Рішення № 36331036, 23.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 року Справа № 913/2880/13

Провадження №28/913/2880/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

про стягнення 28862 грн. 69 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.

у присутності представників сторін:

від позивача - Шапка М.В. - провідний юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №1272 від 12.12.2012; Хабібуліна О.В. - контролер відділу збуту, - довіреність №4 від 01.08.2013; Шилін І.Ю. - начальник відділу збуту, - довіреність №5 від 01.08.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28862,69 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання ним умов договору №1099/2 на послуги з водопостачання та водовідведення, укладеного між сторонами 01.08.2008, а саме: шляхом безоблікового споживання питної води.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за №913/2880/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.21 ГПК України) було доручено судді Семендяєвій І.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 07.11.2013 до 26.11.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів.

26.11.2013 відповідно до приписів ст.21 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду був здійснений повторний розподіл цієї справи, за результатами якої її для подальшого розгляду передано судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.11.2013 до 09.12.2013 та з 09.12.2013 до 23.12.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду в частині надання документів та доказів.

До початку судового засідання 23.12.2013 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;39;44-45;46-48;58-59; та ін.).

Оператор поштового зв'язку повернув до суду рекомендовані поштові відправлення, які містять ухвали суду від 23.10.2013 - про порушення провадження у справі та від 07.11.2013 - про відкладення розгляду справи, з доданням до них довідок "повернення за закінченням терміну зберігання", - чим підтверджується, що адресат (відповідач) обізнаний з приводу надходження згаданих поштових відправлень, але не бажає їх отримувати.

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав АДРЕСА_1 (а.с.3-5), що також підтверджується: витягом з ЄДР №174574712 від 30.10.2013 (а.с.29-30) та довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Луганській області від 30.10.2013 (а.с.32), - на яку судом були спрямовані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, а також про відкладення останнього.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.08.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №1099/2 на послуги з водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачеві питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови останнього (п.1.1).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відповідно до технічних умов постачальника споживач у точці підключення встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж постачальника споживачу забороняється.

Пунктом 3.11 договору споживачу заборонено приєднувати до своїх мереж інших споживачів, а також приєднувати власні нові вводи до мереж постачальника без його (постачальника) дозволу.

Згідно п.5.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку.

Як сказано у п.5.10 договору, при виявленні представником постачальника витоків води в мережах споживача внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній, постачальник виконує розрахунок витрат води відповідно до п.п.3.3 та 3.4 Правил користування. Наявність витоків оформлюється актом.

Сторони домовилися, що у всіх інших випадках порядок обліку здійснюється відповідно до положень Правил водокористування та Правил приймання (п.5.11).

Пунктом 7.4 договору встановлено перелік обов'язків споживача, у т.ч. - неухильно виконувати вимоги законів, Правил користування, Правил приймання, інструкцій та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний вид взаємовідносин сторін.

Договір вступає в силу з 01.08.08 року та діє до 31.12.08 року (п.10.1), з можливістю пролонгації строку його дії за умов, визначених п.10.4 договору.

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони узгодили усі інші істотні його умови.

Додатками до договору є Паспорт водного господарства споживача, узгоджений сторонами; додаток 2.1 (а.с.15-18;19-24).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, згідно яким термін його дії продовжили до 31.12.11 року (а.с.50-52), при цьому в силу п.10.4 договору термін його дії є пролонгованим до 31.12.2013.

Згідно вищеназваному Паспорту водопостачальник та споживач узгодили підключення до мереж водопостачальника власної мережі споживача у 2-х точках. На цих вводах встановлено водовимірювальні вузли - водолічильники. Межею балансового розмежування відповідальності сторони за договором визначили обріз будівлі №7 кв. Ерьоменка, приміщення №86 та 88 (а.с.19-24).

Вказаний Паспорт затверджено споживачем 01.08.08 року та узгоджено з водопостачальником (а.с.19-24).

Цей спір виник з наступних підстав.

Позивач відповідно п.7.1 договору має право у будь-який час, не погоджений заздалегідь зі споживачем, здійснювати контроль за водоспоживанням та водовідведенням споживача, у відповідності з повноваженнями, наданими чинним законодавством, і за результатами перевірок складати відповідні акти.

Скориставшись цим правом, він 05.12.2012 здійснив перевірку дотримання споживачем умов договору та виявив факт не узгодженого з постачальником підключення (врізки) у підвальному приміщенні сауни, перед водовимірювальним вузлом КВМ-10, №200918-07, метало-пластикової труби діаметром 20 міліметрів.

У зв'язку з цим комісією у складі: працівників постачальника - начальника відділу ТОВ "Луганськвода" ОСОБА_5, майстра ОСОБА_6, контролерів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також представника споживача - чоловіка ФОП ОСОБА_1 - громадянина ОСОБА_9 - був складений акт за №5/12, який з боку ТОВ "Луганськвода" підписали усі члени комісії, але гр-н ОСОБА_9 відмовився його підписувати (а.с.11).

Згідно названому акту комісія виявила безоблікове водокористування з боку відповідача шляхом самовільного приєднання (врізки) до трубопроводу діаметром 20 мм, вищезгаданої труби такого ж діаметру (а.с.28).

В ході розгляду цього спору суд отримав пояснення від двох членів комісії, які склали вищезгаданий акт, а саме: начальника відділу ОСОБА_5 та контролера ОСОБА_8, - які пояснили, що приводом для вчинення перевірки став факт того, що відповідач, експлуатуючи сауну, використовує неспіврозмірно малий об'єм води.

В ході перевірки, яка відбулася 05.12.2012, було виявлено вищезгадане замасковане самовільне підключення (врізку) споживача (відповідача) у мережу водопостачання шляхом установки перед водолічильником "трійника" та підключення до виходу останнього, в обхід водолічильника, метало-пластикової труби діаметром 20мм, що надало споживачу можливість безобліково споживати воду на цьому вводі.

На місці огляду представники позивача також зробили фотознімки (долучені до справи).

Гр-н ОСОБА_9 відмовився від підписання вищезгаданого акту, стверджуючи (зі слів працівників ТОВ "Луганськвода" ОСОБА_5 та ОСОБА_8), що насправді факт самовільного підключення (врізки) з боку споживача місця не мав.

У судовому засіданні встановлено, що акт №5/12 від 05.12.2012 на час вирішення цього спору є неоскарженим та не зміненим.

На його підставі водопостачальник, керуючись п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.08 року №190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.08 року за №936/15627 (далі - Правила №190) (Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 на день складення акту втратили чинність), - 05.12.2012 склав груп-рахунок АБ №1099/19, згідно якому відповідач у грудні 2012 року безобліково спожив 1601 м3 води питної на суму 29586,48 грн.

Відповідач від підписання цього груп-рахунку відмовився (а.с.12), та заходів до його оплати не вжив.

З метою спонукання його до сплати боргу позивач 12.12.2012 за вих. №384д спрямував на його адресу рекомендованим листом (а.с.20) письмову вимогу (з доданням до неї вищезгаданого груп-рахунку та акту) - про сплату у термін до 15.12.2012 коштів у сумі 29586,48 грн. (а.с.19).

Відповідач не спростував факт отримання цієї вимоги та частково - у сумі 831,02 грн. - сплатив борг, у зв'язку з чим його залишок склав 28755,46 грн. (29586,48 грн. - 831,02грн.).

На виконання умов укладеного сторонами договору ТОВ "Луганськовода" у травні 2013 року виставило відповідачеві груп-рахунки за поточне водовоспоживання, а саме: АБ №1099/19 від 23.05.2013 на суму 2236,08 грн. (а.с.12) та АБ №1099/13 від 21.05.2013 на суму 887,04 грн. (а.с.14), а разом на суму 3123,12 грн.(2236,08грн. + 887,04 грн.).

Позивач стверджує, що відповідач ці 2 груп-рахунки оплатив частково, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 107,23 грн., а загальна сума боргу (з урахуванням частково оплаченого груп-рахунку АБ №1099/19 від 05.12.2012) склала 28862,69 грн. (28755,46 грн. + 107,23 грн.), - яку він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон - ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).

Відповідно до п.3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.08 року №190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.08 року за №936/15627 (далі - Правила №190) розрахунки за спожиту питну воду на скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

З цією нормою кореспондується пункт 3.2 договору, укладеного між сторонами, згідно якому споживач зобов'язаний у точках підключення встановити за власний кошт прилад обліку використаної води, оскільки кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1 договору).

Правила №190 (п.3.2) водокористування вважають безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт самовільного підключення (врізки) споживача до водопостачальної мережі позивача, а також період часу, впродовж якого відповідач безобліково споживав воду.

Наданими до справи документальними доказами належним чином підтверджено, що врізка в мережу водопостачання мала місце на ділянці, відповідальність за яку згідно розподілу балансової належності мереж несе відповідач.

Пунктом 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, з якими кореспондується пункт 3.11 укладеного між сторонами договору, встановлено, що споживачу для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 №2328 (була чинною на час укладення договору).

В силу пункту 4.2 Правил №190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). У разі самовільного приєднання розрахунок здійснюється згідно з п. 3.3 цих Правил, - з яким кореспондується пункт 5.10 договору.

Розрахунок суми заподіяних збитків позивач визначив відповідно до приписів пунктів 3.3 та 4.2 Правил №190.

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем висунута вимога тільки про стягнення основного боргу, - що є його правом.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає приписам ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,623,626,627 Цивільного кодексу України; ст. 20 Господарського кодексу України; ст.ст.22,32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.43,47,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - про стягнення 28862 грн. 69 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - заборгованість за безобліково спожиту питну воду та послуги з водопостачання у сумі 28862 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 69 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 23.12.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 25 грудня 2013 року.

Суддя А.П.Середа