Рішення № 36330819, 04.12.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

04.12.2013

Справа № 765/6254/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

04 грудня 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Семенуха Т.Б.

при секретарі Кокоревій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розділ будинку, виділення у власність, припинення права спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з вимогами до ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги просить суд провести реальний розділ будинку №2а по вул.Лазаревська в м.Севастополі, що перебуває у спільній частковій власності сторін на два окремих обєкту нерухомості. При цьому позивач просить виділити у власність сторін конкретні приміщення та припинити право спільної часткової власності на нього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, вказувала, що ухвалою Нахімовського райсуду м.Севастополя від 16.10.1992 року затверджена мирова угода між попередніми власниками будинку про його реальний розділ, однак сама позивач порушує вказану ухвалу та користується приміщеннями, яки належать відповідачці. Крім того, відповідач вказувала, що позивач буз її згоди проводить самовільну реконструкцію будинку, яку має намір узаконити шляхом звернення до суду із справжнім позовом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

У силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Судом встановлено, ОСОБА_1 належить на праві власності 3/8 часток будинку №2А по вул.Лазаревська в місті Севастополі з відповідною часткою надвірних будівель.

5/8 часток вказаного будинку з відповідною часткою надвірних будівель належить відповідачці на підставі свідоцтва про право власності від 21.07.1993 року, свідоцтва про право власності від 20.06.1996 року, договору купівлі-продажу від 24.06.1997 року.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження №1039 від 20.09.2013 року, запропонований один варіант розділу будинку №2А по вул.Лазаревська в місті Севастополі на два самостійних обєкта нерухомості.

Позивач просить провести поділ спільного будинку згідно з вищевказаним висновком. Відповідач заперечує проти вказаного висновку, вказує, що розділом будинку будуть порушені її права та права територіальної громади, оскільки позивач самовільно захопила частину земельної ділянки та використовує її без відповідної правової підстави.

При такому варіанті розподілу вбачається, що позивачу фактично буде виділена частка будинку, яка у своєму складі має самочинну двоповерхову прибудову літ.а2, тамбур літ.а3, а5, ганок літ.а2, прибудову літ.а4, навіс а5, навіс літ.Л.

Частинами 1, 2, 3 ст.376 того ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно до п.6 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є обєктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

Згідно п.2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток обєктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041 не підлягають поділу обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна. Питання щодо поділу обєктів нерухомого майна може розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Оскільки у житловому будинку літ.А проведена самовільна реконструкція, вказані реконструйовані частини будинку не є обєктом права власності та не можуть бути предметом поділу в судовому порядку, навить у складі іншого обєкту нерухомості.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач просить провести саме розділ спільного будинку, що регулюється положеннями ст.367 ЦК України.

У відповідності до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільної частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу вищевказаної правової норми, можливість розділу спільного майна між співвласниками у судовому порядку взагалі не передбачена, а тому розділ будинку між співвласниками можливій тільки у добровільному порядку.

При такому положенні суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, а тому у їх задоволенні повинно бути відмовлено.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі ст.355, 356, 358, 367 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розділ будинку, виділення у власність, припинення права спільної часткової власності припинення права спільної часткової власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя-підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського райсуду

м.Севастополя Т.Б.Семенуха