Ухвала суду № 36331177, 29.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.

справа № 2а-9242/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Мартон – Агро” на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-9242/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Мартон – Агро” до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Мартон – Агро” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №000072302/0 від 14 квітня 2010 року, № 000072302/1 від 18 червня 2010 року , № 000072302/2 від 17 червня 2010 року та № 000072302/3 від 27 жовтня 2010 року щодо нарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 595088, 00 грн., у тому числі 457906, 00 грн. основного платежу та 137182, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Торговий Дім „Мартон – Агро” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 01 квітня 2010 року № 7/23-36337947, відповідно до висновків якого позивачем порушено пункт 5.1, пункт 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок врахування в склад валових витрат витрати пов’язані з транспортуванням товару (вантажоперевезення), які не підтверджені відповідними документами про отримання таких послуг, а саме: на момент перевірки відсутні документи (товарно-транспортні накладні, талони замовника, подорожні листи, тощо) за 2009 рік, які б підтверджували отримання послуг з перевезення товару підприемствами ПП„Група-Сталь”, ПП „Регионмон”, ТОВ „Курсор-Ком”, в результіті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 457906, 00 грн., у тому числі, за півріччя 2009 року в сумі 120859, 00 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 355158, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 000072302/0 від 14 квітня 2010 року , яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 595088, 00 грн., в тому числі 457906, 00 грн. основного платежу та 137182, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року № 00072302/1, від 17 серпня 2010 року № 000072302/2 та від 27 жовтня 2010 року №000072302/3.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку ( наказ Мінфіну України від 24 травня 1995 року, зареєстровано в Мін’юсті України 05 червня 1995 року №168/704) (далі за текстом - Положення №168/704) первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, а саме: типова форма товарно - транспортної накладної, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року №488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” ( зі змінами і доповненнями). Згідно з пунктом 2 вказаного наказу вважати обов’язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Здійснення господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами на підставі яких ведеться бухгалтерський облік .

В свою чергу згідно з частиною 2 статті 3 Положення №168/704 на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види обліку. Відповідно первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Мін’юсті України 20 лютого 1998 року за №128/2568 , основними документами для перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-трагспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної окладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзаца 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 283/97-ВР зазначено, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом.3.1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку , визначених статтею 5 Закону № 283/97-ВР; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 та 9 Закону № 283/97-ВР.

У відповідності до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В той час як за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Отже, різниця між вказаними цивільно-правовими договорами полягає у наданні додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо, надання яких передбачає договір експедиційних послуг.

Таким чином твердження позивача, що надання ПП „Група-Сталь”, ПП „Регионмон”, ТОВ „Курсор-Ком” експедиційних послуг не повинно підтверджуватися жодними документами крім актів виконаних робіт, спростовується статтею 9 Закону України „Про транспортно-експедиційну діяльність” відповідно до якої, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу з пункту його відправлення до пункту його призначення, що не підтверджується наданими представником позивача суду актами виконаних робіт.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень № 000072302/0 від 14 квітня 2010 року, № 000072302/1 від 18 червня 2010 року , № 000072302/2 від 17 червня 2010 року та № 000072302/3 від 27 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Мартон – Агро” – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-9242/10/0870 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров