПП «КОМПАНІЯ «СХІДЕНЕРГО», ФОП ОСОБА_5, ПП «БІТМАШ»

1. Між ТОВ «Східний ресурс» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про надання транспортних послуг № 1/10 від 01.04.2010р. та договір № 2/11 від 01.04.2011р.

В матеріалах справи наявні акти про виконані роботи, в яких зазначено про виконання сторонами умов договору.

Посилання відповідача на те, що дані послуги були використані позивачем у діяльності, не пов'язані із господарською, є безпідставними, оскільки, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовані доводи позивача, що такі послуги використовувалися у господарській діяльності, та не були пов'язані із перевезенням саме бітуму дорожнього.

Таким чином, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «Східний ресурс» та ФОП ОСОБА_4, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оплату вартості послуг та використання послуг у власній господарській діяльності.

2. Між ТОВ «Східний ресурс» та ПП «Дакар» (код ЄДРПОУ 30242420) було укладено договір № 213 від 03.10.2011р., де ПП «Дакар», як Продавець приймає на себе обов'язки виконати поставки товару, а саме: бітум дорожній.

Розрахунки за поставлений товар проводились через розрахунковий рахунок, станом на 31.12.2011р. заборгованість за поставлений товар відсутня.

Відповідач на стор. 19 акту вказує на те, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Дакар», які відбувались на підставі договору № 213 від 03.10.2011p., де ПП «Дакар», як продавець, прийняв на себе обов'язки виконати поставки товару, а саме поставити бітум дорожній.

Контрагента ПП «Дакар», як зазначається в акті перевірки, було визнано банкрутом, діяльність підприємства припинено, ліквідовано, закрито. Отже, лише на підставі встановлення даної обставини щодо контрагента ПП «Дакар», податковий орган дійшов висновку, що відносини, які відбувались раніше між позивачем та відповідачем, є нікчемними, адже не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже

правочин є нікчемний по ланцюгу до «вигодонабувача».

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Дакар» припинило свою господарську діяльність у лютому 2013р., а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що дана обставина не може свідчити про нікчемність укладеного договору №213 від 03.10.2011р. на поставку бітуму.

3. Податковий орган зазначає, що ТОВ «Східний ресурс» мало взаємовідносини з ТОВ «Будгарантсервіс», угоди з яким визначено нікчемними.

При цьому, податковий орган посилається на висновки акту перевірки по ТОВ «Будгарантсервіс» та встановлення відсутності умов, які необхідні для ведення господарської діяльності, визнання правочинів, які були укладені цим підприємством з іншими контрагентами такими, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків на користь третіх осіб.

Відповідачем було встановлено, що у травні 2011р. та у червні 2011р., позивач придбав у свого контрагента, ТОВ "Будгарантсервіс" меблі.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено валові витрати на суму 11950, 0 грн., у 2 кв. 2011р., та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2390, 0 грн.; у травні 2011р. на суму 1667, 0 грн., у червні 2011р. у суму 723, 0 грн.

Такі висновки є необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Східний ресурс» замовило у ТОВ «Будгарантсервіс» меблі. Таким чином, позивач здійснив 10.05.2011р. передоплату на суму 10 000,0грн. на рахунок свого контрагента, а 30.06.2011р. на суму 4 340,00 грн. Загальна сума сплати за поставку меблів склала в сумі 14 340,0 грн., в т.ч. ПДВ 2 390,0 грн. Отже, меблі були оприбутковані на спеціальний рахунок, відповідно до якого нараховується сума по зносу. Таким чином, вся сума до витрат не відносилась, а тільки сума нарахованого зносу.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «Східний ресурс» та ТОВ «Будгарантсервіс», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами умов договору, оприбуткування товару замовником, оплату їх вартості та використання товару у власній господарській діяльності.

Більш того, суд першої інстанції вірно зауважив, що на стор. 31 акту п. 3.2.1 "податкові зобов'язання" відповідач вказує, що позивачем за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 7080663, 0 грн. Перевіркою повноти визначення зобов'язань за зазначений період не встановлено їх завищення або заниження.

Однак, на ст. 37 акту відповідач вказує вже на те, що ним було встановлено завищення суми податкового кредиту у травні 2011р. у сумі ПДВ - 1667, 0 грн. та у червні 2011р. ПДВ - 723, 0 грн.

Відповідач прийшов до висновку, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.04.2010р. по 31.12.2012р. встановлення його завищення у сумі 522 722,0грн., наведений у п.3.1.2 даного акту перевірки.

Таким чином, висновки відповідача є суперечливими, а висновок щодо завищення з боку позивача податкового кредиту на суму 522 772, 0 грн. є безпідставним.

4. між ТОВ "Східний ресурс" та ПП "ОЛ-ТРАНС", ТОВ "Укрмагістраль", ТОВ "Діапазон", ТОВ "Ріва-Норд", ТОВ "ФТ СЕРВИСИС", ТОВ "Донбас Трейдинг", ТОВ "Кабріолет", ТОВ "СА-ЖЕНЬ", ПП "КОМПАНІЯ "СХІДЕНЕРГО", ФОП ОСОБА_5, ПП "БІТМАШ" було укладено договори щодо перевезення вантажів та надання транспортних послуг автомобільним транспортом. Реальність здійснення господарських відносин підтверджується журналами операцій, платіжними документами, актами надання послуг, актами виконаних робіт, рахунками на оплату.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем з ФОП ОСОБА_4, ПП «Дакар», ТОВ «Будгарантсервіс», ПП «ОЛ-ТРАНС», ТОВ «Укрмагістраль», ТОВ «Діапазон», ТОВ «Ріва-Норд», ТОВ «ФТ СЕРВИСИС», ТОВ «Донбас Трейдинг», ТОВ «Кабріолет», ТОВ «СА-ЖЕНЬ», ПП «КОМПАНІЯ «СХІДЕНЕРГО», ФОП ОСОБА_5, ПП «БІТМАШ», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст вищевказаних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Позивачем факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №804/12481/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 05.12.2013 р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов