Рішення № 36326865, 03.09.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1904/508/2012 Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М. Провадження № 22-ц/789/952/13 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Дудіна Т.В.

з участю сторін - представника ПАТ КБ

"ПриватБанк" Возної Н.Й.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2013 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що 22 січня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір № TEROSE00000942 за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 13500 гривень на ремонт до 21 січня 2010 року з відсотковою ставкою 2% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і сплатою щомісячної комісії.

Просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 83641,72 гривень, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконує.

У березні 2012 року ОСОБА_2 пред'явив до ПАТ КБ "ПриватБанк" зустрічний позов про визнання кредитного договору № TEROSE00000942 від 22 січня 2007 року недійсним, посилаючись на те, що кредитний договір він не підписував та коштів по вказаному кредитному договору не отримував.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2013 року вирішено: "Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» р/р 29092829003111, МФО 305299, код 14360570 заборгованість за кредитним договором № TEROSE00000942 від 22 січня 2007 року в розмірі 83641 (вісімдесят три тисячі шістсот сорок одну) гривню 72 копійки, з яких : 10253,93 гривень-заборгованість за кредитом; 33160,65 гривень- заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5872,50 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом та 34354,64 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», р/р 64993919400001, МФО 305299, код 14360570 судовий збір в розмірі 836(вісімсот тридцять шість) гривень 42 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити."

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судаом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема посилався на те, що суд невірно визначив розмір пені, яка не могла перевищувати 1589,4 грн., невірно визначив розмір відсотків, не взявши до уваги строки позовної давності та неправомірність банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом, а також безпідставно стягнув комісію за користування кредитом, оскільки такий вид стягнення є неправомірний.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Встановлено, що 22 січня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір № TEROSE00000942, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 13500 гривень на ремонт, а позичальник зобов'язався повернути кредит до 21 січня 2010 року, а також сплатити проценти за користування кредитом 2% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та з відсотковою ставкою, сплачувати щомісячну комісію в розмірі 1,5% від суми наданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитно-заставним договором ОСОБА_2 надав в заставу майно: 3 шт. ВРХ (корови), 5 шт. свиней, 10 тонн зерна пшениці, 20 мішків цукру, телевізор марки «Соні», холодильник марки «Снайга», відеомагнітофон марки «Соні», два спальні гарнітури, меблі - 2 шт. - стінка та м'який куток.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд дав належну оцінку доводам позивача ОСОБА_2 про те, що він договір не підписував і його не укладав, у зв'язку з чим просив визнати договір недійсним.

Ці доводи спростовуються висновком № 5752/12-22 судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2013 року, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 на заяві про видачу готівки в сумі 13500 гривень № 7012280001 від 22 січня 2007 року, який міститься праворуч від надрукованого слова «Отримувач», виконано особисто ОСОБА_2

Отже суд прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 заяву про отримання готівки в банку підписав і відповідно отримував кошти в Банку. Таким чином, кредитно-заставний договір № TEROSE00000942 від 22 січня 2007 року є укладеним, і підстав для визнання його недійсним з вищенаведених підстав немає.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.

Останні платежі позичальником на погашення кредиту вносились в грудні 2007 року.

У зв'язку з цим борг станом на 30 січня 2012 року склав:

- заборгованість за кредитом в сумі 10253,93 гривень;

- заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 33160,65 гривень;

- заборгованість по комісії - 5872,50 гривень;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 34354,64 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у зв'язку з прострочкою боржника з нього підлягає стягненню уся сума заборгованості.

З такими висновками суду слід погодитись частково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання щодо сплати кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом не виконується, а тому суд законно стягнув суму заборгованості.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про зміну процентної ставки за кредитом, оскільки відповідних доказів про це не встановлено.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" надав кредит ОСОБА_2 на строк по 21 січня 2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся 01 березня 2012 року, тому строк позовної давності не бувпропущений.

Також є безпідставними доводи апелянта про незаконне нарахування комісії, оскільки її стягнення передбачено п. 1.1 кредитно-заставного договору.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з рішенням суду щодо розміру пені, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Із розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитом - тіло кредиту, становить 10253,93 грн.

Розмір нарахованої пені в сумі 34354,64 грн. значно перевищує розмір заборгованості по основному боргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зменшити розмір нарахованої та присудженої пені, посилаючись на значне її перевищення над заборгованістю по основному боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому колегія суддів бере до уваги роз'яснення Конституційного Суду України висловлені в рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових, від 11 липня 2013 року (Справа N 1-12/2013), в якому зазначалось, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов' язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, з урахуванням цього, колегія судів вважає, що розмір пені слід зменшити до 5000 грн.

В решті рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права і підстав для зміни чи скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2013 року в частинні стягнення пені змінити, зменшивши суму стягнення.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 5000 (п'ять тисяч) грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

В решті рішення суду Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2013 року залишити без зміни.

Рішення колегії може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області З.Є. Ткач