Рішення № 36327984, 24.12.2013, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20767/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2013 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Логінової С.М.,

при секретарі Юзьковій А.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання,

встановив:

Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання, посилаючись на те, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

1 серпня 2002 р. на навчання до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» на бюджетну форму навчання зараховано ОСОБА_3 25 вересня 2002 р. між ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» та ОСОБА_3 укладено угоду про підготовку фахівців із вищою освітою.

Даною угодою передбачено, що у разі відмови їхати за призначенням студент-випускник зобов'язаний відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Відповідно до п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997р., № 367, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до протоколу засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України у червні 2008 року від 6-7 грудня 2007 року ОСОБА_3 направлений у Володимир-Волинську ЦРЛ Волинського ОУОЗ на посаду лікаря-акушер-гінеколога. Направлення по місцю призначення ОСОБА_3 вручено, про що свідчить його особистий підпис у вищевказаному протоколі.

Відповідно до п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації ОСОБА_3 отримав персональне направлення на роботу, у якому окрім конкретного місця направлення та його адреси, вказано також і дату прибуття.

Складовою частиною вказаного направлення на роботу є «повідомлення до направлення на роботу», яке після прибуття відповідача до місця направлення підлягає поверненню до навчального закладу. Однак таке повідомлення позивачу не надійшло, що свідчить про невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків перед державою.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Тернопільського державного медичного університету імені ОСОБА_2 МОЗ України, вартість навчання ОСОБА_3 становить 32634,23 грн. Крім того, згідно довідки про доходи ОСОБА_3 за період навчання у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського» було виплачено 11 596,66 грн. стипендії.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 кошти затрачені ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» на його навчання у розмірі 44 230,89 грн.

У судове засідання позивач не прибув, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що він прибув за місцем призначення та попрацював 10 місяців. Підставою для звільнення стало те, що він не отримав житла.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п. п. 8.9. ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що 1 серпня 2002 р. на навчання до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» на бюджетну форму навчання зараховано ОСОБА_3 25 вересня 2002 р. між ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» та ОСОБА_3 укладено угоду про підготовку фахівців із вищою освітою.

Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про освіту" вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціям 11, громадянами.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про освіту" визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 197 Кодексу законів про працю України молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів1, в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року № 342, та статті 197 Кодексу законів про працю України було розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (надалі також Порядок).

Пунктом 4 Порядку визначено, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1.

Відповідно до пункту 8 Порядку випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. Особи, зараховані до вищих навчальних закладів на цільові місця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 408 "Про пільги для сільської молоді при прийомі до вищих навчальних закладів, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів" (ЗП України, 1992 р., № 8, ст. 192), після закінчення вищого навчального закладу, направляються на роботу на підприємства, до організацій сільського, лісового, водного господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, закладів соціальної сфери села і зобов'язані відпрацювати за призначенням не менше трьох років.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (пункт 14 Порядку).

Порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, визначено пунктами 17-23 Порядку.

Так, згідно з пунктом 17 Порядку випускники вищих навчальних закладів працевлаштовуються на місця, доведені до вищого навчального закладу виконавцями державного замовлення.

Керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника (додаток № 2) у двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий надсилається замовникові. Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному заклад) достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників (пункт 18 Порядку).

Відповідно до пункту 19 Порядку вручення випускникові диплома про закінчення вищого навчального закладу, направлення на роботу (додаток № 3) та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого навчального закладу замовником, здійснюється протягом семи днів після закінчення ним вищого навчального закладу. Оформлене замовником або вищим навчальним закладом (за домовленістю із замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що молодий фахівець повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу.

Як зазначено у преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускникам вищих навчальних закладів.

1) Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років (пункт 8 Порядку);

2) У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (пункт 14 Порядку).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені і підлягають захисту.

З ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» 44 230,89 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, 52 Закону України "Про освіту", Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", ст. 197 Кодексу законів про працю України, Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, суд

вирішив:

позов Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 МОЗ України» (рахунок: р/р 31253272210444 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 02010830) 44 230,89 грн. (сорок чотири тисячі двісті тридцять грн.) 89 (вісімдесят девять) коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається на протязі 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.