Рішення № 36329280, 24.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Височанської Н.К.

при секретарі: Лисак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2013р.,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору від 12 червня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6360,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 червня 2009 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Однак відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в наслідок чого станом на 31 травня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 81224, 60 грн.

___________

22ц-1616/ 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Єфтеньєв О.Г.

Категорія 19/27 Доповідач - суддя Владичан А.І.

ПАТ КБ „ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2013року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «Приватбанк» подала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, посилається на те, що звертався до суду за захистом своїх прав у 2008 році, що підтверджується копією судового наказу Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2008 року за № 2-н-157/2008, який набрав законної сили 12 вересня 2008 року, тобто строк позовної був перерваний. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Вказує, що строк позовної давності слід відраховувати з вересня 2008 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом за межами позовної давності, перебіг якої почався з дати закінчення кредитного договору.

Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом 12.06.2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVXRRX38101326, згідно якого останній надано кредит у розмірі 6360,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення по 11.06.2009 року.

У заяві від 12.06.2007 року на отримання кредиту вказано, що боржник ОСОБА_1 ознайомлена та згідна із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані у письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідачка зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, жодних платежів по кредитному договору не здійснювала, отриманий кредит не повернуто.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам( «Розстрочка «Стандарт»), тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 у період 2010- 2011 роках здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3713,74 гривні, а саме: 31.03.2010 року у розмірі 111,42 грн., 07.04.2010 року у розмірі 915,58 грн., 31.05.2010 року у розмірі 1091,38 грн., 04.06.2010 року у розмірі 0,60 грн., 08.06.2010 року у розмірі 1101,28 грн., 08.07.2010 року у розмірі 491,74 грн., 09.11.2011 року у розмірі 1,74 грн., тобто останній платіж на погашення заборгованості ОСОБА_1 було проведено 09.11.2011 року, таким чином з 09 листопада 2011 року перебіг позовної давності починається заново.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261, ст. 264 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 09 листопада 2011 року та спливає 09 листопада 2016 року, позов було пред'явлено до суду 08 липня 2013 року. Отже, банк звернувся в суд з позовом до відповідачки в межах строку позовної давності.

Посилання суду першої інстанції на положення ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку є необґрунтованим, оскільки п.7 ч.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтованого прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову частково.

Разом з тим, як убачається з матеріалів цивільної справи №2н-157/2008р., Хотинським районним судом Чернівецької області 05 червня 2008 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 10095 грн. 18 коп. станом на 30.04.2008 року, за кредитним договором від 12.06.2007 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно розрахунку заборгованості станом на день пред'явлення позову до суду першої інстанції, а саме 08 липня 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 за період з 01.05.2008 року по 05 липня 2013 року становить 69785,80 гривень, з яких 17952,74 грн., заборгованість по відсотках, 48033,74 заборгованість по пені, згідно довідки №16,0,0,1/280 від 23.12.2013 року за період з 25.06.2010 року по 25.06.2013 року (відповідно до пункту 5.4. Умов та правил надання банківських послуг), а також 500 грн. фіксованої частини штрафу, та 3299,32 грн., відсоткової частини штрафу. Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачки.

Правильність такого розрахунку заборгованості, відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №CVXRRX38101326 від 12.06.2007 року із ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 697 гривень 86 копійок судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості) - заборгованість за кредитним договором №CVXRRX38101326 від 12.06.2007 року у розмірі 69785,80 грн. та судові витрати у розмірі 697 грн. 86 коп. - (рахунок № 64993919400001), МФО№ 305299.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :