Ухвала суду № 36329530, 04.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та немайнової шкоди.

Посилалася на те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1

Поверхом вище знаходяться квартири за номерами 5 та 5-б, які належать відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

29 квітня та 15 травня 2012 року з ванної ОСОБА_3 почала збігати вода та затоплювати її квартиру, про що був складений акт працівниками КЖРЕПу №5.

На протязі багатьох років ОСОБА_6 постійно заливає її квартиру, а саме 05.12.2011 року,09.04.2012 року, 17.04.2012 року, 25.05.2012 року, 01.12.2012 року, 02.12.2012 року, про що складені акти.

№22ц- 1645 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 29/30/34 Доповідач Перепелюк Л.М.

В результаті пошкоджень ОСОБА_5 завдана матеріальна та моральна шкода на суму 9530,00 грн.

17 грудня 2012 року позивачка звернулася до Західно-Українського-Експертного - Консультативного Центру для здійснення будівельно-технічного дослідження на предмет вартості відновлення ремонтно-будівельних елементів квартири, пошкоджених внаслідок затоплення мешканцями квартири АДРЕСА_2.

Висновком № 1635 будівельно-технічного дослідження від 18.12.2012 року було встановлено, що по кошторисному розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням вартості будівельних матеріалів та робіт складає 2880,00 грн за залиття мешканцями квартири №5 та 1435,00 грн за залиття мешканцями квартири № 5-Б.

Просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на її користь матеріальну та моральну шкоду на суму 9530,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1435,00 грн. та з ОСОБА_3 2880,00 грн. Моральну шкоду в сумі 5000 грн. порівну з відповідачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та немайнової шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 1435,00 грн. та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Вирішено питання про судовий збір.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і стягнення матеріальної шкоди в сумі 1435,00 грн. та моральної шкоди в сумі 1000 грн. з відповідача ОСОБА_6.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та на підставі поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що позичка ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1

Поверхом вище знаходяться квартири за номерами 5 та 5-б, які належать відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Згідно висновку № 13082 судової будівельної - технічної експертизи від 29.07.2013 року підтверджено наявність у квартирі АДРЕСА_1, що належить позивачці ОСОБА_1 ознаки залиття (затоплення), а саме: наявність місць замокання на поверхнях стін та стель приміщення коридору(поз.1-10), кухні (поз.1-7), кімнати (1-4) та комори (поз.1-5) у вигляді жовтих плям, ураження грибком, тріщин і відшарування оздоблюваного матеріалу.

Крім того, відповідно до зазначеного висновку встановлено, що приміщення коридору (поз.1-10), кухні (поз.1-7), комори (поз.1-5) квартири АДРЕСА_1 знаходиться під приміщеннями квартири АДРЕСА_2, а приміщення кімнати (поз.1-4) квартири АДРЕСА_1 знаходиться під приміщеннями квартири АДРЕСА_2.

На підставі огляду квартири АДРЕСА_2, що належать відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 експертом також встановлено, що у квартирі №5 місць протікання, капельної течі у місцях врізки кранів і запірної арматури, несправностей зміщуваців і запірної арматури - не виявлено.

Разом з тим, у квартирі АДРЕСА_2 що належить відповідачу ОСОБА_6 виявлено, що кран в приміщенні ванної кімнати (поз.5б-6) знаходиться в незадовільному стані в місці приєднання крану, нестравність змішувача; система каналізації знаходиться в незадовільному стані - водовідведення з умивальника в приміщенні кухні (поз.5б-5) здійснюється в тазик, сифон відсутній, виявлено сліди протікання в приміщенні вбиральні (поз.5б-7) при водовідведенні з унітазу; в приміщеннях квартири присутній запах сирості та цвілі; на підлогах приміщення кухні (поз.5б-5), ванної кімнати (поз.5б-6), вбиральні (поз.5б-7) місцями знаходиться вода.

Тому, висновок суду про наявність вини лише відповідача ОСОБА_6 у заподіянні позивачці ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди та наявність причинного зв'язку між поведінкою ОСОБА_6 та пошкодженнями у квартирі позивачки ОСОБА_1 є правильними і обґрунтовані висновком судової будівельної - технічної експертизи, згідно якої: найбільш імовірною причиною залиття приміщень коридору (поз. 1-10). кухні (поз. 1-7), та комори (поз. 1-5) квартири АДРЕСА_1 є халатне відношення до внутрішньо-квартирних мереж систем водопостачання та водовідведення та санітарно-технічного обладнання та їх неналежне технічне обслуговування мешканцями квартири АДРЕСА_2

Оскільки місць протікання, крапельної течі у місцях врізки кранів і запірної арматури, несправностей змішувачів і запірної арматури в квартирі АДРЕСА_3 при огляді не виявлено встановити фактичні причини зали п я приміщення кімнати (поз. 1-4) при обстеженні, експерту не надається можливим. Враховуючи тривале утримання вологого стану оздоблювального шару та пошкодження електропроводу прокладеного під оздоблювальним шаром імовірними причинами залиття є: незадовільний стан водопровідних та каналізаційних мереж, запірної арматури та санітарно-технічних пристроїв, спричинене халатним відношенням власників до внутрішньо - квартирних мереж та їх неналежне технічне обслуговування мешканцями квартири АДРЕСА_2

Ймовірне насичення вологою (безперервно діюче) гідроємних конструкцій міжповерхового перекриття та стін, що поширюються на площі суміжні з затопленими. Як приклад: сліди вологості, грибка та цвілі на підлозі та стінах спільного коридору квартир АДРЕСА_2 суміжних з постійно зволоженою від протікань з приміщення ванни квартири № 56).

Таким чином, зазначеним висновком відповідачка ОСОБА_3 довела відсутність її вини у заподіянні позивачці ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у заподіянні їй матеріальної та моральної шкоди позивачка ОСОБА_1 суду не надала.

Відповідно до ч. І ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Ч.1, п.1 ч.2, абз.1 ч.3 ст. 22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : Втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як передбачає ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, глибину душевних страждань, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди не перевищує 1000 грн.

Частина 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, суд І інстанції на підставі досліджених ним належних та допустимих доказів правильно встановив факт та розмір заподіяної ОСОБА_1 шкоди, наявність вини ОСОБА_6 у їх заподіянні.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного та процесуального законодавства апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, позивачка ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: