Ухвала суду № 36331011, 21.11.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

21.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2560/13р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 53 Доповідач у апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Зотова В.С.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю: - позивача ОСОБА_3 та представника відповідача Дерека А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Державного підприємства(далі ДП) «Севастопольський геодезичний центр» на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Севастопольський геодезичний центр» про стягнення заборгованості з заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

У травня 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ДП «Севастопольський геодезичний центр» та просив стягнути з нього невиплачену заробітну плату в сумі 1052,19 грн., вихідну допомогу в сумі 7887,88 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7801,20 грн., недоотримані відпускні в сумі 4077,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6067, 60 грн., а всього 26885,99 грн.

Вимоги позову мотивовані противоправними діями відповідача відносно ОСОБА_3, оскільки 9 квітня 2013 року наказом № 29 ОСОБА_3 звільнений з ДП «Севастопольський геодезичний центр» за власним бажанням у зв'язку із невиплатою заробітної плати. Відповідно до вказаного наказу відповідач повинен був провести повний розрахунок з позивачем, однак, у день звільнення йому була видана лише трудова книжка, та остаточний розрахунок не проведений.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 9 серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Севастопольський геодезичний центр» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 14108,42 грн., в іншій частині вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, якими обґрунтовується рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню за наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було допущено порушення вимог трудового законодавства та помилково розраховані остаточні виплати, що належать позивачу при звільненні, а тому є підстави для стягнення на його користь вищевказаних виплат.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

9 липня 2007 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу у ДП „Севгеоцентр" на посаду робочого в топографо-геодезичний відділ і працював на посадах техніка 1 категорії та інженера землеустроїтеля (а.с. а.с. 5-7).

9 квітня 2013 року його було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.7).

Розрахунок з позивачем на час звільнення проведено у сумі 3232,24 грн., що підтверджується, розгорнутою довідкою щодо нарахування, утримання та стану розрахунків з ОСОБА_3 (а.с.28). Видатковий касовий ордер від 12.04.2013 року свідчить, що вищезазначена сума була позивачем фактично отримана (а.с.25).

Разом з тим, за змістом ст. 38 КЗпП працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання договору і його правові наслідки залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має лише сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника, чи будь-які інші причини.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

Цю саму вимогу містить і ст. 2 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці" визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 цього ж кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно встановити: наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства та дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за усі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Розрахунок середнього заробітку провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року з відповідними змінами та доповненнями.

Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, в тому числі й ті, на які посилається апелянт, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Не зважаючи на доводи апеляційної скарги дійшла висновку, з розрахунком виплат у загальній сумі 14108,42грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням отриманих позивачем сум, колегія суддів погоджується, оскільки він сумнівів не викликає та підтверджується обставинами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для твердження про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду, - залишенню без змін.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Севастопольський геодезичний центр» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Лівінський

Судді: Н.Г.Алєєва

В.С.Зотов