Ухвала суду № 36330686, 21.11.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

21.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2622/13р. Головуючий у першій

інстанції Гаврилова О.В.

Категорія 20 Доповідач у апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Зотова В.С.,

при секретарі - Мазневі Ю.М.,

за участю: - представника позивача ОСОБА_3, представника

відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, шляхом застосування наслідків реституції.

Вимоги позову мотивовані тим, що 25 листопада 2006 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений державним нотаріусом. Проте, відповідно до умов укладеного договору вартість квартири була визначена в 7132 грн., що в є в десятки разів нижчою ніж дійсна її ринкова вартість.

Позивач є особою похилого віку, страждає на хронічні захворювання та спірна квартира є його єдиним житлом, а тому він вважає, що спірний договір був укладений на вкрай невигідних для нього умовах.

Крім того, після оформлення договору купівлі-продажу, відповідач не виконав належним чином умови спірного договору купівлі-продажу та не передав позивачу грошові кошти за неї, тому позивач просить визнати спірний договір купівлі-продажу квартири недійсним та застосувати до нього наслідки реституції.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, якими обґрунтовується рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Просить ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню за наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того,що позивачем не було доведено наявність тяжких обставин та вкрай невигідних умов правочину при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.200, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Положеннями ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

За вимог ст. ст. 57, 212 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25. 11. 2006 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Третьої Севастопольської нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за №2-2701(а.с.5).

З копії заяви від тієї ж дати, поданої до Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_6 особисто просив завірити вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4, за 7 131,00 грн., які він отримав особисто і повністю. Матеріальних претензій до покупця не має. Також зазначив, що нотаріусом йому було роз`яснено різницю між договором купівлі-продажу, договором довічного утримання та заповітом. Наполягав на засвідченні нотаріусом від його імені зазначеного договору купівлі-продажу (а.с.74).

Таким чином, всупереч твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку усім доказам, які надали сторони, в тому числі й тим, на які посилається апелянт, правильно визначив правову природу спірних правовідносин та прийшов до вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Не зважаючи на доводи апелянта, ним, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не було доведено наявність тяжких обставин під впливом яких було вчинено спірний правочин і безперечних доказів, які б підтвердили той факт, що на час укладення договору, позивач страждав тяжкою хворобою до суду надано не було.

Щодо посилання апеляційної скарги, на наявність у позивача хронічних захворювань та потреби у лікуванні, то вони не підтверджують тяжких обставин, що сприяли укладенню договору у спірний проміжок часу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до висновків комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №88, проведеної на підставі ухвали Гагарінського районного суду м. Севастополя від 9.04.2009 року по цивільній справі №2-710/09 щодо неможливості позивачем розуміти та керувати своїми діями під час укладення спірного договору, оскільки вони зроблені без урахування необхідних медичних документів за спірний період часу на підставі слів самого позивача та, не зважаючи на доводи апелянта, правильно відхилив їх.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський

Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва

/підпис/ В.С. Зотов

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя С.В. Лівінський