Постанова № 36322232, 20.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 грудня 2013 р. № 820/12499/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Голуб М.С.,

за участю:

представника позивача - Коломєйцевої О.П.,

представника відповідача - Плугатирьова В.В.,

представника 3-ї особи - Гармаш В.Ч.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, 3-я особа - Аудиторська фірма у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗИМУТ" про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, 3-я особа - Аудиторська фірма у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗИМУТ", в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів відносно ПАТ "Завод "Південкабель" за формою "В-1" № 0000164000 від 03.12.2013 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 3604,00 грн. і нарахуванні штрафу 1802,00 грн., та за формою "В-4" № 0000154000 від 03.12.2013 року щодо зменшення від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 28750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Публічне акціонерне товариство "Завод Південкабель" зареєстроване як юридична особа.

Фахівцем податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) з питання законності та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 1400393,00 грн. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень 2013 року у розмірі 3603787,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 161/40-00-14/00214534 від 19.11.2013 року, яким встановлено такі порушення:

- завищення від'ємного значення за серпень 2013 року на 28750,00 грн., що призвело до порушення вимоги п. 198.6 статті 198 ПК України;

- завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року на 3604,00 грн., що призвело до порушення вимоги п.200.4 статті 200 ПК України.

Підставою для встановлення зазначених порушень, відповідно до акта, стало заповнення податкових накладних з порушенням ст. 201 ПК України, а саме: у рядку "УКТ ЗЕД" податкових накладних від 07.08.2013 року та від 14.08.2013 року помилково зазначено код 2918293090 замість 2918999090.

На підставі цього податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року:

- № 0000164000 у загальному розмірі 5406,00 грн.;

- № 0000154000 у загальному розмірі 28750,00 грн.

Позивач не погодився із такими діями податкового органу та оскаржив їх в судовому порядку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Телко Україна" (продавець) та ЗАТ "Завод Південкабель" (покупець) 01.01.2011 року було укладено договір № 333-02/0111, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відповідно до рахунків-фактур та товаросупроводжувальних документів поліетилен та інші продукти нафтохімічної промисловості, якість, кількість, строки поставки й ціна якого визначена даним договором (а.с. 66-71).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с.74,80), товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать прибуткові ордери (а.с.72,79).

Транспортування підтверджується подорожнім листом та товарно-транспортною накладною (а.с.75,81 ).

Розрахунки проводились в безготівковій формі, про що свідчить банківська виписка (а.с.76).

На підставі виконання договору ТОВ "Телко Україна" виписало ПАТ "Завод Південкабель" податкові накладні (а.с.19-20).

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ "Телко Україна" було зареєстровано як юридична особа (а.с.116-117).

Отже, ТОВ "Телко Україна" виконало свої зобов'язання за даним договором, а ПАТ "Завод Південкабель" прийняло товар та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган виходив з того, що позивачем було включено до складу податкового кредиту податкові накладні, в яких рядок "УКТ ЗЕД" заповнено контрагентом позивача з помилками, а саме: зазначений код товару 2918293090 замість 2918999090.

Суд зазначає, що податковий орган не ставить під сумнів виконання договору № 333-02/0111 від 01.01.2011, але зазначає, що податкові накладні від 07.08.2013 року № 113 та від 14.08.2013 року № 271 заповнено з помилками у рядку "УКТ ЗЕД".

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Судом підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом зобов'язань за спірним правочином. Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підприємством правомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним від 07.08.2013 року № 113 та від 14.08.2013 року № 271 по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Телко Україна".

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.200.4 статті 200 ПК України 200.4. якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару у ТОВ "Телко Україна".

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, 3-я особа - Аудиторська фірма у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗИМУТ" про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відносно Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" за формою "В1" № 0000164000 від 03.12.2013 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 3604,00 грн. і нарахуванні штрафу 1802,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відносно Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" за формою "В4" № 0000154000 від 03.12.2013 року щодо зменшення від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 28750,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві) грн. 05 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2013 року.

Суддя Н.А. Полях