ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
| 07.04.09 | Справа №2а-8050/08/8
(10:45)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по витратам на службові відрядження за участю представників сторін: від позивача: не з'явився. від відповідача: не з'явився.
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за службові відрядження у розмірі 2426грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу в частині НОМЕР_1, тому він має право на відшкодування витрат на службові відрядження за рахунок в/ч НОМЕР_1, які до дня розгляду справи в сумі 2426гривень позивачу не виплачені. У судове засідання, що відбулося 07.04.09р., сторони явку представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву, у яких повідомляє суду, що виплата коштів на службові відрядження не здійснювалась у зв'язку із відсутністю цільового фінансування по видаткам на відрядження (КЕКВ 1140). Також, у запереченнях відповідач просить суд розглянути справу без участі представника відповідача. 07.04.09р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від позивача про розгляд справи у відсутність його представника. Суд вважає можливим, з урахуванням заяв сторін про розгляд справи у їх відсутність, розглядати справу у відсутності представників сторін, повідомлених належним чином, на підставі наявних у справі доказів відповідно до частини 4 статті 128 КАС України. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що на момент розгляду справи майор ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого бортового інженера інструктора, що підтверджується довідкою №134 від 06.02.07р. (а.с.3). Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до п. 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XIІ від 25.03.1992 року Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Таким чином, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1, у тому числі з командуванням зазначеної частини, з приводу проходження військової служби, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби. Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663. Згідно до пункту 11 Постанови КМ України від 23.04.1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" зазначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони за погодженням з Міністерством фінансів України. На виконання вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", Наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року № 9 затверджено Інструкцію про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України. Відповідно до п. 1.1 Інструкції, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу. Пунктом 1.2. Інструкції передбачено, що у службові відрядження військовослужбовці можуть направлятися в разі дійсної потреби та за наявності коштів на відрядження з військових частин, які утримуються на самостійних штатах, - командиром військової частини. Згідно з частиною 2 пункту 1.1. Інструкції для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Судом встановлено, що відповідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2008р. №73/546 (а.с.4), заборгованість перед майором ОСОБА_1 по видаткам на відрядження за 2005-2008р.р. складає 2426,57грн. Також, судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена заборгованість по видаткам на відрядження позивачу не виплачена, а відповідач відмовляється від її виплати посилаючись на відсутність цільового фінансування по видаткам на відрядження, що підтверджується запереченнями, які надійшли до суду поштою 02.04.09р. (а.с.21). Судом встановлено, що факт наявності заборгованості по видаткам на відрядження перед позивачем фактично визнається відповідачем у запереченнях, сума заборгованості по видаткам на відрядження в розмірі 2426,57грн. підтверджується довідкою від 10.11.2008р. №73/546 (а.с.4). Згідно частини 2 статті 49 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих виплату заборгованості по видаткам у розмірі 2426,57грн., а також не довів суду необґрунтованість позовних вимог, натомість позивач надав докази наявності вищенаведеної заборгованості. Посилання відповідача у запереченнях на позовну заяву, що надійшли до суду поштою, на відсутність цільового фінансування по видаткам на відрядження, як на підставу для відмови у зазначеній виплаті, до уваги не приймаються за наступними підставами. Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідачем на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати видатків на відрядження. Отже, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд виходить з того, що позивач має законне право на відшкодування видатків на відрядження. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень. Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. Щодо бездіяльності відповідача у невиплаті позивачу витрат на відрядження в сумі 2426,57грн. судом встановлено, що відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо та без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що бездіяльність командування військової часини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу заборгованості по відшкодуванню витрат на службові відрядження у розмірі 2426,57грн. є такою, що суперечить чинному законодавству, тому позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, як обґрунтована та підтверджена документально. Керуючись статтями 94,158-162 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (96574, АРК, смт. Новофедорівка; код 24981416; рахунки невідомі) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1; рахунки невідомі) заборгованість з відшкодування витрат на службові відрядження в розмірі 2426,57грн. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.
Часті запитання
Який тип судового документу № 3632243 ?
Документ № 3632243 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 3632243 ?
Дата ухвалення - 07.04.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3632243 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3632243 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 3632243, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки КримСудове рішення № 3632243, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим було прийнято 07.04.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості. Судове рішення № 3632243 відноситься до справи № 2а-8050/08/8Це рішення відноситься до справи № 2а-8050/08/8. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 3629572
|