Рішення № 36324705, 25.12.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 1805/13149/2012

Провадження № 2/591/480/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді Міліціанова Р.В., при секретарі Бузовій Т.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги первісного та зустрічного позовів мотивовані тим, що з 02.10.2003р. сторони зареєстрували шлюб, мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, 24.12.2005р.н.

Однак, шлюбні відносини фактично припинено, сім'я розпалася повністю сторони разом не мешкають, спільного господарства не ведуть, тому вимагають здійснити поділ спільно нажитого майна, яке на думку ОСОБА_4 складається з особистого майна, що використовується для побутових потреб, транспортних засобів, гаражів, майна придбаного ФОП ОСОБА_1 в ході здійснення підприємницької діяльності, вартості проведеного ремонту нерухомого майна, та доходів від здійснення підприємницької діяльності. В свою чергу, ОСОБА_1 додатково вимагає покласти на ОСОБА_4 зобовязання за договором позики в сумі 20000,00грн.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідачки наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

02.10.2003р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом РАЦСу СМУЮ у Сумській області №1456, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (том.1 а.с.19).

З показів в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судом встановлено, що фактично вони перестали мешкати разом з грудня 2012 року, спільне господарство з даного часу не ведуть.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна подружжя, що є об'єктом права спільної сімейної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За статтею 71 СК України - майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються ст. 60 СК України, в якій зазначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один не мав з поважної причини: навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо самостійного заробітку, доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Тому, в силу норм СК України сторони мають право на поділ спільно нажитого майна.

ОСОБА_1 з урахуванням збільшених позовних вимог просить: винести рішення про поділ з відповідачкою майна, виділивши йому: - телевізор марки «Філіпс», 2012 року випуску вартістю 5500 грн.; - холодильник «Атлант», 2010 року випуску, вартістю 4000 грн.; - кіно камера, 2012 року випуску, марки «Сапоп» вартістю 4209 грн. 36 коп., транспортні засоби ГАЗ 2705д.н. ВМ8738АВ, вартістю 8716,77грн., автопричіп АНТОР-3 8176, вартістю 2098,11грн. Крім того, в заяві про збільшення вимог (том.1 а.с.218) позивач просив покласти на ОСОБА_4 боргові зобовязання в сумі 20000,00грн. Тобто, на свою користь ОСОБА_1 просить виділити майно сукупною вартістю 44524,24грн.

ОСОБА_1 просить виділити ОСОБА_4: - пральну машину марки «Електро Люкс», виробництво Італії, 2007 року випуску вартістю 3500 грн.; мікрохвильову піч марки «Самсунг» 2008 року випуску вартістю 1000 грн.; - фотоапарат марки «Сапоп» 2010 року випуску, вартістю 2000 грн.; - килимові доріжки розмірами 1,5x3 м. - 2 шт., загальною вартістю 400 грн.; - ноутбук 2009 випуску вартістю 8000 грн. На загальну суму 14900,00грн. Сукупна вартість вимог за позовом ОСОБА_1 становить 59424,24грн.

ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві, з урахуванням додаткових вимог вимагає розподілити спільне майно подружжя наступним чином: залишити у власності позивача майно ФОП, а саме: прес шнековий дожима екструдер ЕКПд120/80, прес для віджимання соняшникової олії МППІ350, установка фосовочно-упаковочная УФУ-5, жаровня електрична - 2шт., термошкаф технологічний ПІ - 2-01, зерноочисник Петкус, електроплитка 220У50Гц, шнек з бункером для подання макухи 2шт., фільтр для фільтрації соняшникової олії, прес для віджиму соняшникової олії МППІ350, установка для зварювання електрична МІС220 50А/16-5У-220/25У, фільтр для фільтрації соняшникової олії, ємність 328л металева, ємність 299л металева, ємність 500л металева, ємність 600л-4шт., металева ємність 2.5 куба, ємність 20л металева, адюмінїєва бочка 0.5 тони, підставка під ємність для розливу -2шт., компресор, зварювання електричне, ваги електричні на 100кг- 3шт., відеокамери -4шт., шланг для води 20 метрів, дріль електрична РОСМАШ РДУ12801250РТ, болгарка 125/1100, болгарка 125/900, набір інструментів ключі 86 деталей, електропила, насоси НШ 50 - 7шт., двигун1.5кв., двигун 1.2кв., двигун 4.5кв., двигун 7 кВт., обігрівач, відра, мийка та стіл під неї, щиток електричний 2шт., жаровня електрична - 2шт., бочки 60л 22шт., пнемо-пистолет, прочитуючий пристрій, подовжувач на катушці з 4-ма розетками, стіл металевий 3шт., сміттєвий ящик, насос для води, молот металевий, набір для ремонту обладнання, ключі, напівавтомат видувний КПГІ 1.01.-03.000ПС, сейф, пульвелізатор для фарби, бетономішалка, перфоратор ПЭ 1400, фен будівельний Tracita НС5012, ключ газовий №10, холодильник «НОРД».

Також, просить здійснити поділ особистого майна, а саме виділити ОСОБА_1 наступне майно:

1-спальний гарнітур (ліжко, трюмо шафа тристулкова, дві тумбочки, матрац)2-крісло 2шт придбане 2003 р3-хододильник ОСОБА_6 придбаний в грудні 2012 р4-телевізор придбаний в грудні 2012 р.5-стінка в кімнаті придбана у 2003р6- мийка придбана у 2003 р7-кухонний стіл (2шт.) придбаний у 2003 р8-часи настінні придбані у 2003 р9-дзеркало придбане у 2003 р10-ноутбук НР придбаний у 2012 р11-подушка масажна електрична, придбана у 2010 р.12-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг13-кухонний комбайн 2003 р14-супутникові антени (2шт.) та тюнер15-міксер придбаний у 2004 р.16-вмивальник придбаний у 2010 р17-пральна машина придбана у 2012р18-стінка в кухонна придбана у 2003р.19-тумба Бриз придбана у 2010р.20-дзеркало Бриз придбане у 2010 р.21-фотоапарат марки Сапоп придбаний в 2007 р22- кінокамера марки Сапоп, 2012р. випуску23- пральна машина, придбана у 2012р.Загальну вартість майна ФОП та особистих речей, які слід виділити ОСОБА_1 відповідачка оцінює в розмірі: 239739,36грн.

ОСОБА_4 просить залишити у її власності наступне майно:

1.телевізор марки PHILIPS, придбаний 2011р.

2. холодильник ОСОБА_6, придбаний 2007 р.

3. пральна машина, марки Electrolux, придбана 2004 р.

4. мікрохвильова піч Самсунг, придбана 2007р.

6. ноутбук марки HP, 2009 року випуску

7. килимові доріжки розміром 1,5x3 м.

8-тумба Бриз, придбана у 2010р.9- дзеркало Бриз, придбана у 2010р.10-дзеркало придбане у 2003 р11-супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році12-кухонний комбайн, 2003р.13-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг14-міксер, 2004р. 15-прес шнековий дожима екструдер

16-автомобіль ГАЗ-2705-415 д.н. НОМЕР_1

17-прес для віджимання соняшникової олії

18-УФУ-5

19-жаровня електрична

20-термошкаф технологічний

21-зерноочисник Петкус

22-електроплитка

23-шнек з бункером для подання макухи

24-фільтр для фільтрації соняшникової олії

Загальна вартість майна: 236348,00грн.

Також, відповідачка просить здійснити поділ автомобіля ГАЗ 2012 року випуску вартістю 44000,00грн., причепу д.н. НОМЕР_2 вартістю 7000,00грн. та гаражів №278, №75, розміщених на території гаражного кооперативу «Северный» за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27, гаражу №113, розміщеного на території гаражного кооперативу «Строитель» за адресою: м. Суми, вул. Курська, 18а. Загальна вартість яких 120000,00грн. Крім того, ОСОБА_4 просить стягнути компенсацію вартості придбаних ФОП ОСОБА_1 будівельних матеріалів та виконаних ремонтно-будівельних робіт, здійснених в приміщеннях за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23-А, загальна вартість яких 102658,00грн.

Вимоги щодо компенсації вартості ремонту квартири відповідачка та її представник в судовому засіданні не підтримали, в резолютивній частини зустрічного позову та заяви про збільшення позовних вимог питання про стягнення цієї компенсації не порушувалось.

Згідно заяви (том.2 а.с.22, 23) ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та виділити їй половину від 216500,00грн.- доходу ФОП ОСОБА_1, одержаного протягом 2012-2013р.р.

Таким чином, загальна вартість вимог ОСОБА_4 за зустрічним позовом на її користь становить: 236348,00грн. + ((44000,00 + 7000,00грн. + 120000,00грн. + 102658,00грн. + 216500,00грн.) / 2) = 481427,00грн.

Вирішуючи питання про поділ спільно нажитого майна суд виходить з наступного.

Згідно листа ДПІ у м. Сумах (том.2 а.с.18), основні засоби у ФОП ОСОБА_1 відсутні.

З наданих документів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період перебування сторін у шлюбі придбано: Термошкаф технологічний видаткова накладна від 03.09.2009р. (том.1 а.с.133) 13400,00грн., прес шнековий екструдер акт переходу права власності від 27.01.2012р. та інші документи (том.1 а.с.143-155) 41880,00грн., плівка товарний чек від 28.11.2008р. (том.1 а.с.146) 6414,10грн., пакет видаткова накладна від 18.02.2009р. (том.1 а.с.147) 526,00грн.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.29 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Конституційного Суду України у справі 17-рп/2012 за конституційним зверненням ПП «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України від 19 вересня 2012 року, встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак, відносно фізичної особи підприємця такі висновки відсутні.

Згідно зі ст.113 ГК України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

В силу ст.128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Отже, приватне підприємство та фізична особа підприємець є різними за правовою суттю субєктами господарювання.

Тобто, за змістом положень ст.57, 61 СК України та ст.52 ЦК України майно фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інший із подружжя має право на частку одержаних доходів від підприємницької діяльності чоловіка (дружини) (позиція Апеляційного суду Сумської області, висловлена у справі №2-4249/12 Ухвала від 13 грудня 2012 року).

Аналогічну позицію висловив Верховний суд України у справі №6-79 цс 13, згідно якої належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст.63, 65 СК України.

Водночас відповідно до ст 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі ГК України) та Закону України "Про підприємництво".

Відповідно до ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Окремою формою підприємницької діяльності є підприємницька діяльність фізичних осіб. Жодних спеціальних умов чи обмежень використання фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, свого майна для здійснення підприємницької діяльності законом не встановлено. Як зазначається у ч. 2 ст. 52 ЦК України, фізична особа підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. На підставі цього положення, а також норм ст. ст.57, 61 СК України слід дійти висновку про те, що майно фізичної особи підприємця не є обєктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Результатом наділення юридичних осіб приватних підприємств і фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобовязальне право), сутність якого полягає у праві вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Отже, майно фізичної особи підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст.57 СК України, а не як обєкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст.60, 61 СК України.

Таким чином, перелічене ОСОБА_4 майно, яке було придбано ФОП ОСОБА_1 в процесі здійснення господарської діяльності протягом перебування у шлюбі (перелічене у тексті зустрічної позовної заяви том.1 а.с.46, 47) не підлягає поділу.

Також, відносно даного майна не надано жодних правовстановлюючих документів.

Однак, відповідачка має право на отримання частки від доходу отриманого ФОП ОСОБА_1

Судом встановлено, що розмір доходу ФОП ОСОБА_1 за 2012 рік становив 205000,00грн., за сім місяців 2013 року 11500,00грн., що підтверджено відомостями ДПІ у м. Сумах (том.2 а.с.65,66), всього 216500,00грн.

При цьому, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 веде господарську діяльність та перебуває на спрощеній системі оподаткування, тобто отримані кошти є лише доходом, а не прибутком ФОП.

В силу ст.292 Податкового Кодексу України, доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Також, до доходу не входять суми сплаченого податку.

З метою визначення розміру отриманого ФОП ОСОБА_1 прибутку судом за клопотання представника позивача призначено по справі судову економічну експертизу, яку направлено до ТОВ «Суми експерт МС».

Експертний висновок №79 від 05.12.2013р. складено ОСОБА_7, яка внесена до реєстру експертів Міністерства юстиції України та має свідоцтво №1588 від 28.09.2012р., дійсне до 28.09.2015р.

Відповідачка та її представник клопотань з приводу визначення вартості доходу судовим експертом не надали, посилалися лише на висновки Апеляційного суду Сумської області по справі №591/5246/13-ц (том.2 а.с.153-155), однак в рамках іншої справи вирішувалось питання про призначення аліментів, експертиза не призначалася, питання чи вирахувані з розміру доходу суми витрат від підприємницької діяльності не зясовувалось, первинні документи бухгалтерського обліку або Книга обліку доходів та витрат ФОП не оглядались.

Тому, суд не може врахувати висновки здійснені апеляційним судом.

З наданого експертного висновку судом встановлено, що на підставі п.п.296.1.1. п.296.1 ст.296 Податкового Кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Порядок обліку доходів та видатків фізичних осіб СПД на загальній системі оподаткування регламентований Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (Затверджена Наказом ОСОБА_6 державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12) та здійснюється у Книзі ф. № 10.

Особливостями ведення обліку доходів фізичною особою підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування є те, що у ФОП відсутній обовязок зберігати первинні документи бухгалтерського обліку (накладні, замовлення, квитанції, тощо), оскільки фіксування господарських операцій здійснюється шляхом внесення записів до Книги обліку доходів і витрат. Аналогічної позиції дотримуєтьмя ДПА України в своєму листі від 09.09.2005 р. N 18041/7/23-1217/1117.

В результаті дослідження Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 експертом зроблено висновок, що за період 2012 року по червень 2013 року (відомості за якими внесено до книги обліку) розмір чистого прибутку складає 3556,02грн.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи відомості, оскільки, судовий процес здійснюється на основі конституційної засади змагальності (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), суд не має змоги призначати іншу експертизу з власної ініціативу, тому на користь ОСОБА_4 слід стягнути половину вартості отриманого ФОП доходу в розмірі - 1778,01грн.

Відносно вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачки грошових коштів в сумі 20000,00грн. за договором позики, укладеного ним з ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

З наданих суду розписок (том.2 а.с.156, 157), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 25.08.2010р. отримано в борг 140000,00грн. та 15.09.2012р. проведено частковий розрахунок в сумі 100000,00гн.

Відповідно до ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч. 2 ст. 73 СК України).

У процесі розгляду спору факт використання одержаного за договором на потреби сім'ї підлягає доказуванню зацікавленою стороною, а наявність наданої в письмовій формі згоди другого з подружжя - з'ясуванню судом (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-163цс12).

Однак, позивачем не наведено та не надано жодних доказів відносно використання одержаних за договором позики грошових коштів на потреби сім'ї, отже даний правочин не створює жодних обовязків для ОСОБА_4

Тобто, боргові зобовязання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не входять до спільного майна подружжя, тому не підлягають поділу.

В звязку з цим, вимоги первісного позову про покладення на відповідачку обовязку сплатити половину боргу за договором позики не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Враховуючи, що правочин не створює жодних обовязків для ОСОБА_4 та не може порушувати її права, то ОСОБА_4 не є ані стороною договору, ані заінтересованою особою, отже в задоволенні вимог про визнання недійсним договору позики також слід відмовити.

Згідно довідки ДАІ (том.2 а.с.20) за ОСОБА_1 зареєстровано чотири транспортні засоби, двоє з них Причеп ПГА 1, д.н. 01938СВ та автомобіль ИЖ 21251010, д.н. Г5350СУ придбано до укладення шлюбу у 2001 та 1999 роках відповідно, тому поділу не підлягають.

ОСОБА_8 Причепу АНТОР-3 8176 згідно висновку оцінювача (том.1 а.с.219-223) 2098,11грн.; автомобіля НОМЕР_3 згідно висновку оцінювача (том.1 а.с.214-227) 8716,77 грн. Загальна вартість: 10814,88 грн.

Оскільки, ФОП ОСОБА_1 використовує транспортні засоби в підприємницькій діяльності, є водієм, а відповідачка ні, то суд вважає, що дані транспортні засоби слід виділити у власність позивачу, стягнувши з нього на користь відповідачки половину вартості автомобілів в рахунок компенсації частки ОСОБА_9 у спільно нажитому майні. Тобто, розмір компенсації складає 5407,44грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набуто у власність авто гараж №75 в кооперативі «Северный», який розміщений за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27 вартістю 700,00грн., що підтверджується актом купівлі продажу від 22.04.2005р. (том.2 а.с.40).

Гараж №103 в кооперативі «Будівельник» та гараж №278 в кооперативі «Северный» оформлені на ОСОБА_10 (том.2 а.с.61-63), тому поділу не підлягають.

За відсутності висновку експерта та не бажанні сторін проводити товарознавчу експертизу суд вважає, що враховуючи наявність транспортних засобів гараж слід залишити у власності ОСОБА_1, на користь ОСОБА_4 слід стягнути компенсацію вартості в сумі 350,00грн.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (том.1 а.с.237) за ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстровано.

Приміщення за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23-А. не перебувають у власності ФОП ОСОБА_1, є орендованими приміщеннями, що підтверджено договорами оренди (том.1 а.с.156-158).

На підставі листа ТОВ «Хлібодар» від 27.08.2013р. (том.2 а.с.59), судом встановлено, що саме ця особа є власником приміщень, ремонтні роботи ФОП ОСОБА_1 не проводились, відповідачкою не надано жодних доказів (договорів підряду, накладних на придбання будівельних матеріалів, актів виконаних робіт), тому вимоги зустрічного позову щодо стягнення компенсації вартості здійсненого позивачем ремонту приміщень не підлягають задоволенню.

В силу ст.59, 60 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом неодноразово розяснювалась можливість призначення будівельно технічної експертизи щодо визначення вартості поліпшень, збільшення вартості нерухомого майна в результаті виконання ремонтних робіт.

Однак, відповідачкою в обґрунтування вимог щодо стягнення компенсації за проведені ремонтні роботи в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: м. Суми, вул. Реміснича, 15 не заявлено клопотання про призначення будівельно технічної експертизи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 конкретних обставин виконання будівельних робіт (загальна вартість, кількість витрачених матеріалів, хто здійснював витрати на ремонт) не повідомив. Суду також не надано первинних документів бухгалтерського обліку, договорів підряду, актів про виконані ремонтні роботи, які могли б підтвердити факт здійснення ФОП ОСОБА_1 ремонту орендованих приміщень та визначену відповідачкою вартість.

Оскільки, судовий процес здійснюється на основі конституційної засади змагальності (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), суд не має змоги призначати експертизу з власної ініціативу, тому вимоги зустрічного позову про компенсацію вартості ремонтних робіт в сумі 102658,00грн. не підлягають задоволенню.

Відносно поділу майна, яке використовувалось подружжям для побутових потреб, суд зазначає наступне.

Сторони в судових засіданнях визнали, що не заперечують вартості майна визначеної відповідачкою у зустрічному позові, товарознавчу експертизу призначати не бажали.

Тому, на підставі ст.61 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розподіл спільного майна подружжя з погодженої сторонами вартості.

ОСОБА_1 заперечував, що саме в його володінні перебуває визначене відповідачкою п.10 резолютивної частини зустрічного позову (том.1 а.с.51) майно, повідомив, що дружина вивезла дані речі коли припинилися шлюбні відносини.

Однак, в судовому засіданні зазначав, що фактично майно вивезено на гараж і він не заперечує повернути його ОСОБА_4 Такими показами позивач підтвердив, що перелічене майно є спільно нажитим в період шлюбу.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_12 щодо придбання майна за її особисті кошти, оскільки вона є матір'ю позивача може надавати свідчення на його користь, крім того в обґрунтування доводів, що дане майно є її власністю не надала жодних правовстановлюючих документів (чеків, квитанцій, договорів).

При цьому, суд враховує, що позивачем надано товарні чеки (том.2 а.с.158-160) про придбання ним 24.01.2013р. Холодильника «Атлант», вартістю 4100,00грн. (в зустрічному позові вказаний як холодильник «Атлант» придбаний у 2012 році вартістю 5000,00грн.), пральної машини «Вірпул» вартістю 2850,00грн. (в зустрічному позові вказана як пральна машина придбана у 2012 році вартістю 5000,00грн.), телевізор «Філіпс», вартістю 4500,00грн. (в зустрічному позові вказаний як телевізор придбаний у 2012 році вартістю 5000,00грн.).

Позивачка на підтвердження факту придбання вказаних речей в період спільного проживання подружжя жодних правовстановлюючих документів не надала.

Оскільки, сторони не заперечували, що шлюбні відносини припинено у грудні 2012 року, то дане майно було придбано ОСОБА_1 за власні кошти, тобто є його особистим майном і не підлягає поділу.

Інше майно побутового призначення, визначене в зустрічному позові, підлягає розподілу за встановлено ОСОБА_9 вартістю, оскільки ОСОБА_1 не надано жодних доказів на спростування вартості даного майна.

Отже, майно побутового призначення слід розподілити наступним чином: у власність ОСОБА_1 слід виділити:

ОСОБА_8, грн.

1-спальний гарнітур (ліжко, трюмо шафа тристулкова, дві тумбочки, матрац)8000,002-крісло 2шт придбане 2003 р500,003-стінка в кімнаті придбана у 2003р3000,004- мийка придбана у 2003 р250,005-кухонний стіл (2шт.) придбаний у 2003 р200,006-часи настінні придбані у 2003 р200,007-дзеркало придбане у 2003 р200,008-ноутбук НР придбаний у 2012 р6800,009-подушка масажна електрична, придбана у 2010 р.1000,0010-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг5000,0011-вмивальник придбаний у 2010 р500,0012-подушка масажна електрична, придбана у 2010 р.1000,00 13-фотоапарат марки Сапоп придбаний2007 1500,00 14- кінокамера, 2012р. випуску марки Сапоп 4209,36Загальна вартість32359,36

У власність ОСОБА_4 слід виділити наступне майно побутового призначення:

ОСОБА_8, грн.

1- телевізор марки PHILIPS придбанний 2011р

6000,002- холодильник ОСОБА_6 придбаний 2007р.4000,003- пральна машина марки Electrolux придбана 2004р

3500,004-мікрохвильова піч Самсунг придбана 2007р

700,005-ноутбук НР придбаний у 2009 р6618,006- килимові доріжки розмірами 1,5х3400,007-тумба Бриз, придбана у 2010р.950,008- дзеркало Бриз, придбана у 2010р.700,009-дзеркало придбане у 2003 р200,0010-супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році3500,0011-кухонний комбайн, 2003р.400,0012-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг5000,0013-міксер, 2004р. 300,00Загальна вартість32268,00Таким чином, різниця у вартості виділеного майна становить 32359,36 - 32268,00 = 91,36грн. Отже, ОСОБА_4 слід компенсувати половину різниці в сумі 45,68 грн.

Враховуючи викладене вище, вимоги первісного позову в частині транспортних засобів підлягають задоволенню.

Зустрічний позов слід задовольнити частково у такому розмірі: 45,68грн. (компенсація вартості частки в особистому майні) + 350,00грн. (компенсація вартості авто гаража №75 в кооперативі «Северный», який розміщений за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27) + 5407,44грн. (компенсація вартості частки у праві власності на транспортні засоби) = 5803,12грн.

Оскільки, частка від доходу ФОП становить 1778,01грн., то загальний розмір грошової компенсації становить = 7581,13грн.

Птання про судові витрати слід вирішити згідно ст.88 ЦПК України, стягнувши на користь сторін судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

ОСОБА_4 сплачено 3226,00грн. судового збору (том.1 а.с.39), за максимальною ставкою за розгляд майнових вимог. Позов заявлено на суму 966495,36грн. з яких відповідачка вимагала виділити їй половину майна подружжя (як в натурі, так і шляхом компенсації вартості), отже фактично на свою користь позивачка предявила позов на суму 481427,00грн.

Судом частково задоволено її вимоги на суму 7581,13грн. (компенсація вартості частки) + 32268,00грн. (вартість особистого майна виділеного у власність) = 39849,13грн., що становить 8,28%.

Тому, розмір судового збору за подачу зустрічного позову, який слід стягнути з позивача становить 267,11грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу судом встановлено, що згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

ОСОБА_3, який здійснював представництво інтересів позивача, є фахівцем у галузі права, що підтверджено дипломом спеціаліста (том.1 а.с.71).

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги та сплачено вартість послуг в сумі 3000,00грн. (том.1 а.с.68, 69).

Представник підписав позовну заяву, приймав участь у судових засіданнях, подавав документи, тому дійсно надавав правову допомогу.

Оскільки, зустрічний позов задоволено на 8,28%, то згідно ст.88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам підлягає відшкодуванню 248,40грн. витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідачкою 11.07.2013р. предявлено вимогу про визнання недійсним договору позики (том.2 а.с.22, 23), що носить немайновий характер, тобто не охоплюється сумою сплаченого судового збору за майнові вимоги.

Оскільки, в задоволенні даної вимоги було відмовлено, то з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 114,70грн. судового збору.

При подачі первісного позову ОСОБА_1 за майнові вимоги сплачено 429,20грн. (том.1 а.с.1-4), тобто за вимоги в сумі 42920,00грн. Також, ОСОБА_1 понесено витрати на оплату експертизи в сумі 7000,00грн.

Первісний позов з урахуванням збільшення вимог заявлено на суму 59424,24грн., з яких на свою користь позивач просив стягнути 44524,24грн.

Тому, з ОСОБА_1 на користь держави дослід стягнути 16,04грн. судового збору.

Таким чином, загальна вартість понесених судових витрат становить 7445,24грн. (7000,00грн. витрати на експертизу + 445,24грн. витрати зі сплати судового збору).

Позов задоволено частково на суму: 4209,36грн. (особистого майна: з наведеного в первісному позові переліку виділено кінокамеру, 2012року випуску марки Сапоп, телевізор та холодильник визнано особистою власністю) + 10814,88грн. (визнано право власності на транспортні засоби) = 14209,88грн., що становить 31,92%

Тому, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 142,12грн. судових витрат та 2234,40грн. витрат на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на спільно нажите майно в період шлюбу, зареєстрованого 02.10.2003р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області за №1456.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступним чином: виділити у власність ОСОБА_1 наступне майно:

1-спальний гарнітур (ліжко, трюмо шафа тристулкова, дві тумбочки, матрац)8000,002-крісло 2шт придбане 2003 р500,003-стінка в кімнаті придбана у 2003р3000,004- мийка придбана у 2003 р250,005-кухонний стіл (2шт.) придбаний у 2003 р200,006-часи настінні придбані у 2003 р200,007-дзеркало придбане у 2003 р200,008-ноутбук НР придбаний у 2012 р6800,009-подушка масажна електрична, придбана у 2010 р.1000,0010-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг5000,0011-вмивальник придбаний у 2010 р500,0012-подушка масажна електрична, придбана у 2010 р.1000,0013-фотоапарат марки Сапоп придбаний20071500,0014- кінокамера, 2012р. випуску марки Сапоп4209,3615- причеп АНТОР-3 8176 2098,11грн.16- автомобіль НОМЕР_3 8716,77грн.17 - гараж №75 в кооперативі «Северный», за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27700,00Загальна вартість43874,24грн.Виділити у власність ОСОБА_4 наступне майно:

1- телевізор марки PHILIPS придбанний2011р

6000,002- холодильник ОСОБА_6 придбаний 2007р.4000,003- пральна машина марки Electrolux придбана 2004р

3500,004-мікрохвильова піч Самсунг придбана 2007р

700,005-ноутбук НР придбаний у 2009 р6618,006- килимові доріжки розмірами 1,5х3400,007-тумба Бриз, придбана у 2010р.950,008- дзеркало Бриз, придбана у 2010р.700,009-дзеркало придбане у 2003 р200,0010-супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році3500,0011-кухонний комбайн, 2003р.400,0012-домашній кінотеатр, 2006 р, марки Самсунг5000,0013-міксер, 2004р. 300,00Загальна вартість32268,00Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5803,12грн. в рахунок компенсації вартості її частки в спільному майні подружжя та 1778,01грн. в рахунок відшкодування частки доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 від підприємницької діяльності за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р., всього 7581,13грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 267,11грн. судового збору та 248,40грн. витрат на правову допомогу, всього 515,51грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 142,12грн. судових витрат зі сплати судового збору та 2234,40грн. витрат з оплати експертизи, всього 2376,52грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 16,04грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 114,70грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяР.В. Міліціанов