Рішення № 36327870, 23.12.2013, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7339/13-ц

Номер провадження 2/676/2696/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Камянець-Подільський

Камянець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Стельмах Д.В.,

при секретарі Маневич І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Камянці-Подільський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського державного аграрно-технічного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Подільського державного аграрно-технічного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Після уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5046,80 грн., а також компенсувати завдану моральну шкоду в сумі 2 000 грн. Обґрунтовуючи вимоги тим, що договір укладений з Подільським державним аграрно-технічним університетом про прийняття її на посаду прибиральниці в період з 19.09.2011 року до 03.07.2012 року, однак про те, що це строковий договір дізналася лише 03.07.2012 року, коли позивача повідомили про звільнення та необхідність переукладання трудового договору. Договір про прийняття на посаду прибиральниці в період з 03.07.2012 року по 31.08.2013 року позивачем укладався з перспективою переукладання цього строкового договору в подальшому, однак її було звільнено 02.09.2013 року без пропозиції переукладання договору.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що у звязку із закінченням строкового договору 02.09.2013 року роботодавцем винесено відповідний наказ про звільнення, оскільки останній робочий день позивача 31.08.2013 року припадає на вихідний день.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду прибиральниці до Подільського Державного аграрно-технічного університету в навчальних корпусах ІМСГ по 30.06.2012 року, про що видано відповідний наказ №176-к від 19.09.2011 року.

02.07.2012 року позивача звільнено в звязку із закінченням строкового договору, наказом №111-к від 02.07.2012 року.

Відповідно до заяви позивача від 03.07.2012 року її прийнято на посаду прибиральниці з 03.07.2012 року по 31.08.2013 року, про що видано наказ №115-к від 03.07.2012 року.

Як вбачається з довідок наданих ПДАТУ, у звязку із зменшенням кількості студентів 2013 року 2014 року та зменшення навчального навантаження, зменшилася кількість використовуваних аудиторій, а відтак відпала необхідність укладати новий трудовий договір із ОСОБА_1 на наступний навчальний рік.

Наказом №145-к від 02.09.2013 року ОСОБА_1 звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України закінчення строку.

06 вересня 2013 року на адресу позивача було направлено листа з повідомленням про необхідність з`явитися в відділ кадрів для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України трудовий договір припиняється у зв'язку із закінченням його строку. За цією підставою може бути припинено лише строковий трудовий договір, укладений відповідно до ст. 23 КЗпП України. У цьому випадку роботодавець не зобов'язаний попереджати працівника про звільнення заздалегідь, у свою чергу працівник може не писати заяви про звільнення, оскільки сторони ще при укладенні трудового договору домовляються про дату його припинення.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Під час розгляду справи відповідач довів суду та надав належні письмові докази, які містяться в матеріалах справи, що при укладенні трудового договору були узгодженні всі істотні умови, в тому числі і закінчення строку трудового договору. Позивач був законно звільнений у зв'язку закінченням строку дії трудового контракту укладеного на визначений строк.

Посилання позивача на те, що трудові відносини між сторонами фактично продовжили свою дію, суд відхиляє як такі, що не відповідають дійсним обставинам. Як вбачається із заяви позивача від 03.07.2012 року, вона була прийнята на роботу з 03.07.2012 року по 31.08.2013 року, оскільки останній день припадає на вихідний день суботу, наказ про звільнення був виданий на перший робочий день, тобто 02.09.2013 року. Та обставина, що позивач 02.09.2013 року перебувала на робочому місці та виконувала покладені на неї обов'язки не може розцінюватись як продовження трудових відносин, оскільки в той час існував наказ про звільнення позивача по закінченню дії строкового трудового договору.

Також судом не приймаються доводи позивача про те, що вона є одинокою матірю трьох дітей і тому відповідач зобовязаний був запропонувати іншу роботу, оскільки позивач не подала в відділ кадрів відповідних документів.

Таким чином, підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не вбачається, оскільки до вимог чинного законодавства України позивач була звільнена з роботи на законних підставах.

В своїх позовних вимогах позивач також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх тверджень або заперечень.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази, які містять у матеріалах справи, прийшов до висновку, що дії Подільського державного аграрно-технічного університету щодо звільнення позивача з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору є законними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України про працю, тому у задоволені позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 9, 21, 23, 36, 40, 41, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Подільського державного аграрно-технічного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Камянець Подільський міськрайонний суд з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя