Рішення № 36330526, 11.12.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

11.12.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 765/5966/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

(повний текст)

11 грудня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді:- ОСОБА_1,

при секретарі:- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Морський», про стягнення суми боргу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 за договором ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги, просить суд: визнати позивача новим кредитором за кредитним договором № 640606-КФ від 13.06.2006 року та кредитним договором № 650606-КФ від 13.06.2006 року; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 суму боргу за кредитним договором № 640606-КФ від 13.06.2006 року у розмірі 118.789,40 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 14% річних за період з 06.10.2011 року по 06.10.2013 року в сумі 35.589,30 грн., пеню в сумі 46.579,14 грн., а всього стягнути 200.957,84 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 суму боргу за кредитним договором № 650606-КФ від 13.06.2006 року у розмірі 51.302,29 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 14% річних за період з 06.10.2011 року по 06.10.2013 року в сумі 15.370,17 грн., пеню в сумі 20.116,41 грн., а всього стягнути 86.788,84 грн.; стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь позивача ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 70.000,00 грн., суму моральної шкоди у розмірі 100.000,00 грн., а також судові витрати по справі.

Вимоги позову мотивовані тим, що 13.06.2006 року з метою забезпечення кредитних зобовязань відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, між ВАТ «Акціонерний банк «Морський» та позивачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1. У звязку з невиконанням відповідачами умов кредитних договорів, 06.10.2011 року позивач була вимушена продати вищезазначену квартиру та передати кошти від її реалізації відповідачам для погашення наявної заборгованості, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами, укладеними 13.06.2006 року між ВАТ «Акціонерний банк «Морський» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Крім цього, 08.08.2012 року відповідачі додатково отримали від позивача грошові кошти в сумі 70.000,00 грн., після чого відповідачем ОСОБА_4 була написана розписка від 09.08.2012 року, в якій він зобовязався в строк до 09.08.2013 року придбати позивачу двокімнатну квартиру замість втраченої внаслідок непогашення відповідачами суми заборгованості перед ВАТ «Акціонерний банк «Морський», але свої зобовязання перед позивачем відповідач ОСОБА_4 у вказаний строк не виконав, внаслідок чого, на думку позивача, в неї виникло право вимоги до відповідачів про стягнення грошової суми у розмірі 70.000,00 грн.

Моральні страждання, спричинені позивачу, виразились у втраті ОСОБА_3 своєї квартири, вимушеності проживати у знайомих або знімати житло, що суттєво порушило нормальний життєвий уклад позивача.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, у першому засіданні заперечував проти того, що основне зобовязання відповідачів за кредитними договорами було погашене за рахунок предмета іпотеки, що належало позивачу, а надалі змінив свою позицію та вказував, що ОСОБА_3 не погасила за відповідачів зобовязання, а подарувала їм грошові кошти, яки були витрачені на погашення кредиту.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2006 року між ВАТ «Акціонерний банк «Морський» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 640606-КФ, за умовами якого відповідач ОСОБА_4 отримав грошові кошти на придбання нерухомості в сумі 20.000,00 дол. США на строк до 30.05.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14% річних.

Також 13.06.2006 року між ВАТ «Акціонерний банк «Морський» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 650606-КФ, за умовами якого відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в формі одночасного платежу в сумі 10.000,00 дол. США на строк до 30.05.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14% річних.

Для забезпечення виконання зобовязань відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказаними кредитним договорами, 13.06.2006 року між ВАТ «Акціонерний банк «Морський» та позивачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2.

У звязку з невиконанням відповідачами умов кредитних договорів, на підставі виконавчого напису № 1416, зробленого 29.08.2011 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, було відкрите виконавче провадження про звернення стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру.

З матеріалів справи також вбачається, що 06.10.2011 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Кримська страхова компанія» був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 404.000,00 грн. Зазначені кошти були переведені на рахунок позивача, відкритого у ПАТ «Банк «Морський» на підставі договору № 262060115513 від 04.10.2011 року, та згідно наданих до матеріалів справи довідок про рух грошових коштів на рахунку, були частково переведені на рахунок ПАТ «Банк «Морський» в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 640606-КФ та № 650606-КФ від 13.06.2006 року.

Так за кредитним договором №640606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_4І.) позивачем внесено 118789,4грн, а по кредитному договору №650606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_5Г.) позивачем внесено 51266,97грн.

Вказані суми підлягають відшкодуванню позивачу, як таки, що внесені позивачем за рахунок предмета іпотеки.

Пунктом 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновими поручителем).

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про іпотеку» також встановлено, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобовязанням.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

При такому положенні, виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України (ст.512,514) суд приходить до висновку, що до іпотекодавця, при виконання зобовязання за рахунок предмета іпотеки, переходять права кредитора, що визначені у договору кредиту, виконання якого і було забезпечено, без будь яких винятків, у тому числі право на отримання відсотків за користування грошовими коштами та пені за неналежне виконання зобовязання.

Вказане також підтверджується і домовленостями, що викладені у договорі іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручалася перед банком за виконання відповідачами основного зобовязання, зміст якого перелічений у договорі іпотеки, у тому числі повернення кредиту, процентів за користування грошовими коштами, та і разі порушення умов договору сплати неустойки.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт погашення позивачем ОСОБА_3 заборгованості відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перед ВАТ «Акціонерний банк «Морський», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Морський», за кредитними договорами № 640606-КФ та № 650606-КФ, укладеними 13.06.2006 року, за рахунок предмета іпотеки квартири АДРЕСА_3, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 набула права кредитора за зобовязаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заперечення представника відповідачів проти того, що основне зобовязання відповідачів за кредитними договорами не було погашене за рахунок предмета іпотеки, що належало позивачу, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, довідками про рух коштів на рахунку позивача ОСОБА_3, а також наданими ПАТ «Банк «Морський» у судове засідання копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України також встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Також, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виконали свої зобовязання за кредитними договорами перед позивачем, порушили вимоги кредитного договору, своєчасно не повернули кредит та не сплатили відсотки за користування грошовими коштами.

Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 06.10.2011 року (з моменту погашення кредиту) по 06.10.2013 року за кредитним договором №640606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_4І.), склала 33352,16грн.

Сума кредиту (грн)Період Кількість днів Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів118789.406.10.2011 - 06.10.201373214 %33352.16

Сума пені, згідно до п.3.3.5 Договору № 640606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_4І.) за період з 06.10.2011 року по 10.12.2013 року складає 38134,01грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення118789.406.10.2011 - 22.03.20121697.7500 %0.042 %*8525.17118789.423.03.2012 - 09.06.20134447.5000 %0.041 %*21615.78118789.410.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*2916.04118789.413.08.2013 - 10.12.20131206.5000 %0.036 %*5077.03

Таким чином з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню окрім суми погашеного боргу також відсотки за користування грошовими коштами та пеня, а всього 118789,4грн + 33352,16грн + 38134грн = 190275,57грн.

Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 06.10.2011 року (з моменту погашення кредиту) по 06.10.2013 року за кредитним договором №650606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_5Г.), склала 14404.19грн.

Сума кредиту (грн)Період Кількість днів Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів51302.9706.10.2011 - 06.10.201373214 %14404.19

Сума пені, згідно до п.3.3.5 Договору № 640606-КФ від 13.06.2006 року (з ОСОБА_5Г.) за період з 06.10.2011 року по 10.12.2013 року складає 16469,38грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення51302.9706.10.2011 - 22.03.20121697.7500 %0.042 %*3681.8751302.9723.03.2012 - 09.06.20134447.5000 %0.041 %*9335.4651302.9710.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*1259.3851302.9713.08.2013 - 10.12.20131206.5000 %0.036 %*2192.67

Таким чином з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню окрім суми погашеного боргу також відсотки за користування грошовими коштами та пеня, а всього 51302,97грн + 14404,19грн + 16469,38грн = 82176,54грн.

Відповідачі відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України не представили доказів повної та своєчасної сплати заборгованості за кредитними договорами перед банком та позивачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів суми боргу у розмірі 70.000,00 грн., переданої нею відповідачу ОСОБА_4 в рахунок придбання двокімнатної квартири, суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до положень ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Частиною 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до положень статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Враховуючи, що з наданої позивачем розписки відповідача ОСОБА_4 від 09.08.2012 року не вбачається, що позивачем на користь відповідача була передана конкретна грошова сума, не зазначений її розмір, а також умови повернення, суд вважає, що вимоги позивача в цієї частині задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів суми моральної шкоди, суд виходить з положень ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, згідно до яких моральна шкода підлягає стягненню у випадках, передбачених законом. Позивач при укладенні договору іпотеки повинна була аналізувати риски втрати свого майна, самостійно взяла на себе зобовязання відповідати за відповідачів, а тому суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_4 в сумі 1902,75грн та 114,7грн за клопотанням про забезпечення позову, а всього 2017,45грн. З відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню судовій збір в сумі 821,76грн.

На підставі ст.ст. 23, 512, 513, 526, 549, 611, 612, 615, 1046-1048, 1167 Цивільного кодексу України, ст.1,11 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 кредитором за кредитним договором №640606-КФ, укладеним 13.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Морський» та ОСОБА_4, та кредитним договором №650606-КФ, укладеним 13.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Морський» та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 190275,57грн, судовій збір в сумі 2017,45грн, а всього 192293,02грн (сто девяносто дві тисячі двісті девяносто три гривни 02 копійки).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 82176,54грн, судовій збір в сумі 821,76грн, а всього 82998,3 (вісімдесят дві тисячі девятсот девяносто вісім гривень 30 копійок).

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя Нахімовського районного

суду міста ОСОБА_8ОСОБА_1