Ухвала суду № 36330738, 14.11.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

14.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2644/13р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М.І.

Категорія 57 Доповідач у апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.,

суддів - Зотова В.С., Козуб О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 вересня 2013 року по цивільній справі за заявою Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі про тимчасове обмеження виїзду ОСОБА_3 за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

у серпні 2013 року відділ Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі звернувся до суду із заявою про тимчасове обмеження у виїзді ОСОБА_3 за межі України.

Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 вересня 2013 року в задоволенні заяви відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі про роз'яснення рішення суду відмовлено.

В апеляційній скарзі відділ Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі ставить питання про скасування постановленої по справі ухвали, у зв'язку із тим, що вона винесена з порушення норм процесуального права та постановити по справі нову про задоволення подання у повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволення заяви Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України.

З таким висновком суду погоджується й колегія суддів за такого.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби. Статтею 6 (п.8) Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон за тих же підстав. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в України, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Обмеження свободи пересування визначені статтею 12 цього Закону, а саме: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний, або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності. Свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачів притулку та осіб які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом. Преамбулою Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено що він регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Статтею 6 цього закону зазначено, що тимчасовим обмеженням у праві виїзду громадян України за кордон є саме відмова у видачі паспорта, а не заборона свободи пересування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року задоволено позовом ОСОБА_4 та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму заборгованості за орендну плату у загальному розмірі 24362 грн. 95 коп. ( а. с. ).

На виконання вказаного рішення суду 16 квітня 2013 року був виданий виконавчий лист ( а. с. ).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку усім доказам, які надали сторони, в тому числі й тим, на які посилається апелянт, та прийшов до вірного висновку, що факт примусового виконання рішення суду не є обґрунтованою підставою для обмеження свободи пересування, які передбачені чинним законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції в м. Севастополі - відхилити.

Ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський

Судді: /підпис/ В.С. Зотов

/підпис/ О.В. Козуб

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя С.В. Лівінський