Рішення № 36331048, 17.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2013 року Справа №913/2610/13

Провадження №32пд/913/2610/13

за позовом: Прокурора м.Луганська в інтересах держави в особі 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 04052040, 2. Луганської міської ради, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 26070794

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 24049643

про внесення змін до договору оренди землі

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача 1: Кожихов А.Ю. - гол. спец.

від позивача 2: Кожихов А.Ю. - гол. спец.

від відповідача: не з'явився

прокурор: Голоденко К.О. - за посв.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі позивача 1, Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ, позивача 2, Луганської міської ради, м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси», м.Луганськ про внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2003р., державна реєстрація №4598 від 04.09.2003р., який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» відносно земельної ділянки загальною площею 0,1728 га, терміном на 49 років, за адресою: м.Луганськ, вул.Павловська (біля АТП 10955), під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів, а саме: викладення першого абзацу п.п.2.1 п.2 розділу 2 «Орендна плата» договору у новій редакції: « 2.1 Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3».

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на законодавчу зміну мінімального річного розміру орендної плати, внаслідок чого договір від 01.09.2003р. має бути приведено у відповідність до вимог діючого законодавства.

21.10.2013р. до господарського суду Луганської області надійшла заява без номеру від 21.10.2013р. Луганської міської ради та Виконавчого комітету Луганської міської ради про зміну предмету позову, відповідно до якої заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2003р., державна реєстрація №4598 від 04.09.2003р., який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» відносно земельної ділянки площею 0,1728 га, терміном на 49 років, за адресою: м.Луганськ, вул.Павловська (біля АТП 10955), під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів, а саме: викладення першого абзацу п.п.2.1 п.2 розділу 2 «Орендна плата» договору у новій редакції: « 2.1 Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 4,5».

Прокурор у судових засіданнях 21.10.2013р., 17.12.2013р. та у письмових поясненнях №2610вих-13 від 16.12.2013р. позовні вимоги з урахуванням заяви позивачів про зміну предмету позову підтримав.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, судом розглядається позов Прокурора м.Луганська з урахуванням заяви без номеру від 21.10.2013р. Луганської міської ради та Виконавчого комітету Луганської міської ради про зміну предмету позову.

Відповідач у відзиві №804 від 14.10.2013р. зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» погоджується із первісними позовними вимогами. Проте, у відзиві без номеру та без дати, який надійшов на адресу господарського суду 22.11.2013р., заперечив проти задоволення позовних вимог з урахуванням заяви без номеру від 21.10.2013р. позивачів.

В обґрунтування власних заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» зазначає про те, що умови договору діють навіть у разі зміни законодавства, а єдиною підставою перегляду розміру орендної плати може бути тільки обґрунтована вимога орендаря.

Крім того, за твердженням відповідача, положення законодавства, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи, що права та обов'язки за договором від 01.09.2003р. виникли до набрання чинності відповідними законодавчими нормами.

Відповідач в судове засідання 17.12.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 27.11.2013р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що ухвалою суду від 27.11.2013р. явка представників сторін в судове засідання 17.12.2013р. була визначена не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивачів та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 зазначеного Кодексу зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

В силу норм ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 01.09.2003р. між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» (орендар) було укладено договір оренди землі, про що 04.09.2003р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №4598.

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що орендодавець на підставі рішення №278/8 від 25.07.2003р. Виконавчого комітету Луганської міської ради за плату передає в оренду земельну ділянку площею 0,1728 га за адресою: м.Луганськ, вул.Павловська (біля АТП 10955), в межах, визначених проектом відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1 договору від 01.09.2003р. річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2,5.

Згідно із п.2.1.1 вказаної угоди на момент укладання договору річна орендна плата складає 6170,60 грн.

За змістом п.1.2 договору від 01.09.2003р. земельна ділянка надається орендарю терміном на 49 років під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про внесення змін до договору від 01.09.2003р. підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

За змістом ч.ч.1, 2 ст.651, ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В силу норм ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За приписами п.4.2 договору від 01.09.2003р. зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Тобто, нормами чинного законодавства, а також умовами укладеного сторонами правочину передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

При цьому, зміна положень договору від 01.09.2003р. можлива на умовах та з підстав, які передбачені договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За правилами ч.1 ст.632 вказаного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, яким встановлено, зокрема, мінімальний розмір орендної плати.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136, 14.1.147, ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п.288.5, 288.5.1 ст.288 вказаного нормативно-правового акту розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель міськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За змістом п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Як свідчать матеріали справи, 27.05.2011р. Луганською міською радою було прийнято рішення №9/12 «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м.Луганську», у відповідності до п.1 якого визначено, що при прийнятті Луганською міською радою рішень про передачу фізичним та юридичним особам в оренду земельних ділянок та при внесенні змін до вказаних рішень та до договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати, розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення. При цьому, розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку) передбачений Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Згідно із додатком до рішення №9/12 від 27.05.2011р. позивача, у разі використання земельної ділянки під паливнороздавальні, автозаправні станції, пункти, комплекси тощо, які здійснюють продаж нафтопродуктів або газу при визначенні розміру орендної плати застосовується договірний коефіцієнт 4,5.

За приписами ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У відповідності до п.2.19 постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що обставин скасування рішення №9/12 від 27.05.2011р. Луганської міської ради «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м.Луганську» учасниками судового спору не наведено, а судом не встановлено, суд приймає до уваги положення вказаного акту органу місцевого самоврядування щодо розмірів коефіцієнтів, які мають застосовуватись при визначенні орендної плати за землю.

Таким чином, з огляду на приписи п.п.14.1.136, 14.1.147, ст.14, п.274.1 ст.274, п.п.288.5.1, 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, а також положення рішення №9/12 від 27.05.2011р. Луганської міської ради «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м.Луганську», враховуючи, що земельна ділянка використовується відповідачем для розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів, річний розмір орендної плати за договором від 01.09.2003р. має встановлюватись у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 4,5.

На підставі вищенаведеного, позов прокурора (з урахуванням заяви б/н від 21.10.2013р.) про внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2003р. шляхом викладення першого абзацу п.п.2.1 п.2 розділу 2 «Орендна плата» договору у новій редакції: « 2.1 Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 4,5» підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню відповідача в доход Державного бюджету України.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору у цій справі суд виходить з того, що відповідач заперечує проти внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2003р. Тобто, у разі звернення позивачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» з пропозицією про внесення відповідних змін до спірного договору оренди в порядку норм ч.2 ст.188 Господарського кодексу України, такі зміни не були б внесені. Крім того, судом враховано, що відповідач не ініціював процес приведення договору від 01.09.2003р. у відповідність до норм діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Прокурора міста Луганська (з урахуванням заяви б/н від 21.10.2013р.) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ, Луганської міської ради, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси», м.Луганськ про внесення змін до договору оренди землі.

Внести зміни до договору оренди землі від 01.09.2003р., державна реєстрація №4598 від 04.09.2003р., який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» відносно земельної ділянки площею 0,1728 га, терміном на 49 років, за адресою: м.Луганськ, вул.Павловська (біля АТП 10955), під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів, а саме: викласти перший абзац п.п.2.1 п.2 розділу 2 «Орендна плата» договору у новій редакції: « 2.1 Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 4,5».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» (91021, м.Луганськ, Артемівський район, вул.Павловская, буд.2 В, код ЄДРПОУ 24049643) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця