Рішення № 36328958, 17.12.2013, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2306/2690/12

номер провадження 2/695/59/13

17.12.2013 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Матвієнко М.В.,

при секретарі Біленко Н.Г.,

з участю прокурораКравченко С.В., Дернового В.В.,

представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша справу за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави, -

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням ОСОБА_6 РДА від 24.10.2008 року за № 547 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7, площею 1,21га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та на його імя видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,7758 га серії ЯЗ № 199518 зареєстрований Державним земельним кадастром 18.11.2008р.

Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області загальною площею 11,6209 га пройшов державну експертизу землевпорядної документації, що стверджується висновком № 604 від 24.10.2008р., який затверджений начальником головного управління Держкомзему в Черкаській області 24.10.2008р.

Відповідно до вищевказаного розпорядження ОСОБА_6 РДА земельна ділянка ОСОБА_7 площею 1,21га увійшла в склад до земельної ділянки, загальною площею 11,6209 га, щодо якої був розроблений та затверджений проект із землеустрою, який пройшов державну землевпорядну експертизу № 604 від 24.10.2008р.

У 2012 році Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави.

В ході розгляду справи було встановлено, що відбувся поділ земельної ділянки та відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2010р. реєстр № 4875 ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 частину земельної ділянки площею 0,5178 га, крім того, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2010р. реєстр № 4871 ОСОБА_7 продав частину належної йому земельної ділянки площею 0,1290 га ОСОБА_14 Вищевказані договори купівлі-продажу земельних ділянок посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6 районного нотаріального округу ОСОБА_15 На підставі зазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок видано:

- Державний акт на право власності на імя ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,1290 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради, за межами населеного пункту серія ЯЛ № 207479, що зареєстрований у міськрайонному Управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та ОСОБА_6 районі 09.07.2010р.;

- Державний акт на право власності на імя ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 0,5178 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради, за межами населеного пункту серія ЯЛ № 632746, що зареєстрований у міськрайонному Управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та ОСОБА_6 районі 17.12.2010р.;

- Державний акт на право власності на імя ОСОБА_14 на земельну ділянку, площею 0,1290 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради, за межами населеного пункту серія ЯЛ № 632745, що зареєстрований у міськрайонному Управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та ОСОБА_6 районі 17.12.2010р.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 03.09.2013р. в якості відповідачів по справі притягнуто ОСОБА_8 та ОСОБА_14.

В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_14 помер 26 лютого2011 року та спадщину після його смерті прийняли в установленому законом порядку ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, крім того, 26.12.2012р. на їх імя видано державний акт на право власності серії ЯМ № 296515 на земельну ділянку площею 0,129 га в адмінмежах Дмитрівської сільської ради.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 28.10.2012р. було замінено первісного відповідача ОСОБА_14 на відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

В обґрунтуванням позовних вимог прокурор посилається на матеріали перевірки Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури, згідно яких було встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_7 та на даний час земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 0,7858 га знаходяться в межах 100-метрової зони від берегової лінії з відміткою 81 м в Балтійській системі висот, тобто в межах прибережної захисної смуги, що встановлюється по берегах великих річок, що стверджується актом від 04.05.2012р., а також актом від 27.03.2012р., згідно якого водний обєкт, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 є затокою річки Дніпро Кременчуцького водосховища, прибережна захисна смуга якого становить 100м та даний водний обєкт не відноситься до штучно створених, в тому числі до осушувальних каналів. Зазначена перевірка проведена державною екологічною інспекцією в Черкаській області. Відповідно до акту від 04.05.2012р. в межах 100-метрової зони знаходиться земельна ділянка ОСОБА_7 площею 0,7758га, а площа земельної ділянки, що не ввійшла до визначеної зони становить 0,4342га. Даний факт також стверджується схемою розміщення земельних ділянок, належних ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, згідно локальної автоматизованої системи ДЗК. Вважає, що розпорядження ОСОБА_6 РДА за № 547 від 24.10.2008р. щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,21га у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області, за межами населеного пункту є таким, що видано всупереч вимогам ст. 60, 61, 83, 84 ЗК України та ст. 88 ВК України, оскільки земельна ділянка площею 0,7758га розташована у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища та відноситься до земель водного фонду, передача якої у власність громадянам заборонена, а тому підлягає до скасування як незаконне, державні акти: серія ЯЛ № 207479 виданий ОСОБА_7 09.07.2010р., серія ЯЛ № 632746 виданий ОСОБА_8 17.12.2010р., серії ЯМ № 296515 виданий ОСОБА_12, від 26.12.2012р. до визнання недійсними, а земельні ділянки загальною площею 0,7758 га підлягають поверненню відповідачами до власності держави в особі ОСОБА_6 РДА.

В судовому засіданні прокурор Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури ОСОБА_16, який представляв інтереси Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури на підставі клопотання прокуратури відповідно до п.п. 6.7 та 11.2 Наказу Генерального Прокурора України № 173ш від 20.11.2012 року позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. У судовому засіданні прокурор в підтвердження позовних вимог надав суду ксерокопію листа управління охорони навколишнього середовища в Черкаській області за № 2254/07 від 19.04.2012р., який є в матеріалах кримінальної справи, що розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси відносно колишнього заступника начальника Управління водних ресурсів у Черкаській області, де зазначено, що висновок № 1019 від 11.08.2008р. щодо проекту із землеустрою на відведення земельної ділянки, площею 11,6209 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну, Черкаської області у власність громадян, управлінням не погоджувався та під зазначеним номером існує інший висновок.

Представник Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги прокурора також підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_6 РДА за дорученням ОСОБА_4 в судовому засіданні позов прокурора не визнав та пояснив, що розпорядження ОСОБА_6 РДА за № 547 від 24.10.2008р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,21га у власність ОСОБА_7 було прийнято відповідно до вимог чинного на 2008р. законодавства, а проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області загальною площею 11,6209 га був розроблений відповідно до вимог земельного законодавства (ст. 118 ЗК України) та погоджений із всіма відповідними службами з позитивними висновками: управління земельних ресурсів, архітектурою, санепідемстанцією, службою охорони культурної спадщини, управлінням екології, облводгоспом. Зазначений проект пройшов державну землевпорядну експертизу, що стверджується висновком № 604 від 24.10.2008р. Представник ОСОБА_6 РДА вважає, що підстави для визнання розпорядження ОСОБА_6 РДА за № 547 від 24.10.2008р. відсутні, у задоволенні позову прокурору просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_5 в судовому засіданні позов прокурора не визнав та пояснив, що земельна ділянка площею 0,5178га ОСОБА_8 була придбана у власність на законних підставах та що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2010р. він її придбав у ОСОБА_7 Вважає, що розпорядження ОСОБА_6 РДА за № 547 від 24.10.2008р. про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки є законним. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13,. в жодне із судових засідань не зявився, хоча були належним чином судом повідомлені про день та час розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов прокурора до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України (в редакції 1995р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва боки річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

-для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів;

-для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

-для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ст. 60 ЗК України (в редакції 1995р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а)для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б)для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад З гектари - 50 метрів;

в)для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на день прийняття спірного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 17 ЗК України та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Із вищенаведених норм закону вбачається, що прибережні захисні смуги за межами населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою.

Постановою КМУ № 486 від 08.05.1996р. у відповідності до вимог ст. 87,89 ВК України затверджено «Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності на них». Зазначеним Порядком встановлено, що проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів та погоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджується відповідними місцевими органами державної влади та виконавчими комітетами місцевих рад.

Ст. 58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду входять крім водних обєктів і прибережні захисні смуги.

Таким чином, із аналізу наведених вище норм закону слідує, що будь-яким іншим особам не надано повноважень на визначення та встановлення прибережної захисної смуги, крім тих органів, до компетенції яких це відноситься.

На вимогу суду, Управлінням Держкомзему України в ОСОБА_6 районі не надана копія проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 1,21га у власність ОСОБА_7, та повідомлено листом за № 2228/06-11 від 11.09.2013р., що оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну вилучено в порядку проведення виїмки документів, згідно із постановою слідчого Дніпровської екологічної прокуратури від 30.03.2012р. та на даний час є долученим до матеріалів кримінальної справи, що перебуває в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси.

Із копії проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність громадян земельної ділянки площею 11,6209 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у власність 9-ти громадянам, в тім числі відповідачу ОСОБА_7, який наданий прокурором в судовому засіданні, вбачається, що проект відведення земельних ділянок розроблено за заявами громадян, згідно дозволів ОСОБА_6 РДА за № 234 від 27.06.2008р. та № 359 від 23.07.2008р. та цей проект відведення земельних ділянок погоджено Черкаським обласним управлінням меліорації та водного господарства, відділом земельних ресурсів у ОСОБА_6 районі, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, районною санепідемстанцією, районним відділом у справах містобудування та архітектури, службою охорони культурної спадщини. Цей проект пройшов державну землевпорядну експертизу, що є обовязковою та відповідно до її висновку № 604 від 24.10.2008р. отримав позитивну оцінку та був затверджений начальником Головного управління Держкомзему в Черкаській області та затверджений розпорядженням ОСОБА_6 РДА за № 547 від 24.10.2008р.

Відповідачем ОСОБА_7, для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,7758га відповідно (державного акту) була оформлена вся необхідна технічна документація, під час погодження якої будь-яких обмежень щодо використання цієї земельної ділянки, як прибережної захисної смуги, не встановлювалося. Згідно висновку № 1019 від 14.08.2008р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, що є в матеріалах проекту землеустрою вбачається, що водні обєкти, їх прибережно-захисні смуги та водоохоронні зони, а також заплави малих річок відсутні.

Даний висновок прокурор піддає сумніву, щодо його достовірності, посилаючись на копію листа за № 2254/07 від 19.04.2013р., оригінал якого є в матеріалах кримінальної справи, що є предметом розгляду Соснівського районного суду м. Черкаси.

Однак суд, зазначену ксерокопію листа, яка належним чином не засвідчена та міститься в матеріалах іншої справи, не може прийняти як належний, достовірний та допустимий доказ в даній цивільній справі, який може спростувати висновок законності проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 11,6209 га у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Із висновку Черкаського обласного управління меліорації і водного господарства № 1510/11 від 13.10.2008р. та рішення Черкаської обласної ради № 17-21 від 10.02.1994р. вбачається, що затверджено розмір прибережної водоохоронної смуги на каналах осушувальних систем магістральних ділянка відведення повинна бути розміщена не ближче 10м від бровки каналу.

Згідно земельно-облікових даних спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності (запасу), категорія земель землі сільськогосподарського призначення (пасовища). Тобто із даних висновку - водний обєкт з яким межує земельна ділянка ОСОБА_7, є дренажним (магістральним) каналом.

На думку суду, прокурором не надано переконливих доказів та не доведено в судовому засіданні факт встановлення межі Кременчуцького водосховища, його водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в районі розміщення спірних земельних ділянок, переданих громадянам у приватну власність, загальною площею 11,6209 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, оскільки жодних доказів, щодо цього прокурором не надано та відповідно до державного земельного кадастру ці землі не обліковуються у складі земель водного фонду, а є землями державної власності (запасу).

Із акту встановлення факту знаходження земельних ділянок громадян, в тім числі відповідача ОСОБА_7, розміром 0,7758 га відповідно в межах 100-метрової зони від позначки 81 метр в Балтійській системі висот від 04.05.2012р., який був складений в межах розслідування кримінальної справи, копія якого долучена до матеріалів даної цивільної справи вбачається, що заміри відстані земельної ділянки від урізу води здійснювався в літній період (період нересту), тобто коли водосховище має найвищу позначку водності, що суперечить вимогам ст. 88 ВК України, де зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по обох берегах річки та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період.

Прокурором не було заявлено клопотання з приводу встановлення мінімальної відстані у зимовий меженний період від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро до земельної ділянки належної в даний час ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про призначення та проведення будівельно-технічної експертизи.

За цих обставин, суд не може прийняти акт від 04.05.2012р. як достовірний, переконливий та допустимий доказ, що підтверджує факт перебування земельних ділянок, загальним розміром 0,7758 га, належних ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у межах прибережної захисної смуги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставнини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень… Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено факт належності земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розміром 0,7758 га до прибережної захисної смуги, а також достовірно не підтверджено розташування цієї земельної ділянки у 100-метровій зоні уздовж урізу води (у меженний період).

Відповідно до ч.1 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів АР Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, , міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір (ч.2 ст. 128 ЗК України).

На думку суду є безпідставними вимоги прокурора щодо визнання недійсним державного акту серія ЯЗ № 199518 виданого ОСОБА_7 від 18.11.2008р., який на його думку виданий на підставі незаконного рішення ОСОБА_6 РДА від 24.10.2008 року за № 547, оскільки дана обставина є не доведеною в судовому засіданні.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, також приймає до уваги, що ОСОБА_8 став власником земельної ділянки площею 0,5178 га, також ОСОБА_14 став власником земельної ділянки площею 0,129 га та отримали державні акти про право приватної власності на ці земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки у ОСОБА_7, щодо яких прокурором не заявлена вимога про визнання їх недійсними, що не було предметом розгляду в даній справі. Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стали власниками земельної ділянки площею 0,129 га та отримали державні акти про право приватної власності на ці земельні ділянки на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.05.2012р. після смерті 01.03.2011р. ОСОБА_14, щодо яких прокурором не заявлена вимога про визнання їх недійсними, та що також не було предметом розгляду в даній справі. За цих обставин, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсним державних актів про право власності на земельні ділянки: площею 0,5178 га, виданого на імя ОСОБА_8 серія ЯЛ № 632746 від 17.12.2010р., площею 0,1290га, виданого на імя ОСОБА_12 серія ЯМ № 296515 від 26.12.2012р., а також площею 0,1290га, виданого на імя ОСОБА_7 серія ЯЛ № 207479 від 09.07.2010р. та скасування їх державної реєстрації до задоволення не підлягають, як не підлягає до задоволення вимога прокурора в частині зобовязання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,7758 га у власність держави, оскільки прокурором не доведено в судовому засіданні, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 володіють земельними ділянками неправомірно, та що ці договори купівлі-продажу земельних ділянок були укладені з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок є чинними на час вирішення спору також чинними є свідоцтва про право на спадщину за законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_6 РДА, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд не вбачає правових підстав для їх задоволення та відмовляє прокурору у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 60, ч.3 ст. 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 20, 21, 22, 90, 116, 118, 124, 125, 149, 210 Земельного кодексу України ст.ст. 88 Водного кодексу України в редакції 1995р., ст.ст. 21,43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» п. 5 «Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них», затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996р. № 486, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави відмовити внаслідок його недоведеності.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяМ. В. Матвієнко

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2013р.